Аналітика

1.

Безпосередньою підставою для написання цього огляду став запуск програми Національного кешбеку з 02 вересня 2024 року за Постановою КМУ від 20 серпня 2024 року № 952 «Про реалізацію експериментального проекту щодо надання державної грошової допомоги покупцям товарів та послуг українського виробництва в рамках Всеукраїнської економічної платформи “Зроблено в Україні”» (далі – Постанова КМУ № 952).

Можна для початку побурчати, що питання цієї ініціативи не дуже-то опрацьовані, і не так, щоб прямо узгоджувалися з тим, що написано буквально в Указі Президента від 26 січня 2024 року № 31/2024 «Про Всеукраїнську економічну платформу “Зроблено в Україні”»:

«1. Започаткувати Всеукраїнську економічну платформу “Зроблено в Україні” під патронатом Президента України для постійної комунікації та координації взаємодії державних органів, представників релокованих підприємств, вітчизняного бізнесу (великого, середнього, малого), громадських об’єднань підприємців, іноземних інвесторів, політичних діячів, вчених, експертів.

2. Офісу Президента України, Кабінету Міністрів України, обласним державним адміністраціям спільно з громадськими об’єднаннями підприємців, експертами:

представити у двотижневий термін концепцію та структуру функціонування Всеукраїнської економічної платформи “Зроблено в Україні”;

забезпечити протягом місяця початок роботи Всеукраїнської економічної платформи “Зроблено в Україні”.

3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування».

Тобто за текстом Указу започатковується платформа «Зроблено в Україні»

для постійної комунікації та координації

взаємодії державних органів, представників релокованих підприємств, вітчизняного бізнесу (великого, середнього, малого), громадських об’єднань підприємців, іноземних інвесторів, політичних діячів, вчених, експертів.

Іншими словами, за цим текстом нібито має створюватися постійна (постійно діюча?) комунікаційно-координаційна платформа щодо взаємодії:

• державних органів,
• представників релокованих підприємств,
• вітчизняного бізнесу (великого, середнього, малого),
• громадських об’єднань підприємців,
• іноземних інвесторів,
• політичних діячів,
• вчених,
• експертів.

І де тут щось про кешбек? З наведеного тексту ніяк не простежується.

Ч. 2 містить доручення – Офісу Президента України, Кабінету Міністрів України, обласним державним адміністраціям спільно з громадськими об’єднаннями підприємців, експертами – представити у двотижневий термін концепцію та структуру функціонування Всеукраїнської економічної платформи «Зроблено в Україні» і забезпечити протягом місяця початок її роботи.

І ось, врешті-решт, вищезгаданою Постановою КМУ № 952, зокрема, вирішено:

«1. Погодитися з пропозицією Міністерства економіки стосовно реалізації у період з 24 серпня 2024 р. до 31 грудня 2025 р. експериментального проекту щодо надання державної грошової допомоги покупцям товарів та послуг українського виробництва в рамках Всеукраїнської економічної платформи “Зроблено в Україні” (далі — експериментальний проект).

Установити, що надання державної грошової допомоги покупцям товарів українського виробництва в рамках експериментального проекту починається з 2 вересня 2024 року».

Знов-таки повторимося, це якось не дуже узгоджується з рамками платформи, як вона визначена Указом, проте маємо, що маємо.

За цією програмою кешбек нараховується у розмірі 10 відсотків від вартості товарів українського виробництва, придбаних покупцем (який виконав дії щодо реєстрації для участі в програмі – докладніше див. в додатках до Постанови) у попередньому (звітному) місяці. Сума кешбеку одному покупцю за придбані у попередньому місяці товари українського виробництва не може бути меншою, ніж 2 гривні, та не може перевищувати 3 000 гривень. Перерахування кешбеку на спеціальний рахунок отримувача кешбеку здійснюється розрахунковим банком.

Проте наш огляд не так про цю програму, як з питання оподаткування, зокрема, такого кешбеку.

2.

Питання оподаткування національного кешбеку на рівні фізичних осіб – отримувачів кешбеку планували (планують?) врегулювати окремим законом, який однак на сьогодні ще не прийнятий.

Мова йде про кабмінівський законопроект № 11400 від 11 липня 2024 року, який на момент написання цього огляду пройшов погодження профільного Комітету ВРУ з певними технічними зауваженнями і пропозиціями щодо доопрацювання і чекає на розгляд.

Початковий текст законопроекту короткий, так що його можна просто навести тут:

Змінами такого плану до Податкового кодексу України (далі  – ПКУ), мабуть, питання оподаткування вирішиться (якщо це буде зроблено вчасно).

Однак, а якщо не встигнуть, адже програма працює з 02 вересня 2024 року, і перші виплати мають відбутися вже у жовтні?

То як тоді будуть оподатковувати виплати такого кешбеку і чи владнають тоді порядок такого оподаткування?

3.

А чи потрібний взагалі такий закон для звільнення кешбеку за цією програмою від оподаткування?

Адже для того, щоб звільняти від оподаткування – виключати з оподаткованого доходу відповідний елемент, він до того apriori має включатися до складу оподаткованого доходу.

А якщо по суті це повернення мені, як фізичний особі, частини грошей, мною витрачених на покупки (власне такий буквальний переклад з англійської терміну cashback – повернення коштів), то чи може повернення мені мого ж вважатися доходом?

4.

Тож, що каже податковий закон (ПКУ) про це в поточній редакції – про визначення [оподаткованого] доходу для цілей податку на доходи фізичних осіб (надалі  –  ПДФО).

Насправді нічого, принаймні нічого визначеного:

ПКУ в поточній редакції не містить універсального визначення оподаткованого доходу для цілей ПДФО¹.

За ст. 163 ПКУ об’єктом оподаткування ПДФО є дохід.

А за ст. 164:

«Стаття 164. База оподаткування

164.1. Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

…

164.1.1. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

164.1.3. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі (і) загальних місячних оподатковуваних доходів, (іі) іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, (ііі) доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та (іv) доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу» (нумерація та виділення тексту – авт.).

Тож наявне визначення має тавтологічний характер (оподаткований дохід – це сукупність доходів, які підлягають оподаткуванню), і далі казуально, тобто шляхом визначення переліку (головним чином у ст. 164 ПКУ) конкретних видів доходів, які підлягають включенню до складу оподаткованого доходу.

Якщо говорити про кешбек на національному рівні, а це явно не іноземний дохід, і він не пов’язаний з операціями в межах господарської діяльності підприємця чи здійснення особою незалежної професійної діяльності, то до складу загального оподаткованого доходу кешбек може попасти, тільки якщо входить до місячного оподаткованого доходу.

Склад такого доходу визначений п. 164.2 ст. 164 ПКУ:

«164.2. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: …».

І тут ніякого кешбеку немає в переліку складових такого оподаткованого доходу. Тож кешбек не належить до оподаткованих доходів?

Водночас ситуація не зовсім однозначна, зокрема перелік видів доходів, які підлягають включенню до бази оподаткування за ст. 164, може розглядатися як відкритий, не вичерпний, оскільки там зокрема зазначені:

«164.2.20. інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

164.3. При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах».

Які такі «інші доходи» ПКУ прямо не визначає. Щоправда все ж таки превалює підхід, що це ті інші доходи, які хоч і не включені прямо до переліку за ст. 164 ПКУ, проте явно згадуються в інших статтях розділу ПКУ з ПДФО.

А якщо якісь елементи не визначені прямо в якості доходу фізичних осіб в інших статтях ПКУ, то керуємося ч. 1 ст. 19 Конституції України, за якою ніхто не може бути примушений до того, що не передбачено законодавством.

Тож приходимо до висновку (який узгоджується з логічною тезою, виходячи з природи кешбеку за попереднім розділом), що кешбек взагалі-то не входить до складу оподаткованого доходу для цілей ПДФО як його визначено ПКУ.

І навіщо тоді городити щось зі спеціальним законом для звільнення національного кешбеку від оподаткування, адже нібито будь-який кешбек apriori не попадає до оподаткованого доходу?

5.

Проте не все так просто з огляду на бажання фіскалів оподаткувати все:

На практиці склалася ситуація, коли кешбек здебільшого все ж таки оподатковують у джерела виплати.

Не знайшли чогось від податкової, де надавалася б пряма відповідь – так кешбек – це який(?) вид доходу, якщо таки дохід, під яку конкретно(?), із визначених ПКУ категорій він підпадає.

Оподаткованість кешбеку у виявлених документах швидше презюмується без визначення, який саме це конкретний вид доходу із визначених ПКУ.

Наприклад, у матеріалі, розміщеному на сайті Івано-Франківської ДПС, говориться:

«В Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області повідомляють, що згідно з пп.14.1.54 ст. 14 Податкового Кодексу України  дохід це – будь-який дохід, отриманий особою від будь-яких видів її діяльності на території України. Таким чином, повернення частини витрачених коштів за здійснення покупки є доходом, а отже підлягає оподаткуванню на загальних підставах.

Відповідно, враховуючи зазначене, грошова сума у вигляді кешбеку, що нараховується (надається, виплачується) фізичним особам за придбані у магазинах товари (роботи, послуги) включається податковим агентом до доходу платника податку – і оподатковується ПДФО (18 відс.) та військовим збором (1,5 відс.).

Оскільки податковим агентом вважається суб’єкт господарювання, який здійснює виплату фізичним особам вказаної суми кешбеку, то в даному випадку ним виступатиме банк».

Тут позиція, що дохід – це будь-який дохід від будь-яких видів діяльності особи на території України, тож повернення частини витрачених коштів є доходом.

А з якої це радості? Відповіді, чому повернення частини витрачених коштів має вважатися доходом за ПКУ, тут не має. Нагадаємо, що універсального визначення доходу для цілей ПДФО в ПКУ немає, тож у цьому відношенні немає до чого прив’язатися. І на якийсь конкретний елемент із переліку видів доходів в розділі ПКУ з ПДФО не наводиться посилання. І навіть наведене посилання на п.п. 14.1.54 ст. 14 ПКУ не дотичне, адже там власне дохід не визначається, а говориться лише про територіальну прив’язку, до того ж, а від якої саме діяльності особи на території України відповідний «дохід» у вигляді повернення частини витрачених на покупки коштів слід вважати отриманим?

Тож наведеній позиції точно бракує нормативного і логічного обґрунтування.

У знайденій з цієї теми Індивідуальній податковій консультації (далі – ІПК) сам платник податку у зверненні зазначає позицію, що кешбек оподатковується, і просить тільки уточнити – так хто виступає податковим агентом (має нараховувати і утримувати податок) при виплаті кешбеку; на що податкова відповідає, що, звісно, банк, через який проводяться виплати (далі витяг із зазначеної ІПК, із виділенням кольором деяких дотичних моментів):

«Відповідно до умов проекту договору підприємство  перераховує банку кошти, які банк від свого імені виплачує клієнтам – фізичним особам у вигляді Кешбеку. Із суми нарахованого Кешбеку банк, як податковий агент, утримує та сплачує податки до бюджету.

…

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Хто буде виступати податковим агентом при виплаті доходів фізичним особам у вигляді Кешбеку;

…

Щодо питання 1

Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом його походження з України – це будь-який дохід, отриманий, зокрема резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено ст. 165 Кодексу.

Разом з тим доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу встановлено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема, (і) дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді  вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також (іі) суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у п.п. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 Кодексу (п.п. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу); інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків.

Також вказані доходи є об’єктом оподаткування військовим збором
(п.п. 1.2 п. 16 ¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 ¹  підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 16 ¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV Кодексу ( п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

При цьому, згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу, і ставку військового збору, встановлену п.п. 1.3 пункту 16 ¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Як зазначено в копії проекту договору співробітництва, доданого до звернення: «Банк зобов’язаний нараховувати клієнтам суми Партнерського кешбеку, виконувати функції податкового агента, утримувати із суми Партнерського Кешбеку суми податків, зборів та інших обов’язкових платежів у порядку та розмірах, які встановлені законодавством, перераховувати суми податків, зборів, інших платежів до державного або місцевого бюджету та подавати інформацію щодо таких доходів та утриманого податку/збору до контролюючих державних органів».

Враховуючи зазначене, грошова сума у вигляді Кешбеку, що нараховується (надається, виплачується) фізичним особам за придбані у магазинах товари/роботи/послуги, включається податковим агентом до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку – фізичної особи і оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому податковим агентом вважається суб’єкт господарювання, який здійснює нарахування (виплату) фізичним особам вказаної суми Кешбеку» (виділення по тексту ІПК і нумерація (і) та (іі) для зручності й унаочнення – авт.).

Як бачимо з ІПК, у тексті пропонується два альтернативних тлумачення кешбеку як доходу: (і) як додаткове благо чи (іі) знижки, індивідуально призначеної для платника податку.

Вже така «дуалістичність» можливого підходу викликає питання, адже якщо це дохід, то має бути визначений як певний, визначений від доходу, а не «або туди, або туди». Якщо «роздоріжжя» без однозначного визначення, то значить чіткості немає. Нагадаємо, що за позицією Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), практика якого обов’язкова до застосування в Україні з питань забезпечення верховенства права, щодо розуміння закону – закон має бути достатньо чіткий, а відсутність чіткості означає відсутність власне закону. Тож якщо ситуація «як дишло», можна вертіти і туди, і сюди, то це не закон, закону немає.

А якщо в законі такого немає, то за ч. 1 ст. 19 Конституції України до цього ніхто не може бути примушений.

6.

Спробуємо додатково розібратися із пропонованими у згаданій вище ІПК альтернативними підходами щодо можливої кваліфікації кешбеку:

За визначенням п.п. 14.1.47 ст. 14 ПКУ:

«14.1.47. додаткові блага – кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу)».

За цим визначенням «додаткові» – це все (за виключеннями, які не є дотичними до розглядуваного випадку): кошти, цінності, послуги, інші види доходу (знов-таки питання –  які? Наприклад, проценти по депозиту – це додаткове благо?), що виплачуються платнику податків податковим агентом.

Тобто для кваліфікації в якості додаткового блага виплата (надання) має здійснюватися податковим агентом.

Податковий агент так визначений ПКУ:

«14.1.180. податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – (і) юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), (іі) самозайнята особа, (ііі) представництво нерезидента – юридичної особи, (іv) інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу» (нумерація в цитаті і виділення для зручності й унаочнення – авт.).

Тож за цим визначенням податковий агент – це різні (перелічені) види суб’єктів, які ЗОБОВ’ЯЗАНІ нараховувати, утримувати та сплачувати ПДФО від імені та за рахунок фізичної особи з виплачуваних їй доходів (тобто, додатково ще має виконуватися вимога, що виплачуване має визначатися саме як «дохід» законом).

У розглядуваному випадку друга вимога, що виплачуване має визнаватися власне «доходом», на перший погляд, нібито виконується, адже за п.п. 164.2.17 ст. 164 ПКУ до складу оподаткованого доходу зокрема включається:

«164.2.17. дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:

…

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом;

…

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу. Не є додатковим благом сума знижки звичайної ціни (вартості) при продажу (відчуженні) на користь платника податків житлової нерухомості, набутої у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно за договорами іпотеки, що забезпечує кредит, наданий в іноземній валюті…».

Тож, здається, підпункт (г) – суми грошового відшкодування будь-яких витрат платника податків (крім тих, що обов’язково відшкодовуються з бюджету чи звільняються від оподаткування) – це про розглядуваний випадок. Хоч початково ця норма була запроваджена, мабуть, через компенсацію витрат на відрядження й інші подібні випадки, або для виплат за рахунок бюджету, бо про кешбек на той момент навряд хто думав.

Не зрозуміло, навіщо тоді податкова у згаданій вище ІПК посилається ще на п.п. (е) – індивідуальну знижку для платника, адже це явно не розглядуваний випадок для загальних систем кешбеку.

І (г) та (е) вище – це елементи додаткового блага за п.п. 164.2.17, тож нібито за цим визначенням кешбек – це дохід?

Проте за п.п. 164.2.17 йдеться про деталізацію видів («у вигляді») того, що «отримане як додаткове благо». А значить, першопочатково отримане таки має бути отримане саме як «додаткове благо», що, за визначенням, означає отримання від податкового агента. А це той суб’єкт, на якого законодавством покладене зобов’язання нараховувати, утримувати і сплачувати ПДФО від імені та за рахунок фізичної особи, якій здійснюються виплати.

Щодо «ЗОБОВ’ЯЗАНІ» пам’ятаємо, що за ч. 1 ст. 19 Конституції України це має бути зроблено законодавством; якщо законодавством відповідний обов’язок для певної категорії суб’єктів не передбачений, то ніхто до цього не може бути примушений.

І тут для ПДФО маємо ситуацію, що щодо кешбеку таке зобов’язання насправді не визначено законодавством.

NB! Недарма за згаданою вище ІПК запитували, так хто має бути податковим агентом у тому випадку. Тож імпліцитно це підтверджує, що законом таке не визначено прямо.

У ПКУ, подібно до ситуації з відсутністю універсального визначення «доходу» для цілей ПДФО, вбачається відсутнім і універсальне правило, хто має бути податковим агентом при виплаті доходу фізичним особам.

Так, ст. 171 ПКУ встановлено:

«Стаття 171. Особи, відповідальні за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку до бюджету

171.1. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

171.2. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) податковий агент – для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

б) платник податку – для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов’язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету».

Тобто для заробітної плати податковим агентом визначений роботодавець.

А для інших доходів джерелом походження з України податковим агентом визначається «податковий агент» (Так само, як дохід – це дохід 😊).

Розділ ПКУ з ПДФО містить низку прямих норм, якими відповідні категорії суб’єктів прямо визначаються в якості податкових агентів, наприклад:

«170.2.9. Податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець. Податковий агент під час кожного нарахування платнику інвестиційного прибутку нараховує (утримує) податок за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.1 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу, та сплачує (перераховує) утриманий податок до бюджету під час кожного нарахування такого доходу, що не звільняє платника податку від подання річної податкової декларації при отриманні ним доходу, зазначеного у цьому пункті.

…

170.4.1. Податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування.

…

170.6.2. Податковим агентом – оператором лотереї у строки, визначені цим Кодексом для місячного податкового періоду, до бюджету сплачується (перераховується) загальна сума податку, нарахованого за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, із загальної суми виграшів (призів), виплачених за податковий (звітний) місяць гравцям у лотерею.

…

173.3. У разі якщо стороною договору купівлі-продажу об’єкта рухомого майна є юридична особа чи самозайнята особа, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов’язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до пунктів 173.1 або 173.2 цієї статті з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

…

174.5. 

У разі переходу права на отримання страхових виплат згідно із статтею 1229 Цивільного кодексу України податковим агентом є страхувальник – фінансова установа».

А ось дотично до розглядуваної ситуації відповідного припису щодо визначення податкового агента ПКУ не містить (чому, нагадаємо, і було звернення за згаданою вище ІПК).

А немає визначеного законодавством податкового агента (тобто немає податкового агента за законом), немає і власне доходу як «додаткового блага», бо воно, за визначенням, визнається тільки у разі виплати податковим агентом. Тож у розглядуваному випадку немає ні податкового агента, ні кешбеку як доходу для цілей ПДФО.

7.

Те, що кешбек не слід розглядати в якості доходу, зустрічається в деяких українських матеріалах в інтернеті, щоправда «найсвіжіші» із знайденого такого плану відносяться до 2019 – 2020 років. І вони не містять докладного обґрунтування, а швидше твердження, що це по суті знижка, і при цьому не індивідуальна, а тому не є доходом.

Досить цікавим є судове рішення, яким відмовлено у визнанні кешбеку від Монобанку в якості доходу. Щоправда, ті рішення (першої інстанції та апеляції; касації не було, тож можна вважати остаточними) стосуються доходу для цілей аліментів, проте це не заважає сприймати позицію суду з розглядуваного нами питання по суті:

У рішенні суду першої інстанції:

«Поняття “кешбек” в українському законодавстві відсутнє, проте за визначенням, яке міститься у Вікіпедії: Кемшбемк (від англ. cashback або амер. cash back повернення готівки) миттєве або відтерміноване повернення Організатором Програми кешбеку частини коштів покупцю (у грошовій або негрошовій формі), витрачених на оплату товарів або послуг, з метою підвищення обсягів продажів. Використовується у банківських картках, інтернет-торгівлі, гральному бізнесі та інших. Принцип роботи – після оплати товарів або послуг визначеним в Умовах нарахування кешбеку способом покупець отримує право на виплату, що нараховується миттєво, або в інші зазначені в Умовах строки. Оскільки джерелом кешбеку виступає сам покупець, то обов`язковою умовою підтвердження кешбеку є завершеність і безповоротність операції купівлі, тобто відсутнє повернення початкової оплати через відмову покупця від товарів/послуг. Гарантія завершеності покупки і є основною причиною відтермінування нарахування кешбеку окрім випадків, коли Умовами передбачені перерахунки майбутніх нарахувань за минулі періоди.

З наведеного слідує, що кешбек – є фактичним поверненням скаржнику частини витрачених ним власних коштів, що за своєю суттю та в розумінні податкового законодавства України не можуть бути доходом, за рахунок якого живе отримувач кешбеку.

На підставі викладеного, вимоги скарги щодо неврахування у перерахунку заборгованості фактичного доходу отриманого ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк» задоволенню не підлягають».

І в рішенні апеляції:

«Доводи апеляційної скарги заявника зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції в частині неврахування судом доходу ОСОБА_1 , отриманого у АТ «Універсал Банк» у вигляді кешбеку за вчинення певних дій, однак ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм всебічну та повну оцінку в оскаржуваній ухвалі, відхиливши за необґрунтованістю та безпідставністю.

Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість постановленої судом першої інстанції ухвали, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.

…

Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.

…

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 – залишити без задоволення».

8.

З огляду на викладене, можна говорити про наявність позиції, що кешбек – це таки не дохід для цілей оподаткування.

Позиція податкової щодо оподаткування кешбеку, як вона викладена до сьогодні, не наводить належного нормативного обґрунтування такого підходу.

У зв’язку із цим можна нагадати і положення одного з принципів (засад) податкового законодавства України за ст. 4 ПКУ:

«4.1.4. презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу».

Тож платники податків мають підстави наполягати, що кешбек таки не є доходом для цілей оподаткування, і тому утримання з нього податку неправильне.

Можливо, саме ця позиція може бути сприйнята ситуативно і запроваджена, в тому числі і податковою, у разі, якщо законопроект про звільнення від ПДФО національного кешбеку не буде прийнятий і введений в дію до виплат за цією програмою, а питання не застосування податку таки треба буде вирішувати.

9.

А в інших випадках кешбеку, які не в межах програми національного кешбеку, може, час для платників і установ, які реалізують відповідні програми, поборотися за незастосування податку до кешбеку?

Це може надати і певну конкурентну перевагу банкам, які опікуватимуться саме таким підходом, і нести певні вигоди для банків шляхом зменшення навантаження на адміністрування кешбеку, якщо з цього зняти нарахування і звітування з ПДФО щодо таких виплат.

У цьому покращення, на додаток до збільшення фактично отриманого кешбеку, і для отримувачів у тому відношенні, наприклад, що якщо це дохід, то він має враховуватися і для цілей визначення різних субсидій, допомоги. А чи зроблено це, чи не стане копійка кешбеку як доходу тією останньою краплиною, яка виведе отримувача за коло отримувачів відповідної субсидії, допомоги, право на яку залежить від розміру сукупного доходу особи.

До речі, а чи відзвітували за спеціальним декларуванням відповідно всі державні службовці, депутати про отримані доходи з урахуванням такого доходу як кешбек?

10.

Окремим питанням, пов’язаним з податками, є джерело фінансування програми національного кешбеку.

За визначенням вищезгаданої Постанови КМУ № 952 і додатків до неї, «джерелом фінансування експериментального проекту є кошти державного бюджету».

Тож виходить, у бюджеті є кошти для цього? При тому, що як доводилося неодноразово чути від представників уряду, зокрема при обговоренні нещодавнього урядового законопроекту про збільшення податків і фактично запровадження низки нових, що грошей в бюджеті не вистачає, і ось-ось зупиняться навіть виплати на зарплату ЗСУ (а тому й потрібно підвищувати податки). При тому, за тими ж твердженнями, все зібране в Україні йде виключно на ЗСУ й інші потреби оборони. А інші сектори фінансуються за рахунок допомоги наших іноземних партнерів.

Якщо це так, то виходить, це іноземні партнери фінансують згадувану програму національного кешбеку щодо товарів національного виробництва?

А чи погоджено це з ними, чи не суперечить домовленостям з надання відповідного фінансування?

Якщо ж це не так, і насправді видатки бюджету на національний кешбек фінансуватимуться за рахунок того, що збираємо в Україні, то чи не означає це, що це фактично за рахунок урізання фінансування ЗСУ (бо, знов-таки, кажуть, все, що збирають в Україні, йде на потреби оборони).

А якщо в нас достатньо коштів, щоб з бюджету фінансувати таку програму, то, може, не потрібно ніяких «пожежних» законопроектів із збільшення податків?

Дуже хотілося б мати ясність з цього питання. Як казала свого часу Маргарет Тетчер: «Немає ніяких державних коштів, є тільки кошти платників податків». Тож ця програма реалізується тоді коштом платників податків. А, може, краще «все для фронту, все для перемоги»?

11.

Як підсумок:

Питання оподаткування кешбеку не вирішено на належному рівні. Запровадження національного кешбеку – це привід задуматися над питанням податкових аспектів кешбеку в цілому. І, може, варто врешті-решт навести тут належний лад.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

Примітки:

¹Зауважимо, що до ПКУ профільний закон з податку на доходи фізичних осіб (Закон України № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб») універсальне визначення доходу для цілей цього податку таки мав:

«1.2. Дохід – сума будь-яких коштів,  вартість матеріального і нематеріального майна,  інших активів,  що мають вартість,  у тому числі цінних паперів або деривативів,  одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках,  визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами».

Проте до ПКУ це визначення не пройшло, зокрема і через нашу критику як явно не адекватне: адже, наприклад, якщо пішов до продуктового магазину і КУПИВ хліба, то тим самим, за наведеним визначенням, отримав дохід у сумі вартості придбаного хліба як матеріального майна, одержаного платником податку у власність.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2024