Аналітика

Документальне підтвердження витрат на консультаційні, управлінські, маркетингові, інформаційні, інформаційно-технічні та інші подібні послуги

На практиці проблема належного документального підтвердження витрат пов’язаних з придбанням  консультаційних, управлінських, маркетингових, інформаційних, інформаційно-технічних та інших подібних послуг (далі - «послуги»), як правило, пов’язана із двома аспектами:

• відсутність зв’язку витрат, понесених у зв’язку із придбанням таких послуг, із господарською діяльністю платника податків;


• відсутність належним чином оформлених документів, необхідних для підтвердження податкових витрат.

Із першим аспектом все більш-менш зрозуміло: платник податків не може формувати податкові витрати, якщо відповідні витрати не пов’язані із господарською діяльністю такого платника податків, навіть за наявності необхідних документів, які підтверджують розмір таких витрат.

Водночас із другим аспектом така однозначність відсутня, оскільки Податковий кодекс України (далі – «ПК України») не встановлює виключного переліку документів, які необхідно мати платнику податків для підтвердження своїх податкових витрат. Отже, навіть за умови, якщо понесені витрати пов’язані із господарською діяльністю платника податків, досить часто виникає ситуація, коли контролюючі органи мають власне уявлення щодо переліку документів, якими платник податків має підтверджувати витрати для цілей податкового обліку. І досить часто документів, наданих платником податків під час перевірки, не достатньо для того, щоб задовольнити всі вимоги перевіряючих щодо обсягу необхідних підтверджуючих документів.

У цій статті ми розглянемо, які саме документи необхідно мати платнику податків для цілей підтвердження податкових витрат, пов’язаних із придбанням послуг.

Документи, необхідні для підтвердження витрат

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що податкові витрати визнаються на підставі первинних документів, які є обов’язковими для цілей бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Стаття 44 Розділу II ПК України, яка присвячена вимогам до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, передбачає, що платники податків зобов’язані вести податковий облік на підставі (1) первинних документів, (2) регістрів бухгалтерського обліку, (3) фінансової звітності, (4) інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Тобто перелік документів, які повинні підтверджувати показники податкової звітності, не є виключним. Це, в свою чергу, дає можливість контролюючим органам на власний розсуд вирішувати, які саме «інші документи», пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, повинен пред’явити платник податків під час проведення перевірки для того, щоб підтвердити податкові витрати.

Враховуючи практику, що склалась, стандартний пакет первинних та «інших» документів, необхідних для підтвердження витрат на придбання послуг складається з:

Повний текст статті доступний лише передплатникам сайту.