Відшкодування витрат як метод боротьби з податковим беззаконням: Частина ІV
Відшкодування судових витрат на правову допомогу в світлі останньої судової практики
У даній статті розглянуті питання щодо практичних аспектів компенсації витрат платників податків на правову допомогу (на що саме та в яких межах), інших витрат, понесених у зв’язку з оскарженням незаконних рішень, дій або бездіяльності податкових органів з огляду на останню судову практику з цього питання.
Які саме витрати підлягають компенсації в якості витрат на правову допомогу в адміністративному процесі
Конституційний суд України в рішенні № 6-рп/2013 від 11 липня 2013 року у справі № 1-4/2013 (далі – “Рішення”)1 дійшов висновку, що законодавець застосовує диференційований підхід до визначення суб’єктів надання правової допомоги та до порядку відшкодування судових витрат на таку допомогу в залежності від судочинства, в рамках якого вона надається.
Так, в господарському та кримінальному судочинстві відшкодуванню підлягають судові витрати на правову допомогу лише адвоката, що слідує з положень відповідних процесуальних кодексів. Зокрема, це встановлено ч. 3 ст. 48, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 118, ст. 119, 120, 124, 125, 126 Кримінального процесуального кодексу України.
В адміністративному та цивільному судочинстві відшкодуванню підлягають судові витрати на правову допомогу, яка може надаватися як адвокатами, так та іншими фахівцями у галузі права (ч. 1 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 2 ст. 16 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, Конституційний суд підтвердив непрямим чином, що в адміністративному та цивільному процесі витрати на правову допомогу, надану НЕ обов’язково адвокатом, а й іншим фахівцем у галузі права, підлягають компенсації у складі судових витрат.
Проте Конституційний суд в Рішенні робить уточнення, що в даному випадку мається на увазі правова допомога, надана саме в суді, що начебто регламентовано п. 1 ч. 3 ст. 87, ст.ст. 90, 94, 95, 96, 97, 98 Кодексу адміністративного судочинства України та у п.2 ч. 3 ст. 79, ст.ст. 84, 88, 89 Цивільного процесуального кодексу України. Але в зазначених нормах застосовується термін “витрати на правову допомогу”, без будь-якого уточнення щодо того, що включається до цього поняття для цілей їх застосування. Тобто фактично йдеться про звуження поняття правової допомоги виключно до процесуальних дій, але в жодному з наведених положень процесуальних кодексів про це не зазначається.
Як вже зазначалося раніше, в Частині ІІ: “Витрати на судове оскарження незаконних рішень податкових органів” з циклу оглядових листів, присвячених цій темі, таке “обмеження” було запроваджене Законом України “Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах”. Зазначеним Законом правову допомогу, витрати на яку підлягають компенсації у складі судових витрат, зведено виключно до: (1) участі юриста (адвоката) в судовому засіданні, (2) здійснення ним окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також (3) ознайомлення юриста (адвоката) з матеріалами справи в суді.
Звертаємо увагу, що таке звуження поняття правової допомоги не відповідає законодавчому визначенню цього терміну, до якого включаються й послуги з надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п.п. 3, 4 частини першої ст. 1 Закону України “Про безоплатну правову допомогу”). Не відповідає це й світовій практиці, та практиці Європейського суду з прав людини.
Втім, Конституційний суд виказав свою думку з цього питання, тому зараз виходити слід саме з такого, звуженого поняття правової допомоги, витрати на яку відшкодовуються у складі судових витрат в адміністративному та цивільному процесах. Адже, згідно з ч. 2 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного суду з офіційного тлумачення законів України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені 2.
Крім того, окремі адміністративні суди при винесенні рішень вже займають аналогічну позицію і вимагають підтвердження того, що надані послуги (правова допомога) стосуються саме представництва інтересів позивача у суді (наприклад, про це зазначено в постанові Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2013 р. № 810/2982/13-а).
Для повноти викладення зазначимо, що є й протилежна судова практика, згідно з якою, наприклад, час на підготовку позовної заяви визнається витратами на правову допомогу, що підлягає компенсації у складі судових витрат.
Так, Черкаський окружний адміністративний суд у постанові від 11 квітня 2013 року у справі № 823/1108/13-а дійшов висновку про наступне:
“Для розрахунку вартості часу послуг адвоката, з метою дотримання вимог “Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах; нормативно-правовий акт № 4191-VI від 20.12.2011” Закону №4191-VI суд встановив, що згідно з письмовим розрахунком, адвокатом позивача ОСОБА_3 адвокатського об’єднання «Олексій Хмельницький та партнери», було затрачено 1,5 години на підготовку позовної заяви за ціною послуг 200 грн. за 1 годину.
Враховуючи те, що відповідно до пояснень позивача та письмового обґрунтування затраченого часу в 300 грн входить підготовка позовної заяви адвокатом. Тому суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до відшкодування сума 300 грн не перевищила розміру компенсації, встановлену Законом №4191-VI.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо <…> стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 300 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню”.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд в постанові від 21 травня 2013 року у справі № 2а-17941/2011 дійшов аналогічного висновку, зазначивши:
“Оскільки позивачем додано до адміністративного позову достатні та належні докази понесених ним витрат, пов’язаних з оплатою допомоги адвоката, в розмірі 400 грн (договір про надання правової допомоги, квитанція, довідка про надання послуг зі складання позовної заяви із зазначенням затраченого часу та розрахунок адвоката, акт прийому-передачі послуг), і така сума не перевищує розмір встановлений законом, то такі витрати підлягають стягненню на його користь з державного бюджету за рішенням суду”.
Але з огляду на роз’яснення Конституційного суду адміністративні суди, скоріш за все, будуть задовольняти вимогу про компенсацію лише тих витрат на правову допомогу в частині здійснення процесуальних дій.
Визнання судами нового граничного розміру витрат на правову допомогу (40% мінімальної зарплати)
Варто зауважити, що є й позитивна тенденція у розгляді питання щодо компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах щодо розміру такої компенсації. А саме, суди погоджуються, що граничний розмір компенсації має визначатися за ст. 1 Закону України “Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах” – як 40 % встановленої законом мінімальної зарплати у місячному розмірі за годину участі адвоката/ іншого фахівця у галузі права.
Зокрема, у постанові від 11 квітня 2013 року у справі № 823/1108/13-а Черкаський окружний адміністративний суд стягнув з Державного бюджету витрати на правову допомогу в розмірі 300 грн, зазначивши:
“Ч.3 ст.97 КАС України встановлює, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу визначається Законом України “Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах” <…>, відповідно до ст. 1 якого розмір компенсації витрат на правову допомогу <…>(40% від мінімальної заробітної плати (1148 грн.) = 458 грн 80 коп.).
<…>
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо <…> стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 300 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню”.
Втім, в більшості випадків мова йде про рішення, прийняті місцевими загальними судами при розгляді адміністративних справ, в яких компенсація таких витрат присуджується не з Державного бюджету, а з бюджету місцевого самоврядування.
Зокрема, Бородянський районний суд Київської області у додатковій постанові від 24 січня 2013 року у справі № 1006/3833/12 зазначив:
“Відповідно до журналу судового засідання представник брав участь у судових засіданнях тривалістю більше 8 годин, крім того з матеріалів справи вбачається, що представник тричі знайомився з матеріалами справи.
Виходячи з викладеного, витрати позивача на оплату правової допомоги в сумі 3000 гривень, відповідно до квитанції (а.с.33), не перевищують граничного розміру компенсації, встановленої ст.1 Закону України “Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах”.
За таких обставин з Пісківської селищної ради Бородянського району Київської області на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень”.
Цікавою виглядає зміна аргументації адміністративних судів при прийнятті рішення щодо компенсації витрат на правову допомогу в залежності від того, з кого саме вони будуть стягнені.
У випадку, коли мова йде про державний бюджет, то в більшості випадків за різних посилань/ підстав/ обставин суди відмовляють у компенсації таких витрат взагалі. У випадку компенсації за рахунок місцевого бюджету відсоток задоволення відповідних позовних вимог зростає, проте суми компенсації є незначними (2000-5000 грн). У випадку, коли компенсація стягується з позивача-фізичної особи суд задовольнив навіть компенсацію витрат на правову допомогу у розмірі 50 000 грн (постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 травня 2013 року у справі № 826/4130/13-а).
Практичні рекомендації щодо отримання компенсації або відшкодування витрат на спори з податковою
Підсумовуючи, зазначимо, що для отримання компенсації витрат на правову допомогу у складі судових витрат про це необхідно заявляти в позовній заяві (до початку розгляду справи по суті), звертаючи увагу суду на те, що граничний розмір визначається відповідно до ст. 1 Закону України “Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах”3.
Нагадаємо, що особливу увагу необхідно звертати на правильне та повне документування відповідних послуг та витрат на їх оплату, а саме на наявність:
- договору про надання правової допомоги (а не юридичних/ консультаційних послуг)
- доказів щодо обсягу, опису та змісту надаваних послуг, їх “процесуального характеру” та зв’язку з податкових спором
- актів приймання-передачі наданих послуг та специфікацій, в яких розмежувати (виділяти окремо) конкретні процесуальні дії по судовій справі та інші послуги, пов’язані з судовим розглядом податкового спору,
- платіжних документів щодо їх оплати, які підтверджують факт понесення витрат (компенсації підлягають саме витрати на правову допомогу, тобто має бути факт оплати відповідних послуг).
Зазначимо, що витрати на правову допомогу адвоката (юриста) в частині здійснення процесуальних дій під час розгляду справ в суді відносяться до судових витрат, відшкодовуються в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, і не можуть бути стягнуті за позовною вимогою про відшкодування шкоди (ухвала Верховного суду України від 15 квітня 2009 року).
Втім, обмеження права на компенсацію витрат на правову допомогу виключно процесуальними діями не означає, що витрати на підготовку позовної заяви, роботу з документами по справі, що подекуди займає величезну кількість годин (наприклад, у спорах з податковою щодо безтоварності господарських операцій) не підлягають відшкодуванню.
Але отримати таке відшкодування можна в іншому процесі, а саме – звернувшись до господарського суду з позовом про відшкодування шкоди (матеріальних збитків), завданих незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю податкових органів. Таке звернення можливе лише після того, як рішення адміністративного суду щодо скасування рішення (в т.ч. податкового повідомлення-рішення) податкового органу чи визнання протиправними його дії або бездіяльності набере законної сили.
Зауважимо, що в межах такого окремого провадження до відшкодування можна заявляти й витрати, понесені платником податків ще на стадії адміністративного оскарження рішення, дії або бездіяльності податкового органу, включаючи витрати на оплату праці штатних юристів. Про це детально йшлося в Частині І: “Витрати на адміністративне оскарження незаконних рішень податкових органів” з циклу оглядових листів “Відшкодування витрат як метод боротьби з податковим беззаконням”.
При цьому обмеження щодо того, що в господарському процесі компенсації підлягають лише витрати на правову допомогу, надану адвокатом, в розглядуваному випадку не застосовується. Адже мова йде не про компенсацію правової допомоги у складі судових витрат у господарському процесі, а про відшкодування шкоди (матеріальних збитків).
Звертаємо увагу, що вжиття заходів щодо компенсації/ відшкодування витрат, понесених у зв’язку з адміністративним та/ або судовим оскарженням рішень, дій або бездіяльності податкових органів може слугувати стримуючим фактором податкового “беззаконня” на майбутнє.
Але цю практику ще необхідно розвивати, звертаючись з відповідними вимогами про відшкодування витрат на правову допомогу до адміністративних судів та/або позовами про відшкодування шкоди до господарських судів.
І наостанок, обмежувальний підхід судів щодо визначення витрат на правову допомогу, які мають компенсуватися у складі судових витрат, навряд чи можна визнати правильним. Наведена вище інформація, а також практичні рекомендації подано як факти, реалії, що існують в Україні сьогодні.
Втім, вважаємо, що можна продовжувати боротьбу за право на компенсацію таких витрат в повному обсязі та розвивати відповідну судову практику з цього питання. Прикладом успіху у цьому напряму може слугувати досвід Росії, в якій питання відшкодування судових витрат спочатку набуло широкого резонансу у суспільному обговоренні (численні статті та публікації з цього питання у пресі та в Інтернеті).
Проблема відшкодування витрат на представників в суді стала однією з найбільш дискусійних тем на IX Юридичному форумі Росії4.Експерти визнають, що сьогодні практика повного відшкодування судових витрат у Росії тільки пробиває собі дорогу, але вже є позитивні судові рішення з цього питання. Це, зокрема, постанови Президії ВАС РФ від 09.04.2009 р. № 6284/07 про стягнення судових витрат на суму понад 1,5 млн. руб., від 25.05.2010 р. № 100/10 на суму 10 тис.руб. та від 15.03.2012 р. № 16067/11 на суму понад 2,8 млн. руб.
Сподіваємося, що наведена інформація стане Вам у нагоді.
Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.
Примітки:
1 Текст Рішення для зручності розміщений на сайті “КМ Партнери”: http://www.km-partners.com/korisni-dokumenti/rishennya-ksu
2 Як було десь сказано з іншого приводу, що ці рішення не тому остаточні, що обов’язково правильні, однак їх слід вважати правильними, бо вони остаточні.
3 Судова практика з цього питання в Єдиному державному реєстрі судових рішень:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/30617377,
4 Щорічний діловий форум юристів проводиться газетою “Відомості” з 2005 р. IX Юридичний форум Росії відбувся 03-04.04.2013 (Москва) і 05.04.2013 (Лондон).
З повагою,
МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ
Огляд практики Верховного Суду з актуальних (проблемних) питань, пов’язаних з оподаткуванням за 2021 рік
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ КОНТРОЛЮЮЧОГО ОРГАНУ: СКУПИЙ ПЛАТИТЬ ДВІЧІ (а за нового законодавства – вже тричі)
Податкові пільги для нових значних інвестицій
Огляд практики Верховного Суду з актуальних (проблемних) питань, пов’язаних з оподаткуванням за 2020 рік
Відшкодування витрат на правничу допомогу, що підлягають сплаті після завершення судового розгляду
Що змінилося з 01 січня 2021 року у сфері оподаткування?
«Гра в одні ворота» – законодавець заблокував стягнення з держави боргів за рішеннями судів
Тонка межа: справляння податків VS експропріація інвестицій
Роль ЄСПЛ у спорах з питань податків в Україні
Податковий спір: чим ще керуватися, крім Податкового кодексу?
Огляд практики Верховного Суду з актуальних (проблемних) питань, пов’язаних з оподаткуванням за 2019 рік
Огляд практики Верховного Суду з актуальних (проблемних) питань, пов’язаних з оподаткуванням за 2018 рік