Аналітика

І «опять 20-ОПП-ять»¹. Знову контролюючі органи активно просувають поширення практики звітування за формою 20-ОПП і штрафування за неповноту (на думку податківців) заповнення таких форм чи їх неподання.

Підхід податківців ґрунтується в основному на нормах Порядку обліку платників податків і зборів, що затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588 (далі – Порядок 1588). Влітку до цього Порядку 1588 були внесені зміни, які стосуються 20-ОПП, що призвело до чергового «раунду» у «з’ясуванні стосунків» з податківцями з цих питань.

До того ж, 21 липня Верховний Суд виніс рішення у справі № 826/14197/17 (адміністративне провадження № К/9901/58940/18) на користь податкової щодо застосування штрафів до страхової компанії за не звітування за формою 20-ОПП щодо всіх фактичних відділень, через які проводилась діяльність.

Тож поточний розвиток і активізація податківців спонукали до нового звернення до цієї теми.

На початку нагадаємо, що проблема виникає через надмірно широке тлумачення податківцями кола об’єктів, щодо яких очікують від платників податків повідомлення за формою 20-ОПП.

Зокрема, вимагається, що таке повідомлення має подаватись не лише щодо:

1. об'єктів оподаткування, і


2. об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, а й щодо


3. об’єктів, через які проводиться діяльність.

При тому, що друга категорія – об’єкти пов’язані з оподаткуванням – у Податковому кодексі України (далі – ПКУ) прямо не визначена, а вимога про «рапортування» щодо третьої категорії в ПКУ взагалі відсутня.

Наприклад, за логікою податківців вимагається подання форми 20-ОПП щодо власних та орендованих автомобілів, орендованих приміщень тощо, незалежно від того, чи мають такі об’єкти статус об'єктів оподаткування і об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, чи ні.

Це відбувається через фінт підміни понять: зокрема, п. 8.2 Порядку 1588 для цілей розділу VIII цього Порядку вводить власне визначення терміну «об’єкти оподаткування» та відносить до таких об’єктів у тому числі об’єкти, через які провадиться діяльність:

Отже, відповідно до Порядку 1588 звітувати за формою 20-ОПП необхідно щодо всіх таких об’єктів, як їх бачать податківці за відсутності належного нормативного визначення.

Більш детально про таке необґрунтовано розширене застосування форми 20-ОПП порівняно із вимогами ПКУ, а також про деякі інші аспекти подання повідомлення за формою 20-ОПП можна ознайомитись у наших матеріалах: «20-ОПП: питання в тому, подавати чи не подавати, і чого згодом чекати…», «20-ОПП: питання не вирішено», «По кожному порушенню штраф і ППР лише окремо, інакше незаконно?». Незважаючи на очевидну невідповідність вимог Порядку 1588 щодо звітування за формою 20-ОПП вимогам ПКУ, очікуємо, що найближчим часом податківці навряд чи змінять своє бачення обсягу об’єктів, щодо яких необхідно звітувати за формою 20-ОПП. Адже це зручний спосіб здирництва штрафів, який майже не зустрічає спротиву, у разі якщо штрафи до конкретного платника залишаються помірними (для когось тоді дешевше заплатити, ніж судитися).

20-ОПП виявився зручним інструментом забезпечення й інших інтересів податківців. Так, відсутність чи неповнота (знов-таки на думку податківців) звітування за 20-ОПП використовується у тому числі як підстава (наявність «іншої податкової інформації») для визначення наявності податкових ризиків по платнику ПДВ і зупинення реєстрації його податкових накладних.

Про це та інші доречні моменти, і про те, чи варто здаватись та беззастережно слідувати вимогам податківців щодо форми 20-ОПП – нижче.

1.

24 червня 2020 року Мінфін Наказом № 323 вніс зміни до Порядку 1588.

Зокрема, поміж інших змін, було уточено, які об’єкти мають зазначатись у формі 20-ОПП, та деякі нюанси щодо її заповнення, а саме:

Отже, замість того, щоб привести вимоги Порядку 1588 у відповідність до абз. 4 п. 63.3. ст. 63 ПКУ, який вимагає від платника податків повідомляти контролюючий орган лише про (1) всі об’єкти оподаткування і (2) об’єкти, пов’язані із оподаткуванням, Мінфін додатково підтвердив необхідність подавати форму 20-ОПП щодо всіх так званих «об’єктів оподаткування» у визначенні цього терміну Порядком 1588, в тому числі орендованих, і навіть перелічив деякі з них в якості прикладів (офіс, склад, склад-магазин).

Формальною підставою для такого підходу є підміна категорії «об’єкт оподаткування» за законом своєрідним визначенням цього терміну в Порядку 1588 (про що згадано вище), яке насправді не узгоджується з ПКУ.

Адже об’єкт оподаткування за ПКУ – це обов’язковий елемент податку (п.п. 7.1.2. ст. 7 «Загальні засади встановлення податків і зборів» ПКУ), який за ст. 7 ПКУ обов’язково визначається при встановленні податку. А встановлення податків (тобто з визначенням всіх обов’язкових елементів) здійснюється відповідно до ПКУ Верховною Радою (щодо загальнодержавних податків) і місцевими радами (щодо місцевих податків). Мінфін чи інші органи виконавчої влади не мають повноваження на встановлення/визначення обов’язкових елементів податків, в т.ч. об’єктів оподаткування.

Тож Мінфін при визначенні розширеного кола «об’єктів оподаткування» вийшов за межі повноважень.

Крім того, ПКУ в ст. 22 «Об’єкт оподаткування» наводить загальне визначення, що може бути об’єктом оподаткування – об’єкти, з наявністю яких податкове законодавство безпосередньо пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку (що таке податковий обов’язок – див. ст. 36 «Податковий обов’язок» ПКУ). Те, що пропонує до звітування Мінфін в Порядку 1588 в якості «об’єкта оподаткування», під це визначення за Кодексом не підпадає.

І насамкінець, власне в п. 63.3. ПКУ (з посиланням на який і збудована вся конструкція 20-ОПП в поточному виконанні) в абзаці третьому зазначено, що «Такі об’єкти за кожним видом податку або збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу».

Тобто для визначення відповідних об’єктів слід дивитися безпосередньо відповідні розділи Кодексу – чи є там такі, з яких потрібно подати 20-ОПП – а не Порядок 1588, в якому насправді Мінфін не міг визначати об’єкти, відмінні від тих, які передбачені безпосередньо Кодексом.

2.

На сьогодні колективні зусилля платників податків і бізнес-асоціацій були спрямовані здебільш на те, щоб переконати податківців і Мінфін відмовитися добровільно від такого підходу.

Проте заклик до «вовків» перейти на шлях до «вегетаріанства» не зустрічає порозуміння.

Так, на звернення Європейської Бізнес Асоціації щодо застосування штрафних санкцій у зв’язку із неподанням повідомлення за формою 20-ОПП про об’єкти оподаткування, об’єкти, пов’язані із оподаткуванням, або через які провадиться діяльність, а також щодо збільшення навантаження на бізнес у зв’язку із дублюванням звітності, ДПС у відповіді, наданій Листом від 05 жовтня 2020 року № 29497/6/99-00-12-01-03-06 (доступний за посиланням), фактично лише «сховалася» за цитуванням норм Порядку 1588 без жодних висновків, які б мали якусь користь для платників.

Акцент у вказаному Листі ДПС зроблено лише для платників єдиного податку четвертої групи – сільськогосподарських товаровиробників, – для яких об’єктом оподаткування єдиним податком є площа сільськогосподарських земель, що використовуються у виробництві. Тому стосовно таких земель має подаватись звітність у тому числі за формою 20-ОПП.

Вбачається, що таке акцентування зроблено, швидше за все, з огляду на дедалі частіші випадки блокування реєстрації податкових накладних сільгоспвиробників. При цьому в якості формальної відписки податківці зазначають відсутність подання даних щодо земельних угідь за формою 20-ОПП.

А відсутність таких даних у податківців відповідно розглядається ними, як «наявна податкова інформація, …, що визначає ризиковість здійснення господарської операції,…» та відповідно, як критерій ризиковості платника податку згідно з п. 8 Додатка 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

3.

З негативних факторів слід згадати і про рішення Верховного Суду у справі № 826/14197/17 за позовом Страхової компанії «Провідна» (доступне за посиланням), де суд погодився із податковою щодо необхідності подання повідомлення за формою 20-ОПП щодо всіх відділень страхової компанії. Це рішення, швидше за все, податкова буде надалі використовувати як додатковий «доказ» своєї позиції у спорах із платниками податків, які не повідомляють податкову про своє майно.

То що ж варто і можна робити далі з проблемою 20-ОПП?

Для відповіді на це питання варто все ж таки додатково розглянути докладніше нові фактори, що, власне, змінилося, що залишається незмінним, які підходи і як застосовувати на практиці конкретним платникам податків за конкретних обставин, а куди, можливо, варто спрямувати колективні зусилля.

Повний текст статті доступний лише передплатникам сайту.

Прокоментувати