Аналітика

Питання компенсації витрат досить важливі з точки зору визначення тактики та стратегії вирішення спорів, про що ми раніше писали в нашому інформаційному листі «Зміни в тактиці та стратегії у спорах з державними органами з огляду на зміну підходів у відшкодуванні витрат на правову допомогу». Питанню компенсації витрат, як досить важливому, була призначена низка інформаційних листів щодо попереднього правового регулювання:

• «Відшкодування витрат як метод боротьби з податковим беззаконням: Частина І»;


• «Відшкодування витрат як метод боротьби з податковим беззаконням: Частина ІІ»;


• «Відшкодування витрат як метод боротьби з податковим беззаконням: Частина ІІІ»;


• «Відшкодування витрат як метод боротьби з податковим беззаконням: Частина ІV».

Зміни до процесуального законодавства торкнулись і питання складу судових витрат. Так, відтепер витрати на правову допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. У зв'язку з цим виникає низка питань практичного характеру.

У цьому листі ми аналізуємо та розглядаємо в рамках нового законодавства такі аспекти:

• Правова чи правнича допомога адвоката?


• Які витрати враховуються для цілей розподілу?


• Інша правнича допомога, пов’язана зі справою.


• Вартість послуг помічника адвоката.


• Витрати адвоката, необхідні для надання правової допомоги.


• Підтвердження розміру витрат на правничу допомогу.


• Критерії для визначення розміру витрат на оплату послуг адвоката.

Правова чи правнича допомога адвоката?

У першу чергу, слід зауважити, що тепер у законодавстві вживаються два терміни – «правнича допомога», зокрема у ст. 59 Конституції України, ч. 3 ст. 134 КАС України, ч. 2 ст. 126 ГПК України, ч. 2 ст. 137 ЦПК України, та «правова допомога», зокрема у розділі IV Закону України від 05.07.2012 р. № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон про адвокатуру).

На нашу думку, з точки зору законодавства ці терміни мають синонімічний характер, тому в процесуальних документах та договорах можливе вживання як першого, так і другого терміну.

З точки зору лексикології, вбачається, що ці терміни теж мають синонімічне значення:

ПРАВНИЧИЙ, -а, -е. Те саме, що юридичний. Правнича фундація.(стор. 917, Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001.–1440 с. ISBN 966-569-013-2).

ЮРИДИЧНИЙ, -а, -е. 1. Пов’язаний із законодавством, правовими нормами і практичним їх застосуванням. // Пов’язаний з вивченням і науковою розробкою правознавства, юриспруденції. // Признач. для підготовки юристів. 2. Який має офіційне право на що-небудь. 3. Прикм. до юрист. // Який складається з юристів. ** Юридична консультація – відділення колегії адвокатів, завданням якого є подання допомоги населенню з правових питань. Юридична особа – організація, підприємство, установа, окремий індивід, що мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових прав та виконувати обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражі або в третейському суді. (стор. 1420, Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001.–1440 с. ISBN 966-569-013-2).

ПРАВОВИЙ, -а, -е. Стос. до права (у 1, 2, 4 знач. ** Правова держава – в політико-юридичній теорії – держава, найважливішими ознаками якої є панування закону в усіх сферах суспільного життя; зв’язаність законом держави і її органів; судовий захист прав громадян і взаємна відповідальність держави та особи. (стор. 917, Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001.–1440 с. ISBN 966-569-013-2).

ПРАВО, -а, с. 1. тільки одн. Законодавство; здійснювана державою форма законодавства, залежна від соціального устрою країни. 2. Система встановлених або санкціонованих державою загальнообов’язкових правил (норм) поведінки, що виражають волю панівного класу або всього народу. // Виборювані народом справедливі соціальний лад і законодавство. // Інтереси певної особи, суспільної групи і т. ін., які спираються на закон, релігійні постулати, давні звичаї і т. ін. // Обумовлений постановою держави, установи і т. ін. захист інтересів і можливостей особи щодо участі в чому-небудь, одержання чогось і т. ін. Авторське право. Вексельне право. // Сукупність міжнародних угод, договорів, що регулюють взаємовідносини держав у певних питаннях. Міжнародне право. Морське право. ** Право голосу – можливість брати участь в обговоренні й розв’язанні певних питань. Право власності – право, яке охороняється державою і згідно з яким власник володіє, користується та розпоряджається своєю власністю на свій розсуд. Банківське право, фін. – сукупність правових норм, які регулюють організацію та діяльність банків. Бюджетне право, фін. – встановлені державою правові норми, які визначають і регулюють бюджетну систему держави та окремих її складових. …4. Наука, що вивчає юриспруденцію; правознавство; суд.** Право першої ночі – середньовічний звичай, згідно з яким феодал міг узяти до себе дружину свого васала в першу ніч після весілля. Магдебурзьке право – феодальне право м. Магдебурга на самоврядування, що поширилося на ряд міст Німеччини, Польщі, Литви та України. (стр. 917, Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001.–1440 с. ISBN 966-569-013-2).

Які витрати враховуються для цілей розподілу? ...

Повний текст статті доступний лише передплатникам сайту.