Коментар щодо майбутнього юридичної професії

автор: Олександр Мінін

видання: «Юридична газета», №37 (535)

14 вересня, 2016 Преса

Очікуємо, що у найближчі 45 років суттєво посилиться розділення юридичної роботи на «робочі процеси» (тобто типова робота, яка йде за більш-менш встановленим алгоритмом) та «нові підходи» (тобто коли відповідна робота є скоріше унікальною, «індивідуальним пошиттям», де значна частина роботи – це розробка підходів і створення чогось дійсно нового). «Робочих процесів» за обсягом буде значно більше. За умови нормально поставленого робочого процесу здійснення відповідних завдань має бути дешевшим та ефективнішим, ніж виконання цих же завдань внутрішнім юридичним ресурсом підприємства. Тож можна очікувати більшого аутсорсингу за цими типами завдань. При цьому до них можуть належати й такі завдання, які ззовні мають вигляд творчих, однак вже за напрацьованими питаннями та за напрацьованими підходами, а змінюються тільки конкретні складові. До таких процесів можна віднести деякі типи судових
спорів. Частка цієї роботи буде збільшуватися. Наприклад, колись операції на очах з корекції короткозорості виконувалися фахівцями вищого класу як щось унікальне. Потім пішов конвеєр клініки Федорова, коли головною стала організація процесу, а особиста кваліфікація залученого лікаря вже є такою важливою. Сьогодні ж лазерна корекція зору – це, мабуть, вже щось подібне до гігієнічної процедури.

Тому треба вміти розрізняти тип роботи, а також які чинники для кожного з типів визначають конкурентоспроможність, коли і яка робота до якої категорії належить і перспективи. Не треба лякатися роботи типу «робочого процесу», адже при нормальній постановці та програмних рішеннях вона цікава, продуктивна і теж творча. Приміром, як певну аналогію, більшу частину роботи програмістів я також відніс би до цієї категорії. А ця робота належить до однієї з найпрестижніших сьогодні в Україні. І до цієї роботи можна стати значно раніше, ніж до категорії другого класу, власне «індивідуального пошиття». Така робота буде делегуватися лише тим, хто вже досягнув певного рівня, який визнається замовником. І такої роботи буде менше. Аналогічно з лікарями: переважну більшість хвороб умовно лікує «домашній лікар». У разі складніших захворювань звертаються до фахівців чи служб, які спеціалізуються на певному питанні (обстеження на діагностичній апаратурі, аналізи – це ж типові «процеси», які домашній лікар виконувати не буде). А якщо вже щось дуже серйозне, тоді йдуть до вузького спеціаліста. І таких спеціалістів не так багато, тому що не так багато їх і потрібно, адже до них потрапляють нечасті випадки. Однак, щоб ним стати, треба пройти довгий шлях. Тож, потрібно мати розуміння, в якому напрямку і як рухатися.

Завантажити pdf-файл всієї статті (470 Kb)

Перегляди 204

Прокоментувати