Аналітика

Який порядок застосування штрафів за низку однотипних порушень? Наприклад, за неповідомлення за формою 20-ОПП про об’єкти оподаткування чи об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, які знаходяться не за місцем основної реєстрації платника податків. Чи за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних з ПДВ у разі, якщо в одному акті перевірки встановлено порушення строків реєстрації по кількох податкових накладних.

На практиці податкова зазвичай виписує одне податкове повідомлення-рішення (ППР) на всі однотипні порушення із зазначенням сукупного розміру штрафів. Проте такий підхід не ґрунтується належним чином на законі.

Відповідно до п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), ППР надсилається (вручається) за кожною штрафною санкцією, тобто за кожним штрафом окремо. Тому те, що вказано в одній ППР, слід за п. 58.2 ПКУ вважати одним штрафом. Відповідно до п. 115.1 ст. 115 ПКУ, у разі вчинення двох або більше порушень штрафні (фінансові) санкції застосовуються за кожне вчинене порушення окремо. Тобто у разі застосування штрафів за кілька правопорушень штрафи за кожним з них мають надсилатися окремим ППР.

Отже, практика нарахування одним ППР сукупності штрафів хоча й за однотипні порушення не базується на положеннях ПКУ (повторимося, за ПКУ буквально ППР надсилається за кожним штрафом, штрафи застосовуються за кожне вчинене правопорушення окремо), тому таке ППР підлягає скасуванню вже з тієї причини, що надсилання такого «об’єднаного» ППР є діями не в спосіб, встановлений законом, тож суперечить ч. 2 ст. 19 Конституції України (всі органи державної влади і їх посадові особи мають діяти виключно у порядку, встановленому законом).

Принагідно зауважимо, що у разі спору цей аспект (чи вчинялися дії у спосіб, визначений законом) адміністративні суди мають перевіряти в силу прямої вимоги закону (п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України). При цьому навіть якщо контролюючий орган згадуватиме можливість якогось іншого тлумачення наведених норм, рішення має прийматися на користь платника податків, у т. ч. виходячи з презумпції правомірності рішень на користь платника податків за п. 4.1.4 ст. 4 ПКУ.

Та й загалом платник податків має право знати, за що його штрафують, а у разі застосування штрафів «гамузом» це право певною мірою порушується. Так, часто при нібито однотипних порушеннях фактичні чи нормативні підстави для їх застосування відрізняються. Як приклад, «під маркою» застосування штрафів за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних контролюючі органи включали до ППР і штрафи по розрахунках коригування на зменшення податкових зобов’язань, тобто там, де ПДВ із знаком «мінус», що створює окремий предмет спору.

Так що є підстави визнавати ППР, видане на «купу» однотипних штрафів разом, таким, що видане не у порядку, встановленому законом, а тому підлягає скасуванню вже з цієї причини. Так буде і справедливо, адже однотипні штрафи застосовуються найчастіше за формальні порушення, які самі по собі не призводять до якогось заниження податків до сплати чи їх несвоєчасної сплати. Справедливість передбачає однаковий підхід до обох сторін. З цих міркувань, наприклад, Верховний Суд, з огляду на наявність права у контролюючих органів на стягнення пені у разі несвоєчасної сплати податку, визнав право платників податків на отримання пені у разі несвоєчасного відшкодування переплачених податків (хоча таке право і не зафіксоване прямо в ПКУ). Тож і в розглядуваному випадку контролюючі органи мають нести відповідальність за недотримання встановленого законом порядку застосування штрафів у формі, принаймні, скасування ППР про «гамуз» штрафів як незаконних.

Завантажити pdf-файл статті (98 Kb)

Прокоментувати