Розрахунок роялті, що включається до митної вартості за новим Митним кодексом України

23 липня, 2012 Інформаційні листи

Шановні панове!

Користуючись нагодою, засвідчуємо вам свою повагу та вважаємо за необхідне навести огляд нововведень, передбачених Митним кодексом України у редакції від 13.03.2012 р. № 4495-VI (далі – “Митний кодекс”), стосовно включення роялті (ліцензійних платежів) до митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування врегульовані главою 9 Митного кодексу.

Як і раніше, основний метод визначення митної вартості – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (ст. 57 Митного кодексу).

Загальне правило щодо додавання витрат на виплату роялті (ліцензійних платежів) до ціни товару встановлено абз. 3) п. 10 ст. 58 Митного кодексу і залишилося майже незмінним у порівнянні з тим, що було передбачене попередньою редакцією Митного кодексу. Так, до ціни договору додаються роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Як і раніше, сам Митний кодекс не надає будь-яких роз’яснень щодо того, якими індикаторами слід керуватися при визначенні того, чи стосуються роялті (ліцензійні платежі) оцінюваних товарів та чи є вони умовою продажу оцінюваних товарів. Тобто невизначеність з цього питання на рівні Митного кодексу залишається.

Разом з цим, Митний кодекс все ж таки передбачає важливе нововведення у цій сфері – зрештою, здійснена спроба нормативно врегулювати ситуації, коли на момент ввезення товарів ще не відома сума роялті (ліцензійних платежів), що має бути врахована у складі митної вартості. Частково це врегульовано самим Митним кодексом, де передбачено механізм додаткового декларування з використанням нового виду декларацій.

Обов’язок розробити порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів Митним кодексом було покладено на Кабмін.

На виконання ст. 58 Митного кодексу Кабмін постановою від 21 травня 2012 року № 446 затвердив Порядок включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості (далі – “Порядок”).

В даному Порядку встановлено механізм додавання сум ліцензійних платежів (роялті) до ціни оцінюваних товарів у двох випадках:

  • коли на момент митного оформлення декларант (уповноважена особа) має відомості про суму ліцензійних платежів (роялті);
  • коли на момент митного оформлення такої інформації немає.

У першому випадку (тобто, коли інформація про суми роялті відома на момент митного оформлення) значних питань і раніше не виникало. Так, відповідна сума враховується при визначенні митної вартості оцінюваних товарів під час митного оформлення. Новою є нормативно закріплена вимога, що встановлена у Порядку, згідно з якою для підтвердження розрахунку та сплати суми роялті подається не лише ліцензійний договір, а і наявні документи, що підтверджують заявлені числові значення цієї складової частини митної вартості.

Цікавішим є алгоритм дій, передбачений Порядком для випадку, якщо на момент митного оформлення оцінюваних товарів сума роялті та інших ліцензійних платежів невідома. У такому разі під час визначення митної вартості оцінюваних товарів декларант (уповноважена особа) здійснює розрахунок суми роялті з урахуванням:

  • запланованих показників, які базуються на сумі роялті (ліцензійних платежів), сплаченій за ідентичні товари у попередньому періоді, якщо ліцензійним договором передбачено сплату роялті та інших ліцензійних платежів залежно від отриманого прибутку;
  • прогнозних показників бази роялті (ліцензійних платежів), яка використовується для визначення величини роялті та інших ліцензійних платежів відповідно до умов ліцензійного договору.

Таким чином, відповідно до Порядку якщо на момент митного оформлення суми роялті невідомі з причини особливостей їх розрахунку, то для цілей митного оформлення визначаються планові (прогнозні) показники. При цьому регулятор окремо виділив випадок, коли роялті (ліцензійні платежі) розраховуються залежно від отриманого прибутку – у такому разі для митної оцінки використовуються роялті, сплачені стосовно ідентичних товарів у попередньому періоді. У інших випадках використовуються прогнозні показники бази роялті (ліцензійних платежів). Наприклад, якщо ліцензійні платежі розраховуються в залежності від виручки від реалізації, то прогнозні показники бази роялті можна розраховувати, виходячи з цін товарів за прайс-листом.

Пункт 7 Порядку передбачає, що за результатами фактичної сплати роялті (ліцензійних платежів) має бути подана додаткова декларація з уточненням митної вартості оцінюваних товарів. Таку додаткову декларацію декларант або уповноважена ним особа подає в строки, передбачені частиною другою статті 261 Митного кодексу України – протягом 180 днів з дати випуску товарів.

Відмітимо, що згідно з ч. 5 ст. 261 Митного кодексу дозволяється подання однієї додаткової декларації до кількох попередніх, тимчасових або періодичних митних декларацій, що були оформлені одним митним органом в межах одного зовнішньоекономічного договору та одного митного режиму.

В цілому, передбачений Митним кодексом та Порядком алгоритм є зрозумілим. А тому можна констатувати, що з прийняттям зазначених актів питання декларування роялті (ліцензійних платежів), суми яких невідомі на момент ввезення, є врегульованим.

Разом з цим, передбачений алгоритм не позбавлений негативних моментів. Зокрема, слід звернути особливу увагу на положення п. 9 Порядку, згідно з яким:

У разі коли фактична сплата роялті та інших ліцензійних платежів здійснюється в строки, що перевищують строки, передбачені частиною другою статті 261 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа здійснює заходи, передбачені статтею 50 Податкового кодексу України“.

На практиці це означає, що у випадку фактичної сплати роялті щодо товарів більш, ніж через 180 днів після їх ввезення, мають бути застосовані правила Податкового кодексу щодо внесення змін до податкової звітності. При цьому, як випливає з п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу, зазначені правила Податкового кодексу передбачені для випадків, коли платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації. У такому разі він (платник податків) зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

При цьому правила ст. 50 Податкового кодексу також передбачають, що у разі виявлення заниження податкового зобов’язання платник податків має надіслати уточнюючий розрахунок та сплатити штраф у розмірі 3 % від суми заниження.

Таким чином, якщо згідно з умовами ліцензійного договору роялті може сплачуватися більш, ніж через 180 днів після ввезення товарів, то слід враховувати, що згідно з Порядком розбіжності між задекларованою та фактичною сумою роялті (ліцензійних платежів) розглядатимуться як помилка. Якщо така помилка призведе до заниження митних платежів (фактична сума роялті виявиться більшою, ніж задекларована), то буде застосовано штраф у розмірі 3 % від суми заниження.

Тому для уникнення 3-відсоткового штрафу необхідно або під час ввезення декларувати розрахункові суми роялті таким чином, щоб уникнути заниження митних платежів за фактом, або ж змінювати умови ліцензійного договору (щоб сплата роялті відбулася в межах 180 днів після ввезення).

Якщо ж за фактом виявиться, що митні платежі було переплачено, оскільки фактичні суми роялті менші, ніж задекларовані, то надмірно сплачені суми митних платежів повертаються декларантові у визначеному Митним кодексом порядку.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© ТОВ «КМ Партнери», 2012

Перегляди 6234

Прокоментувати