Аналітика

Перші результати роботи нового Верховного Суду: чи виправдались очікування платників податків?

24 січня, 2018 Інформаційні листи

Станом на 23 січня Верховним Судом¹ прийнято рішення у 55 адміністративних справах, з яких 41 − податкові справи. Принаймні така кількість рішень доступна на вказану дату в Єдиному реєстрі судових рішень.

Зважаючи на те, що судові рішення Верховного Суду були та продовжують залишатись взірцем для судової практики, всі платники з нетерпінням чекали перших рішень оновленого Верховного Суду.

Тож, спробуємо проаналізувати, що змінилось у податкових спорах з початком роботи нового Верховного Суду і чи виправдались очікування платників?

Для цього зупинимося на деяких репрезентативних судових рішеннях, прийнятих новим Верховним Судом у податкових спорах.

Докази про «фіктивність» контрагентів: «нова»-«стара» позиція Верховного Суду

Багато питань до «старого» Верховного Суду у платників податків виникало у зв’язку з його позицією щодо «фіктивності» контрагентів, що була викладена у Постанові від 01.12.2015 року в справі № 826/15034/14.

Нагадаємо, в цій Постанові Верховний Суд дійшов висновку, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, а тому, якщо стосовно директора підприємства-постачальника є вирок за ст. 205 Кримінального кодексу, право на податковий кредит та витрати у покупця відсутнє.

Такий підхід «старого» Верховного Суду суперечив практиці Європейського суду з прав людини та базовим засадам, закріпленим у Конституції України. Тож, багато платників податків від нового Верховного Суду очікували перегляду такої позиції.

На жаль, новий Верховний Суд цю позицію підтримав і у Постанові від 16.01.2018 року в справі № 2а-7075/12/2670 дослівно продублював позицію «старого» Верховного Суду та прямо послався на Постанову від 01.12.2015 року в справі № 826/15034/14.

Результати перевірок та зустрічних звірок контрагентів – не докази у податкових спорах

Новий Верховний Суд також підтримав сформовану «старим» Верховним Судом позицію щодо відсутності доказового значення при встановленні реальності операцій матеріалів перевірок та зустрічних звірок контрагентів, які часто використовує податкова у так званих спорах щодо безтоварних правочинів.

Такий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 16.01. 2018 року в справі № 826/1398/14 та у Постановах від 17.01.2018 року: в справі № 804/8943/13-а, у справі № 805/6031/13-а, № 826/1244/13-а.

Додатково Верховний Суд також звернув увагу на те, що висновки про відсутність у контрагентів необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, які, як правило, викладаються в матеріалах перевірок та зустрічних звірок контрагентів, не спростовують реальності господарських операцій. Така позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 18.01.2018 у справі № 2а-13944/12/2670.

Податкові донарахування за результатами перевірок із процедурними порушеннями – незаконні

У Постанові від 16.01.2018 року в справі № 826/442/13-а Верховний Суд дійшов висновку про те, що допущені порушення при проведенні перевірки, зокрема, щодо ознайомлення із наказом на проведення перевірки, призводять до визнання перевірки незаконної та відсутності правових наслідків такої перевірки.

До аналогічних висновків Верховний Суд також дійшов у Постанові від 16.01.2016 року в справі № 2а/1570/4582/11.

Також Верховний Суд звернув увагу на строки для проведення окремих перевірок, зокрема у справі № 826/1398/14, зазначивши про те, що податковий орган мав право проводити документальну перевірку бюджетного відшкодування (у 2013 році) протягом 30 календарних днів за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

У той же час, така правова позиція не нова, і раніше неодноразово викладалась Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, у своїх рішеннях (до прикладу, Ухвала Вищого адміністративного суду України від 03.10.2017 року в справі № 826/7997/16², Ухвала Вищого адміністративного суду України від 18.10.2017 року в справі № 2а-7259/12/2670³).

Незаконність донарахувань із транспортного податку

Новим Верховним Судом уже розглянуто декілька справ, що стосуються донарахувань транспортного податку. Нагадаємо, у такій категорії спорів у зв’язку з частими змінами до елементів цього податку виникають питання щодо дотримання принципу стабільності податкового законодавства, передбаченого п. 4.1.9 Податкового кодексу.

Верховний Суд підтримав позицію Вищого адміністративного суду України, що діяв раніше як суд касаційної інстанції, щодо донарахувань транспортного податку (щодо позиції Вищого адміністративного суду детальніше у нашому оглядовому листі «Прогрес ВАСУ в питанні транспортного податку»).

Так, Верховний Суд у Постановах від 18.01.2018 у справах № 804/1241/17 та № 813/1701/17 зазначив, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку як місцевого податку пізніше 15 липня року є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Відповідно у зв’язку з порушенням принципу стабільності податкового законодавства донарахування за транспортним податком у 2015 році Верховним Судом були визнані незаконними.

Усі розглянуті у цьому огляді Постанови Верховного Суду для зручності ознайомлення також надаються у розділі «Корисні документи» за посиланням.

У якості підсумку зазначимо, що із винесенням перших рішень Верховного Суду правові позиції у податкових спорах поки не змінились. Однак попри те, що вищевикладені позиції Верховного Суду, хоча і не є новими, але матимуть суттєвий вплив на судові спори з податковими органами, оскільки правові позиції, викладені у Постановах Верховного Суду з огляду на положення також, до речі, нового Кодексу адміністративного судочинства (ч. 5 ст. 242 КАСУ), мають враховуватись судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

Примітки:

¹У складі Верховного Суду діє Касаційний адміністративний суд, який здійснює розгляд адміністративних спорів.

²В ЄДРСР за посиланням.

³В ЄДРСР за посиланням.

З повагою,

Перегляди 3354