Нові можливості щодо припинення порушень авторських прав у мережі Інтернет

31 Березня, 2017 Інформаційні листи

23 березня 2017 року Верховна Рада України повторно прийняла Закон України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» № 3081-д від 27.11.2015 р. (далі – «Закон») з урахуванням пропозицій Президента України. Наразі він готується на підпис Президента України та подальшого оприлюднення.

Законом визначаються особливості державної підтримки кінематографії в Україні. Проте серед прикінцевих та перехідних положень Закону «заховалися» також важливі зміни до законодавства про авторське право і суміжні права, яке зазвичай знаходиться осторонь депутатської уваги та майже не змінюється, незважаючи на величезну необхідність змін.

1. Нові визначення важливих понять

Законом доповнено ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» новими поняттями та їх визначеннями, зокрема, «веб-сайт», «веб-сторінка», «власник веб-сайту», «власник веб-сторінки», «гіперпосилання», «електронна (цифрова) інформація», «обліковий запис», «постачальник послуг хостингу», «камкординг», «кардшейрінг».

Так, наприклад, власником веб-сайту вважається особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Зауважимо, що в редакції законопроекту, яка була прийнята в першому читанні, містилися також такі визначення понять як «адреса веб-сайту», «багатокористувацька платформа (у мережі Інтернет)», «власник багатокористувацької платформи, локальної мережі, серверу», «електронна (цифрова) копія об’єкту авторського права і (або) суміжних прав». Проте в процесі розгляду ці визначення були виключені, а ті, що залишилися з першої редакції законопроекту, – суттєво перероблені.

2. Обов’язок власників веб-сайту та постачальників послуг вказувати контактну інформацію

Закон (ч. 11 ст. 52-1 Закону України «Про авторське право і суміжні права») зобов’язує усіх власників веб-сайту та постачальників послуг хостингу (крім фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання) розмістити на своїх веб-сайтах та в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) достовірну інформацію про себе, а саме:

  • повне ім’я/найменування;
  • повну адресу місця проживання або місцезнаходження;
  • контактну інформацію, у тому числі адресу електронної пошти та номер телефону.

Фізичні особи, які не є суб’єктами господарювання зобов’язані розмістити лише контактну інформацію, за якою з особою можна оперативно зв’язатися (адресу електронної пошти та номер телефону).

Відмітимо, що за нерозміщення вказаної інформації власник веб-сайту чи постачальник послуг хостингу може бути притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу від 8 500 до 17 000 грн (ст. 164-17 КУпАП).

Варто зауважити, що власне ст. 52-1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», яка зобов’язує навести достовірні дані на веб-сайті та в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS), застосовується лише до відносин, пов’язаних з використанням аудіовізуальних творів, музичних творів, комп’ютерних програм, відеограм, фонограм, передач (програм) організацій мовлення. Про це прямо вказано в ч. 1 ст. 52-1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та випливає з визначення електронної (цифрової) інформації.

З урахуванням цього, спірним є питання про те, чи поширюється обов’язок з розміщення про себе достовірної інформації на власників веб-сайту, які, наприклад, розміщують на своєму веб-сайті інші об’єкти авторського права.

3. Врегульовано процедуру припинення порушення прав у мережі Інтернет

Законом детально врегульовано процедуру припинення порушення авторського права та суміжних прав з використанням мережі Інтернет. Так, суб’єкт авторського права може звернутися з заявою про припинення порушення до власника веб-сайту та/або веб-сторінки, на якому в порушення його прав розміщені відповідні аудіовізуальні твори, музичні твори, комп’ютерні програми, відеограми, фонограми, передачі (програми) організацій мовлення.

У той же час, вказаний порядок припинення порушення не стосується випадків та не може застосовуватися при порушенні прав на інші об’єкти авторського і суміжних прав (наприклад, літературні твори, твори образотворчого мистецтва, фотографічні твори, ілюстрації, карти, похідні твори тощо).

Слід відзначити, що процедура припинення порушення є досить зарегульованою і виникає питання, чи ця складна процедура зможе бути реалізована на практиці. Зокрема, Законом встановлені формальні вимоги до заяви, у разі недотримання яких можна відмовити у припиненні порушення прав, дуже короткі строки на вчинення тих чи інших дій щодо розгляду чи надання відповіді на заяву. Крім того, звернення з заявою про припинення порушення прав можливе лише за представництвом адвоката, який зобов’язаний перевірити наявність у заявника прав, про припинення порушення яких висувається відповідна вимога. Заяви в електронній формі мають бути оформлені з проставленням електронного цифрового підпису адвоката.

4. Змінено положення щодо кримінальної відповідальності

Законом розширено диспозицію ст. 176 Кримінального кодексу України. З набранням чинності Закону кримінальними правопорушеннями визнаються камкординг, кардшейрінг, а також фінансування будь-яких дій, які висвітлені в диспозиції ст. 176 Кримінального кодексу України.

Під камкордингом відповідно до змін розуміється «відеозапис аудіовізуального твору під час його публічної демонстрації в кінотеатрах та інших кіновидовищних закладах особами, які перебувають у тому самому приміщенні, де відбувається така публічна демонстрація, для будь-яких цілей без дозволу суб’єкта авторського права або суміжних прав». А під «кардшейрінгом» – забезпечення у будь-якій формі та в будь-який спосіб доступу до програми (передачі) організації мовлення, доступ до якої обмежений суб’єктом авторського права і (або) суміжних прав застосуванням технічних засобів захисту (абонентська карта, код тощо), в обхід таких технічних засобів захисту, в результаті чого зазначена програма (передача) може бути сприйнята або в інший спосіб доступна без застосування технічних засобів захисту.

5. Нові види адміністративної відповідальності

Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі – «КУпАП») доповнено двома новими статтями – ст. 164-17 та ст. 164-18.

Так, з набранням чинності Закону власник веб-сайту та постачальник послуг хостингу можуть нести адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від 8 500 до 17 000 грн (за повторне вчинення від 17 000 до 34 000 грн) за:

  • невчинення дій щодо унеможливлення доступу користувачів мережі Інтернет до об’єктів авторського права та/або суміжних прав;
  • ненадання або несвоєчасне надання відповіді на заяву суб’єкта авторського права та/або суміжних прав;
  • наведення завідомо недостовірних відомостей у відповіді на заяву суб’єкта авторського права та/або суміжних прав;
  • нерозміщення на власних веб-сайтах та в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) достовірної інформації про себе;
  • інші порушення правил і умов, що визначають порядок припинення порушень авторського права та/або суміжних прав з використанням мережі Інтернет.

Передбачена також адміністративна відповідальність у вигляді штрафу розміром від 17 000 до 34 000 грн за наведення особою завідомо недостовірної інформації щодо наявності авторського права та/або суміжного права у заяві про припинення порушень авторського права та/або суміжних прав з використанням мережі Інтернет.

6. Зміни до процесуальних кодексів

Внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України (далі – «ЦПК України») та Господарського процесуального кодексу України (далі – «ГПК України»), якими, зокрема, передбачається, що позови, які виникають з приводу порушення майнових прав інтелектуальної власності з використанням мережі Інтернет, мають пред’являтися за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності (в м. Києві).

У ЦПК України додано також новий вид забезпечення позову – «встановлення обов’язку вчинити дії щодо унеможливлення доступу користувачів мережі Інтернет до об’єктів права інтелектуальної власності, правомірність використання (розміщення) яких у мережі Інтернет є предметом спору».

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2017

Перегляди 890

МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ

Рекламний гачок: рекламодавцям і виробникам реклами слід отримувати саме письмову згоду фізичної особи на використання її зображення в рекламі 14 Липня, 2015    1033

Реєстрація договорів комерційної концесії (субконцесії) – що, де, коли та як? 03 Лютого, 2015    1521

Бази даних як об’єкти авторського права та права sui generis (особливого роду) 19 Січня, 2015    1510

Захист імені на сайт: судова практика у сфері доменних спорів 28 Серпня, 2012    10396

Практичні аспекти реєстрації договору комерційної концесії 23 Серпня, 2012    12367

Прокоментувати