Аналітика

У наших попередніх матеріалах («Відповідальність посадових осіб підприємств за порушення правил військового обліку та законодавства про мобілізацію – судова практика» та «Організація та ведення військового обліку: відповідальність керівника за порушення») ми вже розглядали підстави та особливості притягнення посадових осіб до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Продовжуючи системний аналіз судової практики, ми підготували цю статтю, у якій зосередимося на типових процесуальних помилках, яких допускаються територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі – ТЦК) під час складання протоколів про адміністративні правопорушення (далі – Протокол) та винесення постанов по справах про адміністративні правопорушення (далі – Постанова) за ст. 210-1 КУпАП. У цьому матеріалі ми насамперед спираємось на рішення судів, якими були скасовані Постанови внаслідок допущених ТЦК процедурних помилок, як поодиноких, так і в їх сукупності.

Наприкінці матеріалу (у закритій частині для наших передплатників) ми також поділимося деякими практичними порадами для бізнесу.

• Порушення строку складання Протоколу

Відповідно до ст. 254 КУпАП Протокол має бути складений не пізніше ніж протягом 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.

Поширеним прикладом порушення цього правила є ситуація, коли ТЦК оформлює Протокол через декілька днів після складання акта за результатами перевірки організації та ведення військового обліку на підприємстві.

Судова практика: Суд зазначив, що Протокол від 29.04.2025 містить дату вчинення правопорушення 29.04.2025, тоді як правопорушення, про які зазначено в Протоколі, встановлені актом перевірки, яка проводилася 22.04.2025. Як наслідок, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у рішенні від 12.09.2025 у справі № 486/845/25 скасував Постанову, оскільки Протокол було складено із порушенням 24-годинного строку, що свідчить про невідповідність Протоколу вимогам закону та неможливість на його підставі встановлювати дійсні обставини справи.

• Оформлення Протоколу за відсутності особи та неповідомлення про розгляд справи

Також поширена практика, коли ТЦК складає Протокол без присутності особи, яка притягається до відповідальності. У такому разі особі не роз’яснюють її процесуальні права та обов’язки, що є прямим порушенням вимог ст. 268 КУпАП.

Ще одним типовим порушенням є розгляд справи за відсутності особи без попереднього і належного повідомлення про дату та час розгляду. Таке процесуальне порушення позбавляє особу можливості надати пояснення, подати докази та реалізувати право на правничу допомогу.

Судова практика:

• П'ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 25.11.2024 у справі № 521/11629/24 визнав неналежними докази повідомлення керівника підприємства про виклик до ТЦК для розгляду справи: підпис на виклику був без зазначення посади, що унеможливлювало встановлення, кому документ було фактично вручено. Відповідно, ТЦК не довів факт вручення виклику належному представнику підприємства.


• Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська не взяв до уваги скан-копію відправлення електронною поштою листа про необхідність прибуття директора до ТЦК на розгляд справи, оскільки під час судового розгляду було встановлено, що така вимога була направлена на електронну адресу іншого підприємства, а отже, не може вважатися належним повідомленням (рішення від 21.04.2025 у справі № 183/1485/25).

• Неналежний суб’єкт правопорушення

У попередніх матеріалах ми вже аналізували питання розмежування відповідальності за організацію та ведення військового обліку на підприємстві. Нагадаємо:

• керівник підприємства відповідає за організацію військового обліку;


• призначена відповідальна особа відповідає за ведення військового обліку та виконання операційних функцій.

На практиці ТЦК зазвичай притягує до відповідальності саме призначену відповідальну особу, якщо така визначена. Проте нерідко трапляються випадки, коли до відповідальності притягують неналежного суб’єкта, що стає підставою для скасування Постанови.

Судова практика:

• Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у рішенні від 29.07.2025 у справі № 216/962/25 встановлено, що на підприємстві є відповідальна особа за ведення військового обліку – інспектор з кадрів, а тому притягнення до відповідальності керівника є неправомірним.


• Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 29.01.2025 у справі № 443/1775/24 вказав, що особа, відповідальна за ведення військового обліку, може нести відповідальність за незабезпечення здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям військовозобов’язаних до ТЦК, незважаючи на те, що не є керівником юридичної особи.

Раніше ми вже вказували, що існує судова практика, за якої суд розмежовує обов’язки, покладені виключно на керівника та загалом на підприємство. Так, Ленінський районний суд м. Кіровоград у рішенні від 18.01.2024 у справі № 405/7950/23 звернув увагу, що відповідальна особа не може нести відповідальність за порушення вимог п. 47 Порядку № 1487 (обов’язки керівника підприємства у разі отримання розпоряджень щодо оповіщення), оскільки ці вимоги поширюються виключно на керівника.

• Дефектна Постанова у справі про адміністративне правопорушення

Нерідко Постанова містить істотні недоліки, які свідчать про її дефектність і можуть стати підставою для скасування. Найпоширеніші з них:

• відсутність конкретизації порушених норм, що унеможливлює встановлення, у чому саме полягало правопорушення;


• невідповідність між Протоколом і Постановою (різні обставини, дати, норми або суб’єкти);


• необґрунтована кваліфікація правопорушення – не зазначена правильна частина статті, за якою особа притягається до відповідальності (в умовах сьогодення підлягає застосуванню саме ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення вчинене в особливий період);


• відсутність резолютивної частини у належному вигляді, зокрема чіткого формулювання про визнання особи винною.

Судова практика:

• П’ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 25.11.2024 у справі № 521/11629/24 звернув увагу, що ТЦК неправомірно застосував редакцію ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, яка набрала чинності 19.05.2024 на підставі Закону № 3696-IX. Саме цією редакцією було суттєво збільшено розмір штрафів за порушення. Однак перевірка підприємства відбулася 15.05.2024, тобто до набрання чинності новою нормою, а отже, застосовувати її у цьому випадку було неможливо.


• П'ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 12.06.2025 у справі № 488/1623/25 відмітив, що зміст спірної Постанови не відповідає вимогам ч. 5 ст. 283 КУпАП, оскільки не містить відомостей про те, що Постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом 10 календарних днів з дня набрання такою Постановою законної сили не менше ніж 50 % розміру штрафу.


• Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 29.01.2025 у справі № 443/1775/24 зазначив, що посилання на положення ст. 210-1 КУпАП не можна розглядати як конкретне відображення суті правопорушення, оскільки у згаданих нормах перераховані декілька дій, які можуть підпадати під об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, стосуються різних суб'єктів, які повинні відповідати за них, а суд не вправі самостійно виокремлювати ті істотні ознаки складу правопорушення, які наявні в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, перебираючи таким чином на себе функції сторони обвинувачення.

• Максимальний штраф має бути належно обґрунтований

Проаналізована судова практика підтверджує: суди критично оцінюють випадки, коли ТЦК накладає максимальний розмір штрафу без будь-якого обґрунтування. Застосування найбільш суворої санкції не може відбуватися автоматично – ТЦК зобов’язане мотивувати, чому саме такий розмір штрафу є пропорційним і необхідним у конкретних обставинах.

Судова практика: Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 29.01.2025 у справі № 443/1775/24 зазначив, що ТЦК не пояснив підстави для визначення максимального розміру штрафу.

• Притягнення до адміністративної відповідальності всупереч закінченню строків

Згідно зі ст. 38 КУпАП штраф за правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом 3 місяців з дня його виявлення, але не пізніше 1 року з дня його вчинення.

Аналіз ст. 38 КУпАП свідчить, що єдиним орієнтиром для обчислення строку накладення стягнення є дата виявлення правопорушення, за винятком випадків триваючих правопорушень. Водночас дата виявлення не може визначатися ТЦК довільно. ТЦК зобов’язаний своєчасно реагувати на правопорушення в межах своїх повноважень, а не штучно затягувати момент його фіксації.

Судова практика: Так, посадова особа підприємства до 20.12.2024 не подала до ТЦК інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємстві на таких транспортних засобах і техніці. ТЦК виявлено таке правопорушення лише 11.04.2025, а штраф накладено 17.04.2025. У цій ситуації П'ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 12.06.2025 у справі № 488/1623/25 підкреслив, що це правопорушення є разовим, оскільки не має триваючого характеру, а тому є вчиненим (завершеним) 21.12.2024. Як наслідок, справу було закрито.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БІЗНЕСУ

...

Повний текст статті доступний лише передплатникам сайту.

Прокоментувати