Аналітика

Ризики, пов’язані з бойовими діями, давно стали реальним фактором виробничого травматизму. За даними Держпраці, лише за 7 місяців 2026 року внаслідок нещасних випадків, пов’язаних із виробництвом та спричинених бойовими діями, було травмовано 1145 працівників, а 253 – загинули. Для порівняння, за весь 2025 рік відповідні показники становили 1132 та 222 особи. Тобто вже за 7 місяців 2026 року кількість як травмованих, так і загиблих перевищила показники за весь попередній рік.

Ці цифри наочно демонструють, що ракетні та дронові атаки створюють безпосередні ризики для працівників під час виконання ними трудових обов’язків. Якщо під час виконання трудових обов’язків унаслідок повітряної атаки працівник зазнає ушкодження здоров’я або загине, оцінюватиметься, зокрема, дотримання роботодавцем вимог законодавства про охорону праці та цивільний захист. Відповідна правова кваліфікація та фактичні обставини матимуть значення і для вирішення питання про можливу відповідальність роботодавця та його посадових осіб.

На цьому тлі постійні повітряні тривоги створюють для бізнесу складну дилему: з одного боку, необхідність забезпечувати безпеку працівників, а з іншого – потребу підтримувати безперервність роботи. Лише зараз, майже на п’ятому році повномасштабного вторгнення, уряд спробував врегулювати це питання, прийнявши постанову «Деякі питання оптимізації захисту населення та реагування на загрози засобів повітряного нападу» від 04.09.2026 № 1092 (далі – Постанова).

Однак нове регулювання радше створює видимість вирішення проблеми, ніж пропонує бізнесу зрозумілий і практично застосовний механізм. Постанова наразі викликає більше запитань, ніж дає відповідей. Ба більше, як правову підставу для ухвалення Постанови визначено ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»; втім, аналіз положень цієї статті не дає підстав однозначно стверджувати, що вона уповноважує уряд на прийняття такого акта взагалі.

У цьому матеріалі ми не будемо вдаватися до детального аналізу всіх нововведень, а зосередимося на ключових моментах, на які бізнесу саме як роботодавцю варто звернути увагу вже сьогодні.

1. Що змінилося для бізнесу?

Зміни передбачають, що запроваджуються два рівні небезпеки:

• червоний рівень – ракетна або ракетно-дронова загроза, або масована дронова загроза;
• жовтий рівень – дронова загроза.

Саме щодо умов жовтого рівня небезпеки встановлені такі особливості:

«2)  у разі встановлення жовтого рівня загрози суб’єкти господарювання незалежно від форми власності:

можуть провадити  діяльність в приміщеннях, будівлях, спорудах чи на територіях, де наявне  тимчасове або постійне укриття для персоналу та відвідувачів;

в приміщеннях, будівлях, спорудах чи на територіях яких відсутнє тимчасове або постійне укриття, можуть провадити свою діяльність за погодженням з трудовим колективом до облаштування укриття, але не довше ніж протягом трьох місяців з дня набрання чинності цією постановою. Особливості провадження діяльності деяких суб’єктів господарювання визначаються окремим рішенням Кабінету Міністрів України.

Перебування відвідувачів в приміщеннях, будівлях, спорудах чи на територіях таких суб’єктів господарювання здійснюється на власний розсуд  відвідувачів;».

Зі слів прем’єр-міністра, при жовтому рівні тривоги бізнес зможе продовжувати роботу за умови суворого дотримання вимог безпеки, адже економіка має працювати, податки – надходити до бюджету, а люди – отримувати зарплати. При цьому має бути забезпечений доступ відвідувачів і персоналу до укриттів.

2. Дозвіл працювати не звільняє роботодавця від обов’язку забезпечувати безпеку

З точки зору трудового законодавства роботодавець зобов’язаний забезпечити працівникові безпечні й нешкідливі умови праці. Цей обов’язок є імперативним і покладає на роботодавця активну роль у запобіганні загрозам життю та здоров’ю працівників¹. При цьому законодавство з цивільного захисту та охорони праці покладає на суб’єктів господарювання обов’язок забезпечення своїх працівників, серед іншого, засобами колективного захисту – укриттям. Фактично питання організації роботи під час повітряних тривог перебуває на перетині двох сфер правового регулювання – цивільного захисту та охорони праці.

Нові правила практично не враховують вимоги законодавства про охорону праці та цивільного захисту і не пояснюють, як можливість продовжувати діяльність під час жовтого рівня загрози співвідноситься з обов’язком роботодавця забезпечувати безпеку працівників. Звідси виникає низка питань.

2.1. Чи означає право «провадити діяльність», що робота є безпечною?

Фактично, уряд надає суб’єктам господарювання можливість продовжувати діяльність, однак не встановлює критеріїв, за яких така діяльність може вважатися безпечною з точки зору охорони праці та цивільного захисту. Навіть за жовтого рівня небезпеки неможливо виключити влучання дронів у будівлі та інші наслідки атаки, здатні спричинити травмування або загибель працівників.

Очевидно, що недостатньо самого факту встановлення жовтого рівня загрози для продовження роботи, адже роботодавець додатково має оцінювати реальні ризики для працівників.

Крім того, передбачене Постановою погодження з трудовим колективом саме по собі не означає, що робота без укриття відповідає вимогам законодавства про охорону праці та цивільного захисту. Таке погодження не може звільняти роботодавця від обов’язку забезпечувати безпечні умови праці або перекладати відповідні ризики на працівників.

2.2. Що таке «тимчасове» та «постійне» укриття?

Класифікація «тимчасове або постійне укриття» не закріплена на рівні законодавства. Використання у нормативно-правовому акті термінів, зміст яких прямо не визначений, створює простір для різного тлумачення та, як наслідок, потенційних спорів щодо того, які саме укриття відповідають вимогам Постанови.

Водночас Кодекс цивільного захисту України оперує усталеною термінологією, зокрема такими поняттями, як сховище, протирадіаційне укриття, споруда подвійного призначення, первинне (мобільне) укриття та найпростіше укриття. Тому логічним було б використання саме узгоджених із чинним законодавством категорій або, щонайменше, чітке визначення того, що для цілей Постанови слід розуміти під «тимчасовим» і «постійним» укриттям.

Наприклад, не кожен підвал у будівлі автоматично є «найпростішим укриттям». Для встановлення відповідності приміщення вимогам до найпростішого укриття необхідно провести його огляд або технічне обстеження у встановленому порядку.

2.3. Де саме має знаходитися укриття?

Постанова дозволяє провадити діяльність «в приміщеннях, будівлях, спорудах чи на територіях, де наявне тимчасове або постійне укриття для персоналу та відвідувачів». Однак що саме означає ця вимога на практиці? Чи означає це, що укриття повинно знаходитися безпосередньо у будівлі або на території, де здійснюється діяльність? А якщо власного укриття немає, але воно розташоване у сусідній будівлі іншого суб’єкта господарювання та фактично доступне для працівників, – чи вважатиметься вимога Постанови виконаною?

Оскільки законодавство встановлює вимоги щодо територіальної доступності укриттів (в одних випадках – 300 м, в інших – 500 м), видається доцільним враховувати відповідні нормативи і під час оцінки дотримання вимог Постанови. На нашу думку, визначальним має бути не лише формальне розташування укриття на певній відстані від працівників, а й можливість його реального та своєчасного використання. Це має принципове значення, адже фактична безпека працівників залежить від відстані до укриття, часу, необхідного для переміщення до нього, його місткості та можливості безперешкодного доступу під час повітряної тривоги.

3. Що варто зробити роботодавцю вже зараз?

За такої правової невизначеності роботодавцям варто виходити насамперед із власного обов’язку забезпечувати безпеку працівників та дотримуватися вимог цивільного захисту. Особливої ваги це набуватиме у випадку, якщо під час повітряної тривоги працівник зазнає шкоди здоров’ю або загине. Сам факт того, що Постанова дозволяє суб’єкту господарювання продовжувати діяльність, не означає автоматичної відсутності відповідальності роботодавця чи його посадових осіб. У кожному конкретному випадку матиме значення, чи були виконані встановлені законом обов’язки, які саме заходи безпеки були вжиті та чи були вони достатніми з огляду на конкретні обставини.

Саме тому важливо не лише фактично вживати належних заходів безпеки, а й документувати їх. Роботодавцю доцільно мати чітко визначений порядок дій під час оголошення повітряної тривоги, визначене укриття та порядок доступу до нього, відповідні інструкції для працівників, підтвердження проведення інструктажів, накази та інші документи, які підтверджують, що існуючі ризики були належним чином оцінені та не ігнорувалися.

4. Замість висновків

Роботодавцям варто застосовувати нові правила обережно і не сприймати їх як звільнення від обов’язку забезпечувати безпеку працівників. Сам факт того, що суб’єкту господарювання «дозволено» продовжувати діяльність під час жовтого рівня загрози, не означає автоматичного виконання роботодавцем вимог законодавства про охорону праці та цивільний захист. Це питання набуває особливої важливості у разі настання тяжких наслідків, зокрема травмування або загибелі працівників.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

Примітки:

¹Таке правило не стосується працівників, з якими укладено трудовий договір про дистанційну роботу, адже відповідно до ст. 60-2 КЗпП у разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2026

Прокоментувати