Аналітика

Історія питання

Ще первісна редакція П(С)БО № 11 «Зобов’язання», затверджена наказом МФУ № 20 від 31.01.2000 р., містила норму про дисконтування довгострокових відсоткових зобов’язань. Виглядало це наступним чином: п. 10 П(С)БО № 11 передбачав, що «довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їхньою теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов’язань». У свою чергу п. 4 П(С)БО № 11 визначав теперішню вартість як «дисконтовану суму майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства». На цьому, власне, все. Ніяких роз’яснень з приводу того, як приводити суму довгострокового зобов’язання до теперішньої вартості шляхом дисконтування, Мінфін не надавав (і продовжує зберігати своє мовчання донині). За відсутності інструментарію, бухгалтери не надто переймалися цією проблемою, залишаючи її «сферою мудрування» теоретиків від бухобліку. На поточні відсоткові зобов’язання або довгострокові безвідсоткові заборгованості дані норми не поширювалися, вони відповідно до п. 12 П(С)БО № 11 враховувалися в балансі в «сумі погашення», яку п. 4 П(С)БО № 11 визначає як «недисконтовану суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства».

Ідилія тривала до тих пір, поки ситуація не потрапила в поле зору контролюючих органів, наслідком чого став лист ДФС України № 18 311/7/99-99-14-03-17 від 18.06.2018 р. Пункт 4-й цього розлогого? документа присвячений проблемі, яка нас цікавить, і вимагає дисконтувати всі довгострокові кредиторські заборгованості. Оскільки, як уже зазначалося, П(С)БО № 11 необхідного порядку не містить, контролери «пішли своїм шляхом»:

• із П(С)БО № 13 «Фінансові інструменти» були запозичені норми п. 29 про первісну оцінку фінансових інструментів по «фактичній собівартості» і п. 31 про переоцінку на дату балансу фінансових зобов’язань по «амортизованій собівартості»;
• оскільки П(С)БО № 13 (подібно до П(С)БО № 11) не містить навіть натяку щодо способів визначення такої «амортизованої собівартості фінансових зобов’язань», її, анітрохи не вагаючись, замінили «амортизованою собівартістю фінансової інвестиції», запозичивши відповідне визначення з п. 3 П(С)БО № 12 «Фінансові інвестиції». П(С)БО № 12 знадобився перш за все тому, що в п. 8 передбачає, що «сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім тих, які обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно». Крім того, трюк з підміною понять дозволив «притягнути» сюди ж п. 10 П(С)БО № 12, згідно з яким «фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій», при цьому «різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної процентної ставки». Те, що амортизується саме «премія при придбанні», контролерів ніяк не збентежило, головне висмикнути з контексту слова «дисконт», «амортизована собівартість» і «відображається у складі інших доходів». Однак цьому «витвору мистецтва» не вистачало останнього штриха – адже ефективна відсоткова ставка, яка застосовується при амортизації фінансових інвестицій, розраховується, виходячи з тієї самої фактичної премії при придбанні або дисконту, які в систему їх умовиводів ніяк не вписувалися.
• на допомогу «прийшов» П(С)БО № 28 «Зменшення корисності активів». З нього «висмикнули» п. 11, що дає визначення «теперішньої вартості майбутніх чистих грошових надходжень від активу» шляхом застосування «відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації)», і п. 14, що характеризує ставку дисконту як ринкову відсоткову ставку, яка використовується в операціях з аналогічними активами. При відсутності ринкової відсоткової ставки ставка дисконту базується на відсотковій ставці по можливих позиках підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства». По суті, ключовими словами, необхідними контролерам незалежно від контексту, були «теперішня вартість» і «ставка дисконту» як «ринкова відсоткова ставка».

«Вишенькою на торті» стала формула дисконтування, до якої ми ще повернемося:

РV = FV / (1 + і) ⁿ, де

FV (Future value) – майбутня вартість;

PV (Present value) – теперішня вартість;

і (Interest) – ставка дисконтування (середня облікова ставка рефінансування НБУ);

n – строк (число періодів нарахування).

Зайве наголошувати, що в подібному вигляді ця формула в П(С)БО відсутня, хоча в розрахунку дисконтування грошових потоків в прикладі П(С)БО № 28 щодо зменшення корисності активів подібний метод застосований. Так само  відсутній імператив прийняття середньої облікової ставки рефінансування НБУ в якості базису для визначення ставки дисконту. Це все плід «польоту фантазії» контролерів, аналогічно, як і спроба «схрестити вужа з їжаком», застосовуючи окремі елементи операцій з активами до зобов’язань (пасивів). Ще раз відзначимо: ні П(С)БО № 11, ні П(С)БО № 13 не дають ні правил, ні процедур для визначення «теперішньої вартості довгострокових зобов’язань» або «амортизованої собівартості фінансових зобов’язань». У листі № 18 311 шляхом підміни понять і відвертих маніпуляцій фактично самостійно створений відсутній в П(С)БО порядок дисконтування зобов’язань. Що там говорить ст. 19 Конституції? «Органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України?» Забудьте, це не для контролерів, для них «закон не писаний».

Яскравим підтвердженням є приклад з додатку № 4 до листа № 18 311, де за вексельними безвідсотковими зобов’язаннями номінальною вартістю 6 433 384 грн донараховано 4 650 066 грн доходу від дисконтування заборгованості і 46 444 грн амортизації дисконту. А як же застосування дисконтування тільки до «відсоткових» зобов’язань з п. 10 П(С)БО № 11? А ніяк!

Зліплений з фрагментів П(С)БО фіскальний Франкенштейн вирвався на волю, в результаті як з рогу достатку «посипалися» судові спори (наприклад, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.08.2018 р. у справі № 826/9136/17 (поворотна безвідсоткова позика), Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 р. у справі № 826/14449/17 (векселі), Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2018 р. у справі № 826/16321/18 (непогашена заборгованість по відсотковій позиці від нерезидента). Необхідно віддати належне, суд у всіх цих випадках став на бік платника податків. І тут Мінфін (із запізненням на рік) сказав своє слово: згідно з наказом № 379 від 16.09.2019 р., який набрав чинності 29.10.2019 р., пункт 8-й попередньої редакції видалили, а з п. 9, який був раніше 10-м, прибрали слова «на які нараховуються відсотки». У результаті цього нехитрого маневру всі довгострокові зобов’язання на дату балансу повинні враховуватися за теперішньою вартістю шляхом дисконтування майбутніх платежів, про порядок розрахунку яких Мінфін, як і раніше, зберігає горде мовчання.

Для бухгалтерів це стало «пітьмою непроглядною» і «карою мінфінівською», неабияк зіпсувавши відчуття свята в переддень Різдва. Дисконтування при мовчазному потуранні МФУ означало «самонарахування» часом зовсім фантастичних сум доходів з подальшою сплатою податку на прибуток, недисконтування – формальне порушення стандартів, перекручення фінансової та податкової звітності, проблеми з аудитом тощо.

Подивимося, наскільки все погано насправді, обравши найбільш поширену «проблему» – довгострокові безвідсоткові позики.

Дисконтування і здоровий глузд

Як це банально не звучить, але «одне дисконтування від іншого різниться». І тут нас очікує перше відкриття, поки чисто технічної властивості:

формула РV = FV / (1 + і) ⁿ, наведена в листі № 18 311 і багато разів повторена після, є специфічним, досить вузьким і мало застосовуваним до зобов’язань юридичних осіб прийомом, оскільки цілком заснована на складних (капіталізованих) відсотках (нові відсотки по заборгованості нараховуються і на суму боргу, і на вже нараховані відсотки). Більш поширеними в бізнес-практиці є «прості відсотки», коли їх нарахування обмежується лише сумою самої заборгованості. У такому випадку і формула теперішньої вартості набуде вигляду: PV = FV : (1 + i*n), де при тих самих складових сума самого дисконту може бути практично на порядок нижчою.

А ось причина цієї розбіжності у формулах носить вже методологічний характер. Фінансова математика розглядає тимчасову вартість грошей з точки зору альтернативної вартості їх використання. Гроші можуть бути інвестовані і приносити дохід, а можуть зберігатися у вигляді початкової суми. У такому випадку неотриманий дохід виступає в ролі альтернативних витрат від невикористання грошей. В інвестиційній діяльності таким чином порівнюється інвестиційна привабливість різних проектів для одного і того ж розміру інвестицій. Подібні розрахунки (переведення майбутніх грошових потоків шляхом їх дисконтування в теперішню вартість первинної інвестиції) мають умоглядний характер і жодним чином не пов’язані з реальним рухом активів, оскільки їхнє завдання – забезпечити базу для порівняння. Однак застосування «складних» відсотків у цих розрахунках цілком виправдане, оскільки при обчисленні такої «альтернативної прибутковості» забезпечує максимальний ефект обліку всіх складових доходу.

А як же П(С)БО № 28? А в ньому теорія тимчасової вартості грошей вступає у взаємодію з практикою бухгалтерського обліку. В обліку мало місця для прогнозних або оціночних суджень, він спирається на достовірні та обґрунтовані дані про конкретні активи і зобов’язання, недарма «історична (фактична) собівартість», що визначає пріоритет оцінки активів і зобов’язань, виходячи з витрат на їх придбання (створення), зведена в ранг одного з наріжних облікових принципів. Проте місце для прогнозних і оціночних суджень все ж залишено, але для того, щоб вони стали визнаними оцінками, їм необхідно пройти через «сито» іншого наріжного принципу бухобліку – принципу «обачності», згідно з яким методи оцінки, які застосовуються в бухобліку, повинні запобігати заниженню оцінок зобов’язань і витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства (п. 6 розділу ІІІ П(С)БО № 1). Так ось, дисконтування прогнозних грошових потоків при оцінці «зменшення корисності активів» за методом «складного відсотка» є прийнятним, оскільки страхує користувача від «завищення вартості» даного активу, коригуючи зміну його віртуальної цінності в часі, але це – «дорога з одностороннім рухом» і в зворотний бік (збільшення вартості) – формула вже «не працює». Більш того, коли йдеться про реальні активи, наприклад, фінансові інвестиції, то там подібного дисконтування немає і в помині, оскільки застосовується ефективна відсоткова ставка, що обчислюється з реального дисконту/премії при операціях з ними.

Активи активами, а як йде справа із зобов’язаннями? Перехід від теперішньої (PV) до майбутньої (FV) вартості за методом «складного відсотка» дозволяє визначити сукупну суму виплат на взятий кредит. Це звичайна практика для споживчих кредитів (тому запит Amortized Loan виводить на автокредити або споживчу іпотеку). А ось дисконтування майбутньої вартості відсоткової позики для переведення в теперішню – непродуктивно, оскільки математично має повертати нас до непогашеної суми тіла кредиту.

Що стосується дисконтування безвідсоткової позики або заборгованості – то воно взагалі не має ні економічного змісту, ні здорового глузду. Математично – воно повертає нас до номіналу (показник відсоткової ставки дорівнює нулю), спроба «навісити» на неї довільну відсоткову ставку (ставка рефінансування НБУ? а може, ставка запозичення за державними цінними паперами? середньозважена ставка банківських довгострокових кредитів? що вибрати і чому пріоритет віддається саме цьому вибору?) призводить ситуацію до абсурду. Що відображає така продисконтована вартість? У нас зменшилася сума зобов’язання? Ні, залишилася рівною непогашеній сумі номіналу. З’явився дохід (нагадаємо, це збільшення активів або зменшення зобов’язань)? Теж ні. Тоді в чому сенс? Відповіді – немає.

Виникає питання: «А як так могло статися, що пів країни ні з того ні з сього кинулось освоювати фінансову математику, не розуміючи, що відбувається і навіщо?». Відповідь можна отримати у Джона Фрума. Безіменний солдат, який назвав себе «John from America», став об’єктом поклоніння на Вануату як збірний образ богів, які скидали на острови Меланезії вантажі зі спорядженням і продуктами під час другої світової. Війна закінчилася, але меланезійці протягом 75 років вірили, що якщо імітувати злітні смуги, розкласти сигнальні вогні і зображати солдат, боги принесуть їм карго (товари) як раніше. Дисконтування безвідсоткових зобов’язань – з розряду бухгалтерських карго-культів, коли первісний зміст втрачений, а залишилася тільки форма вираження. Для того, щоб переконатися, досить звернутися до першоджерела, подивившись, «що у них там, за бугром».

Дисконтування позик і МСФЗ

На відміну від П(С)БО № 11, який не має прямого аналога, у П(С)БО № 13 є свій МСФЗ-«побратим», IFRS № 9 «Фінансові інструменти». Він охоплює не всі типи зобов’язань, але в нашому випадку цілком прийнятний. Отже, згідно з п. «g» п. 2.1 глави 2 МСФЗ № 9 цей стандарт застосовується всіма підприємствами до всіх фінансових інструментів за винятком, зокрема, зобов’язань по наданню позик, крім позик передбачених п. 2.3 глави 2 цього стандарту. У свою чергу пп. «с» п. 2.3 глави 2 включає «зобов’язання з надання позик за ціною нижче ринкової», що цілком може відповідати нашим безвідсотковим позикам. Таким чином, незважаючи на подвійне заперечення в п. 2.1 гл. 2 МСФЗ № 9, доходимо висновку, що на безвідсоткові (або надані за зниженою ставкою) позики він таки поширюється. При цьому щодо «неринкових» позик нас відсилають до пп. «d» п. 4.2.1 глави 4 МСФЗ № 9.

Сам п. 4.2.1 глави 4 МСФЗ передбачає, що «організація повинна класифікувати всі фінансові зобов’язання, як оцінювані згодом за вартістю, яка амортизується, за винятком…», і в списку цих винятків присутній вищезгаданий пп. «d» п. 4.2.1, який пропонує оцінювати їх, виходячи з первісно визнаної відповідно до п. 5.1.1 глави 5 суми, за вирахуванням, коли доречно, суми доходу згідно з МСФЗ № 15. Оскільки МСФЗ № 15 «Дохід від договорів з клієнтами» оперує поняттями реальних доходів в частині нарахованих/отриманих компенсацій, а амортизацію розглядає тільки щодо додаткових витрат на операцію, що підлягають компенсації, доходимо  висновку, що обчислення «абстрактних» доходів у випадку безпроцентної позики є недоречним. Це приводить нас до п. 5.1.1 глави 5, який передбачає, що «організація повинна оцінювати … фінансове зобов’язання за справедливою вартістю, збільшеною або зменшеною у випадку … фінансового зобов’язання, що оцінюється не по справедливій вартості через прибуток або збиток на суму витрат по угоді, які мають пряме відношення до випуску … фінансового зобов’язання». «Людською» мовою це означає, що позики і надалі (на дати балансу) відображаються за своєю первісною вартістю.

При цьому зберігається право оцінювати будь-які фінансові зобов’язання «за справедливою вартістю» через прибуток або збиток на підставі пп. «а» п. 4.2.1 глави 4 МСФЗ № 9, якщо «це забезпечує надання більш доречної інформації» (пп. 4.2.2 глави 4 МСФЗ № 9). Аналогічні за змістом норми містить і МСБО (IAS) № 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» (п. 4 і п. 47 «г») відповідно).

Втім, саме поняття «амортизованої собівартості фінансових зобов’язань» теж відрізняється від того образу, який склався в умах під впливом листа № 18 311. Повертаємося до згаданого п. 47 МСБО № 39, згідно з яким «після первинного визнання суб’єкта господарювання слід оцінювати всі фінансові зобов’язання за амортизованою собівартістю, застосовуючи метод ефективної ставки відсотка». Однак як саме «це працює», ми знаходимо в додатку А «Керівництво із застосування», зокрема п. К 36, в якому зазначено, що «при застосуванні методу ефективної ставки відсотка суб’єкт господарювання, як правило, амортизує будь-які комісійні витрати, сплачені або отримані «пункти», витрати на операції або будь-які інші премії або знижки, включені в обчислення ефективної ставки відсотка протягом очікуваного терміну інструменту». Таким чином, ми маємо не абстрактні вправи у фінансовій математиці з дисконтуванням заборгованості на придуманий віртуальний відсоток і без будь-якого економічного сенсу цієї операції, а цілком визначений розподіл в часі реально понесених витрат або отриманої премії, що цілком укладається в теорію і практику бухобліку.

Дисконтування та П(С)БО

Якби платників податків (адже, незважаючи на формально теоретичний характер дискусії про дисконтування, справа все одно «впирається в гроші», в даному випадку в податок на прибуток) раптово перенести «на іншу сторону барикади», одного того факту, що П(С)БО не містить самого порядку дисконтування довгострокових зобов’язань було б достатньо, щоб зняти це питання з порядку денного. Саме так поводиться будь-який вітчизняний державний орган у подібній ситуації. У будь-якій іншій країні абсурдність віртуального дисконтування і його невідповідність міжнародній практиці послужили б достатньою підставою, щоб, знову ж таки, «закрити питання». Однак, як говорив наш перший Президент, «маємо те, що маємо», тому довести неприйнятність «віртуального» дисконтування мало, необхідно зробити це, спираючись на конкретні норми чинного законодавства, яким би «кривим» і негуманним воно не було. Спробуємо це зробити.

По-перше, слід відразу вивести з категорії дисконтування тих, хто несе зобов’язання за довгостроковими відсотковими позиками і може обґрунтувати «ринкову ставку дисконту» (відсотка за позикою). Як зазначалося вище, тут працює чиста математика: приведення майбутньої вартості (FV) грошових потоків по поверненню зобов’язання (сума позики і нарахованих на неї відсотків) до теперішньої (PV) шляхом дисконтування на певну дату просто повертає нас до номінальної суми заборгованості. І пункти 11 і 14 П(С)БО № 28 тут тільки «на руку». Єдине, що необхідно враховувати, це використання «правильної» формули дисконтування (якщо позика отримана під «прості відсотки», то і дисконтування має здійснюватися за формулою приведення до теперішньої вартості під «прості відсотки», втім, на це прямо вказує оновлений п. 9 П(С)БО № 11, згідно з яким визначення теперішньої вартості «залежить від умов і виду зобов’язання», таким чином категорично неприйнятно зобов’язання, прийняте під «прості відсотки», дисконтувати за формулою «складних»).

А як бути позичальникам безвідсоткових довгострокових позик? Повертаємося до п. 4 П(С)БО № 11, в якому теперішня вартість позначена як «дисконтована вартість майбутніх платежів». Майбутні платежі в даному випадку складуть номінал позики відповідно до графіка погашення, значить все впирається в ставку дисконту. Між іншим, п. 11 П(С)БО № 28, який так полюбився фіскалам, говорить про те, що справжня вартість майбутніх чистих грошових надходжень визначається «застосуванням відповідної ставки дисконту». Це вщент розбиває уявлення про ставку дисконтування як про якийсь єдиний або усереднений показник. У нашому випадку ставка повинна відповідати виду зобов’язання.

Власне, про це говорить і п. 14 П(С)БО № 28, слова з якого люблять висмикувати з контексту: «ставка дисконту базується на ринковій відсотковій ставці, яка використовується в операціях з аналогічними активами. При відсутності ринкової відсоткової ставки ставка дисконту базується на відсотковій ставці на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства».

Навіть не будемо заглиблюватися в область, де вартість власного капіталу може приймати від’ємне значення. Головне, що П(С)БО № 28 не визнає «єдиної» дисконтної ставки, яку намагаються нав’язати бухгалтерам; вона, власне, базується на ставці з аналогічних операцій або можливих подібних позик. І тут ми не можемо не прийняти до уваги той факт, що безвідсоткові позики завжди є операціями з пов’язаними особами. Фактично це легкодоступний спосіб фінансування підприємства власниками або партнерами в обхід процедур участі в капіталі. Тому і відсоткова ставка по подібним позиками становить «нуль відсотків». Любителі ПДВ підтвердять, що «нульова ставка» не вигадка, втім, і у фінансових операціях ближнього і далекого зарубіжжя вона також присутня. Більш того, за подібними позиками відсоткова ставка і не може бути вище нуля!

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» № 2664-ІІІ від 12.07.2001 р. під фінансовою послугою має на увазі «операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством – і за рахунок залучених від третіх осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку» (пп. 5 п. 1 ст. 1). У свою чергу пп. 6 п. 1 ст. 4 цього Закону надання грошей в позику, зокрема на умовах фінансового кредиту, відносить до фінансових послуг.

Саме безвідсотковий характер «поворотної фінансової допомоги» і дозволяє відійти від її кваліфікації як «фінансової послуги», таким чином ми маємо абсолютно специфічний ринок позичання, на якому нульова ставка є єдино можливою ставкою дисконтування. Повертаючись до формули дисконтування, за нульовою відсотковою ставкою дисконту, майбутня вартість завжди буде дорівнювати теперішній.

Подібний підхід повинен застосовуватися і щодо інших безвідсоткових зобов’язань (вексельних заборгованостей) або низько відсоткових позик. Усякий раз необхідно оцінювати специфічність кожного виду заборгованості, а не заганяти всіх «під одну гребінку». При цьому на випадок «як би чого не вийшло» свої міркування щодо визначення теперішньої вартості майбутніх грошових потоків зобов’язання, яке погашається, можна оформити бухгалтерською довідкою.

Кілька слів про принципи

Як нормативний акт будь-якого державного органу не може суперечити Конституції, так і застосування окремого П(С)БО не може виходити за рамки концептуальних основ і принципів бухгалтерського обліку. У статті 4-й Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» йдеться про принцип «повного висвітлення», який передбачає, що «фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, які застосовуються на її основі». Крім безпосередньо перерахованих в даній статті Закону, бухгалтерський облік ґрунтується також на «інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі, в залежності від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством». Як зазначалося вище, одним із основоположних принципів національних стандартів бухгалтерського обліку є «принцип обачності», згідно з яким методи оцінки, які застосовуються в бухгалтерському обліку, «повинні запобігти заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів».

Саме тому знизити оцінку активу (П(С)БО № 28) можна, а ось знизити оцінку зобов’язання (П(С)БО № 11), перевівши його частину у віртуальний дисконт, який не має нічого спільного з реальним грошовим потоком, – категорично не можна, як не можна і «роздувати» доходи на дату балансу за рахунок таких надуманих доходів – це спотворює інформацію про фактичні наслідки господарської операції.

До речі, крім Закону «Про бухгалтерський облік» і П(С)БО № 1, страждає і П(С)БО № 15, що визначає дохід «збільшенням активу або зменшенням зобов’язання, що зумовлює збільшення власного капіталу, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена». Взявши для прикладу безвідсоткову поворотну позику, ми побачимо, що жоден з елементів визначення доходу при дисконтуванні за надуманою ставкою (навіть якщо це ціла ставка рефінансування НБУ!) з нею «не працює»: активів не додається, дійсне зобов’язання не зменшується (достатньо уявити, що умови змінилися, і позика повертається негайно), та й будь-яка відсоткова ставка для оцінки доходу, крім нульової, може бути оскаржена.

Тому давайте застосовувати принциповість у питаннях дисконтування зобов’язань і не спотворювати власну звітність на догоду карго-культу.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2021

Прокоментувати