Аналітика

Законодавством України на роботодавця покладено низку обов’язків щодо військового обліку своїх працівників. Їхній детальний перелік визначений у Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 р. № 921 (далі – Порядок).

1.

Відповідно до п. 37 Порядку, з метою ведення персонального обліку призовників і військовозобов’язаних на керівників підприємств покладається виконання таких заходів, зокрема:

• перевіряти у громадян під час прийняття на роботу наявність військово-облікових документів;


• надсилати у семиденний строк до військових комісаріатів повідомлення про зміну облікових даних прийнятих та звільнених працівників;


• оповіщати на вимогу військових комісаріатів працівників про їх виклик до військових комісаріатів;


• забезпечувати повний та достовірний облік даних працівників;


• організовувати періодичне звіряння особових карток працівників із записами у військових документах працівників та не рідше одного разу на рік проводити звіряння особових карток працівників з обліковими документами військових комісаріатів;


• вносити до особових карток працівників зміни особових даних та щомісяця до 05 числа надсилати до військових комісаріатів повідомлення про зміну облікових даних (у разі наявності);


• складати і подавати щороку до 01 грудня до військових комісаріатів списки громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць (у разі їх наявності).

Покладення на роботодавців таких обов’язків зумовлює їх постійну взаємодію з військовими комісаріатами (при прийнятті працівників на роботу, при зміні особових даних, при щорічному звірянні даних, при звільненні).

Фактично і роботодавець, і військовий комісаріат повинні знати, хто з працівників підприємства можуть бути призвані, якщо виконання роботодавцем своїх обов’язків з військового обліку здійснювалось належним чином.

2.

У період воєнного стану на території України та проведення загальної мобілізації особливу увагу роботодавцю слід приділити обов’язкам, що стосуються призову військовозобов’язаних працівників.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон), підприємства, установи і організації зобов’язані:

«забезпечувати своєчасне прибуття працівників, які залучаються до виконання обов’язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п’ятою статті 22 цього Закону, на збірні пункти та до військових частин».

Частина 3 ст. 22 Закону передбачає, що під час мобілізації громадяни зобов’язані з’явитися до військових частин або на збірні пункти у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках), або у строки, визначені командирами військових частин.

Тож у випадку отримання працівником мобілізаційного розпорядження/повістки/розпорядження командира військової частини, роботодавець зобов’язаний забезпечити його своєчасне прибуття. Як мінімум, цей обов’язок потрібно трактувати як необхідність надати працівнику фізичну можливість у вказаний день з’явитися у військовий комісаріат (надати відгул, звільнити від роботи).

...

Повний текст статті доступний лише передплатникам сайту.

Прокоментувати