+ Слово має бути в результатах пошуку. - Видалення слова з результатів пошуку. * Слово починається/закінчується на текст перед/після символу. ""Пошук слів у складі фрази.

 

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ КОНТРОЛЮЮЧОГО ОРГАНУ: СКУПИЙ ПЛАТИТЬ ДВІЧІ (а за нового законодавства – вже тричі)

автори: Олександр Мінін, Інна Таптунова, Юлія Кривомаз

02 липня, 2021 Ексклюзив

1.


У наших публікаціях ми неодноразово зверталися до теми відшкодування витрат на правову допомогу як методу боротьби зі свавіллям податкового органу:


«Коли залучити стороннього адвоката є дешевшим, ніж обійтися власними силами»;


«Зміни в тактиці та стратегії у спорах з державними органами з огляду на зміну підходів у відшкодуванні витрат на правову допомогу»;


а також цикл оглядів «Відшкодування витрат як метод боротьби з податковим беззаконням».


Проте основна увага законодавця досі приділялася саме судовим витратам платників податків, в той час як відшкодування витрат, понесених під час адміністративного оскарження незаконних рішень, дій чи бездіяльності податкових органів, залишалося без належної уваги.


2.


Питання відшкодування витрат на адміністративне оскарження незаконних рішень, дій чи бездіяльності податкового органу підіймалося нами ще у 2012 році в нашому аналітичному матеріалі «Відшкодування витрат як метод боротьби з податковим беззаконням: Частина І».


І хоча можна говорити, що законодавством України передбачено потенційне відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, на практиці це майже не працює, а питання відшкодування шкоди, завданої податковими органами (в тому числі і витрат на адміністративне оскарження незаконного рішення, дій чи бездіяльності органу), залишалося відкритим.


Як приклад практики вирішення справи про стягнення матеріальної шкоди1, завданої суб’єкту господарювання зменшенням (фактично намаганням позбавлення) суми бюджетного відшкодування з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням (далі – ППР): у рішенні господарським судом апеляційної інстанції у 2019 році було фактично проігноровано встановлення протиправності ППР рішенням суду2, що набрало законної сили (цитата з Постанови Центрального апеляційного господарського суду від 24.09.2019 року у справі № 908/71/19):


« ГУ ДФС у Запорізькій області було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000151202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 1 228 179,00 грн. та визначено штрафні санкції у розмірі 307 044,75 грн.



Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі №808/919/18 залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2018, рішення-повідомлення № 0000151202 від 31.01.2018 визнано протиправним та частково скасовано, …


05.09.2018 сума бюджетного відшкодування у розмірі 1 228 179,00 грн. була повернута відповідачем на рахунок позивача, …


Позивач вказує, що не отримавши своєчасно бюджетне відшкодування ПДВ за жовтень 2017 року, вичерпавши наявні фінансові запаси, для покриття дефіциту оборотних коштів 23.07.2018 він звернувся до банку для отримання траншу в розмірі 46 440,00 дол. США, що за курсом НБУ на день отримання становило 1 228 156,00 грн. Кредитні кошти позивач зміг повернути лише після отримання із бюджету суми відшкодування ПДВ, яке відбулося лише 05.09.2018. У зв`язку з чим, з липня по вересень 2018 року позивач був змушений сплачувати додаткові проценти за користування кредитом.


Вказана сума позивачем заявлена до стягнення з відповідача як сума понесених збитків від неправомірних дій відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані ст. 56 Конституції України, ст.ст. 22, 1173, 1174 ЦК України, абз. 2 п. 200.10., п. 200.12, п. 200.13 ст. 200, п. 21.3 ПК України.



Крім того, колегією суддів враховано, що позивач не погоджуючись з прийнятим ГУ ДФС у Запорізькій області рішенням про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ, оскаржив його в судовому порядку. Вказане рішення-повідомлення було ВИЗНАНО ПРОТИПРАВНИМ та скасовано.



Відповідачем відповідно до абз. 2 п. 200.15. ст. 200 ПК України було внесено постанову апеляційної інстанції про скасування рішення-повідомлення № 0000151202 від 31.01.2018 до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та 05.09.2018 повернуто на рахунок відповідача суму бюджетного відшкодування в розмірі 1228179,00 грн.


Таким чином, ВІДПОВІДАЧ ДІЯВ ВІДПОВІДНО ДО ВИМОГ ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА».


Тобто, за логікою суду, податковий орган може виносити незаконні ППР (які, наприклад, як у справі, наведеній вище, є фактично рішеннями про позбавлення платників податків належних їм коштів, права на використання належного їм активу) та все одно при цьому діяти «відповідно до вимог чинного законодавства»?


А якщо такі протиправні ППР все ж таки скасовуються судами, то, як кажуть, «C'est la vie»: контролюючий орган спробував привласнити кошти платника, не вийшло, буде пробувати знову, пізніше, або з іншим платником, наступного разу, може, вийде?


Саме для уникнення завідомо неправомірних «спроб» податкового органу будь-що наповнити державний бюджет (чи бодай захистити його від «посягань» платників податків повернути з нього кошти, що, на жаль, їм належать) і необхідний дійсно діючий (а не лише існуючий на папері) механізм відшкодування завданої платникам податків шкоди.


3.


ЗМІНИ У ЗАКОНОДАВСТВІ ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ


Законом № 4663, який набув чинності 23.05.2020 р., з початку 2021 року було запроваджено низку змін до Податкового кодексу України (далі – ПКУ).


Зокрема, значних змін зазнала Глава 11 ПКУ «Відповідальність», в якій загальні згадки щодо відповідальності контролюючих органів, «передбаченої цим Кодексом та іншими законами України», доповнені конкретними положеннями, які:


  • деталізували коло суб’єктів відповідальності, та прямо віднесли контролюючі органи до кола таких суб’єктів;

  • визначили правила, вартісні рамки, підстави відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб;

  • запровадили орієнтовний (невичерпний) перелік видів шкоди, що може бути відшкодована платнику.


Тепер питання, наскільки ці зміни дійсно можуть стати на користь платникам податків інструментом відшкодування шкоди, що може бути спричинена винесенням податковим органом незаконного рішення чи ігноруванням ним законних вимог платника.


3.1.


Податкове правопорушення – що це?


Пунктом 109.1 ПКУ (в редакції Закону № 466) «податкове правопорушення» визначено як:


«109.1. Податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ ТА/АБО ЇХ ПОСАДОВИХ (СЛУЖБОВИХ) ОСІБ, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом».


Однак те, що саме вважається податковим правопорушенням, все ж таки викликає питання.


Зокрема, поточне формулювання абз. 1 п. 109.1 ПКУ не дає чіткої відповіді, чи є податковим правопорушенням будь-яке протиправне діяння суб’єкта, чи, все ж таки, податковим правопорушенням є лише таке діяння, що прямо передбачено як податкове правопорушення в ПКУ і відповідальність за яке встановлена ПКУ.


Таке двояке прочитання норми спричинене тим, що за поточного формулювання залишається неясним, до чого саме віднесено законодавцем останню фразу абз. 1 п. 109.1 ПКУ «…у випадках, прямо передбачених цим Кодексом»: до інших суб’єктів (одразу після яких така фраза зазначена), чи до визначення податкового правопорушення в цілому.


Так, з одного боку, буквальне прочитання норми абз. 1 п. 109.1 ПКУ дозволяє зробити висновок, що податковим правопорушенням є відповідне діяння:


  • платника податку та осіб, прирівняних до нього,

  • контролюючих органів та/або їх посадових осіб,



  • а що стосується інших осіб, не зазначених в перших двох категоріях, – у випадках, прямо передбачених ПКУ.


Тобто, за такою логікою, податковим правопорушенням є будь-яке протиправне діяння платника податку та контролюючого органу, а що стосується інших осіб, то податковим правопорушенням вважається лише те діяння, яке прямо визначено як таке ПКУ.


Проте, на нашу думку, не можна однозначно стверджувати, що наведене вище прочитання є єдино вірним, оскільки при більш близькому та детальному аналізі визначення в п. 109.1 ПКУ вбачається, що законодавець міг все ж таки мати на увазі саме те, що податковим правопорушенням є відповідне діяння, визначене як протиправне у випадках, встановлених ПКУ.


Таке прочитання зумовлено тим, що з огляду на формулювання абз. 1 п. 109.1 ПКУ можна стверджувати, що там, де законодавець мав на меті «прив’язати» певне уточнення до конкретного слова, якого таке уточнення стосується, він це зробив прямо, зазначивши відповідну фразу в дужках:



Відповідно, можна припустити, що якщо законодавець хотів би уточнити, що така фраза «у випадках, прямо передбачених цим Кодексом» стосується саме «інших суб’єктів», а не визначення податкового правопорушення в цілому, то за аналогією із першим уточненням у такому реченні, взяв би дану фразу у дужки.


Зазначення другої фрази «у випадках, прямо передбачених цим Кодексом» в рядок із визначенням податкового правопорушення, на відміну від першого використання такого уточнення в дужках, дає підстави говорити, що податковим правопорушенням є відповідне діяння у випадках, передбачених ПКУ.


І це не буквоїдство.


Визначення, що саме можна вважати податковим правопорушенням, прямо впливатиме на те, за які саме діяння відповідних суб’єктів, зокрема, і контролюючих органів (але не тільки їх) може бути притягнуто до відповідальності.


Це питання важливе ще з того боку, що стосується визначення податкового правопорушення не тільки контролюючих органів, а й платників податків. Тобто підхід має бути однаковий щодо платників податків і контролюючих органів.


Із системного тлумачення норм Глави 11 «Відповідальність» ПКУ, вважаємо, що все ж таки правильним прочитанням п. 109.1 ПКУ є визначення податкового правопорушення як відповідного діяння (протиправного та у випадках прямо передбачених ПКУ – винного), відповідальність за яке передбачена в ПКУ.


Наведене підтверджується не лише синтаксисом абз. 1 п. 109.1 ПКУ. До такого тлумачення схиляють і положення п. 112.2 та п. 112.3 ст. 112 «Загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень ТА порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи» ПКУ:


«112.2. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.


112.3. Особа не може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом».


При цьому термін «особа» ПКУ для цілей Глави 11 «Відповідальність» не визначено4. Отже, не можна однозначно стверджувати, що зазначені норми напряму не стосуються контролюючих органів.


Наведене також узгоджується і з положеннями ст. 128 ПКУ «Податкові правопорушення контролюючих органів».


Зокрема, п. 128.1 ПКУ наведено наступне визначення:


«128.1. Податковими правопорушеннями контролюючих органів є протиправні рішення, дії або бездіяльність контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, вчинення яких є підставою для відшкодування шкоди особі, чиї права порушені, відповідно до закону».


Отже, вважаємо, що податковими правопорушеннями є ті діяння, відповідальність за які (у випадку контролюючого органу – у вигляді відшкодування шкоди) прямо передбачена ПКУ.


Це прямо впливає на те, за що платник податку може намагатися притягнути до відповідальності податковий орган.


Нижче розглянемо, яким саме чином платник податку може стягнути з контролюючого органу відшкодування завданої шкоди.


3.2.


З кого стягнути


Так, з 2021 року, до кола суб’єктів (визначених ст. 110 ПКУ), які притягаються до відповідальності за вчинення податкових правопорушень, було нарешті віднесено і контролюючі органи.


Причому, за вчинення податкових правопорушень посадовими (службовими) особами відповідальність несе сам контролюючий орган5.


Як і за що саме, і в яких межах – ми розглядаємо далі.


...

 

Повний текст статті доступний лише передплатникам сайту.

Перегляди 654

МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ

Відшкодування витрат на правничу допомогу, що підлягають сплаті після завершення судового розгляду 22 лютого, 2021    11747

Коли залучити стороннього адвоката є дешевшим, ніж обійтися власними силами 03 травня, 2019    1191

Витрати на правову допомогу адвоката: як визначати? 31 січня, 2018    4975

Зміни в тактиці та стратегії у спорах з державними органами з огляду на зміну підходів у відшкодуванні витрат на правову допомогу 18 січня, 2018    6260

Відшкодування витрат як метод боротьби з податковим беззаконням: Частина ІІІ 26 грудня, 2013    13939

Відшкодування витрат як метод боротьби з податковим беззаконням: Частина ІV 09 серпня, 2013    13792

Відшкодування витрат як метод боротьби з податковим беззаконням 03 липня, 2013    7563

Відшкодування витрат як метод боротьби з податковим беззаконням: Частина ІІ 22 травня, 2012    15493

Відшкодування витрат як метод боротьби з податковим беззаконням: Частина І 18 травня, 2012    14086

Прокоментувати