Аналітика

1.

Як відомо, нещодавно за Законом України № 2260 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового контролю та адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі – Закон 2260) зокрема відновлено реєстрацію податкових накладних.

При цьому обов’язок провести реєстрацію і привести у відповідність із зареєстрованими податковими накладними за період, коли реєстрація фактично не проводилася (лютий – травень), для тих платників, які спроможні виконувати обов’язки, встановлений – зараз (на відміну від вимоги провести це впродовж 6-місячного повоєнного стану, як раніше було передбачено для всіх за Податковим Кодексом України (далі – ПКУ)).

І відновлення такого обов’язку лише для частини платників стало однією із принципових проблем, спричинених такими змінами. Детальніше щодо цього у нашому огляді за посиланням: «Закон 2260: як і чому бізнес опинився «крайнім» у вирішенні проблем з СЕА ПДВ та реєстрацією податкових накладних?».

2.

Визнанням цих проблем став зокрема законопроект 7458 від 10 червня, який передбачає часткове усунення проблеми по відношенню податкового кредиту по тих постачальниках, реєстрацію яких в якості платників ПДВ призупинено (це насамперед ті, хто перейшли на єдиний податок за ставкою 2 % без ПДВ, і тому зараз не можуть реєструвати податкові накладні).

Однак і цей законопроект, у разі прийняття в поточній редакції, не усуває всіх проблемних аспектів. Наприклад, коли контрагент формально продовжує бути платником ПДВ, однак не спроможний в силу різних причин зареєструвати податкові накладні за лютий – травень 2022 року.

3.

У цьому огляді пропонуємо до уваги міркування, хто саме може вважатися платником податку, спроможним виконувати відповідні обов’язки, і які дотичні до цього повноваження надані Мінфіну.

4.

Законом України 2260 викладено п. 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ в новій редакції, зокрема абзацом восьмим такого підпункту Міністерству фінансів надано повноваження по затвердженню (sic!) порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов’язків, визначених п. 69 того ж підрозділу, та переліку документів на підтвердження :

«Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».

Як бачимо, Міністерство фінансів має затвердити Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків конкретних обов’язків, а саме обов’язків, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ.

5.

Тобто йдеться не про якісь податкові обов’язки взагалі; прив’язка робиться до конкретних обов’язків, визначених у п. 69.

Цим пунктом, зокрема п.п. 69.1, так визначені відповідні обов’язки:

«…податковий обов’язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо…».

Для зручності повторимо цей перелік з розбивкою перелічених обов’язків наочно по «напрямках»:

дотримання термінів:

• сплати податків та зборів,


• подання звітності,


• у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 цього Кодексу,


• реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування,


• подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо.

Як визначитися з можливістю чи неможливістю виконання таких перелічених обов’язків – неможливість дотримання термінів виконання (тобто неспроможність робити саме вчасно, а не робити чи не робити взагалі) по якомусь дотичному із них буквально виводить платника податків із категорії тих, хто «може», і до кого тоді не застосовуються інші вимоги, прив’язані до «спроможності».

6.

При цьому вбачається, що «спроможність» має визначатися платниками самостійно. Мінфін має лише встановити Порядок підтвердження та перелік документів на підтвердження.

7.

Для початку згадаємо про такий обов’язок, як дотримання термінів подання звітності. Податкова звітність взагалі – це питання Глави 2 Розділу ІІ «Адміністрування податків» ПКУ. Згадується там, наприклад, для певних категорій платників податків і аудиторський звіт (п. 46.2). Тож, що виходить, – якщо такий звіт не може бути своєчасно поданий, то платник вже потрапляє в категорію тих, хто «не має можливості»?

Це, як-то кажуть, так, для «затравки» розгляду питання.

8.

Водночас, розуміємо, що п. 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ визначені також інші обов’язки (щодо сплати податків та щодо подання звітності). До того ж, навіть в рамках одного обов’язку можуть мати місце досить різноманітні фактичні обставини, які обумовлюють можливість чи неможливість виконання конкретного обов’язку.

Тож очікували б від Міністерства фінансів затвердження максимального гнучкого Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов’язків, визначених п. 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ.

Наприклад, визнання, що можливість чи неможливість виконувати обов’язки визначається платником самостійно, виходячи з об’єктивного стану і наявної інформації.

А підтвердження, у разі необхідності, відповідного стану проводиться контролюючим органом за наслідками відповідної перевірки, і підтверджується її матеріалами, які визначені ст. 83 ПКУ. Такі перевірки проводяться за наявності підстав і в порядку, встановленому ПКУ.

Таким чином, до речі, Мінфін міг би вийти із сумнівного стану, в який поставлений розглядуваним «делегуванням» законодавцем. Адже такі моменти відносяться по суті до елементів податку (ст. 7 ПКУ) і особливостей їх застосування, а тому мають визначатися на рівні закону самим законодавцем.

9.

Далі наводимо міркування щодо деяких конкретних можливих підстав визнання «неспроможності»:

...

Повний текст статті доступний лише передплатникам сайту.

Прокоментувати