Корисні документи

Рішення взято з Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01 вересня 2020 року

справа № 340/1857/19

адміністративне провадження № К/9901/17984/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого – Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Колега»

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року у складі судді Петренко О. С.

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у складі суддів Кругового О. О., Прокопчука Т. С., Шлай А. В.,

у справі №340/1857/19

за позовом Приватного підприємства «Колега»

до Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

І. Рух справи

25 липня 2019 року Приватне підприємство «Колега» (далі – Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі – податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2019 року №0045555305, яким застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на загальну суму 462 836,55 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неоднозначне тлумачення статті 120-1 Податкового кодексу України (далі – ПК України).

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою). При цьому суди врахували правовий висновок щодо застосування норм матеріального права викладено Верховним Судом в постановах від 4 вересня 2018 року (справа №816/1488/17), від 11 грудня 2018 року (справа №807/68/18), від 13 серпня 2019 року (справа №2040/7988/18), від 7 лютого 2019 року (справа №808/3250/17).

Дослідивши податкові накладні, за несвоєчасність реєстрації яких відповідач застосував штраф, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вони не можуть бути віднесені до податкових накладних, порушення граничних термінів реєстрації яких, відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, не є підставою для накладення штрафу.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі №340/1857/19 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі є неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржник вважає, що існує необхідність відступу від висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі №816/1488/17, від 13 серпня 2019 року у справі №2040/7988/19, від 7 лютого 2019 року у справі № 808/3250/17 та застосованому судами попередніх інстанцій, щодо застосування пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

Позивач зазначає, що у висновках спеціалісти і науковці вказали, що норму статті 120-1 ПК України і частині визначення видів податкових накладних, на які не поширюється відповідальність у вигляді штрафів за несвоєчасну реєстрацію/відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних з точки зору правил синтаксису і граматики та логіки побудови речення слід тлумачити таким чином, що виключення стосуються трьох випадків: 1) коли податкова наклади, не надається отримувачу (покупцю); 2) коли податкова накладна складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 3) коли податкова накладна складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

IV. Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції

22 липня 2020 року Верховний Суд ухвалою відкрив провадження за касаційною скаргою Підприємства, витребував з Кіровоградського окружного адміністративного суду справу №340/1857/19.

3 серпня 2020 року справа №340/1857/19 надійшла до Верховного Суду.

21 серпня 2020 року від податкового органу на адресу суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач просить суд залишити скаргу Підприємства без задоволення, а судові рішення – без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

V. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини.

Посадовою особою Олександрійського управління Головного управління ДФС у Кіровоградській області проведено камеральну перевірку Приватного підприємства «Колега» щодо своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН, про що складено акт №000659/11-28-53-05/20643651 від 20 березня 2019 року.

Перевіркою встановлено, що Підприємством несвоєчасно проведена реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушено пункту 201.10 статті 201 ПК України. Кількість днів затримки реєстрації склала 4 дні, 5 днів, 6 днів, 7 днів, 9 днів,10 днів, 11 днів, 12 днів, 13 днів, 14 днів, 15 днів, 17 днів, 18 днів, 19 днів, 20 днів, 27 днів, 32 дні та 80 днів. В акті наведено розрахунок штрафу за кожною несвоєчасно зареєстрованою податковою накладною (а. с. 12-13)

15 квітня 2019 року на підставі акта перевірки керівник контролюючого органу прийняв податкове повідомлення-рішення від №0045555305, яким до Підприємства застосовано штраф у розмірі 462836,55 грн.

Суди попередніх інстанцій встановили, сторони не заперечують, що податкові накладні, виписані у період з січня 2018 року по травень 2018 року на неплатника ПДВ на суму ПДВ 3 246 564, 92 грн зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку встановленого законом.

VI.          Джерела права

Частина друга статті 2 КАС України

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частини перша та друга статті 77 КАС України

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Податковий кодекс України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин)

Пункт 201.10. статті 201 ПК України

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пункт 120-1.1 статті 120 ПК України

Порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема,10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, – у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

Порядок заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267) в редакції на час виникнення спірних правовідносин

Пункт 8 Порядку № 1307

При складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі “Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини” робиться помітка “X” та зазначається тип причини:

01 – Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);

02 – Складена на постачання неплатнику податку;

03 – Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;

04 – Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;

05 – Складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;

06 – Складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;

07 – Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;

08 – Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість;

09 – Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;

10 – Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

11 – Складена за щоденними підсумками операцій;

12 – Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);

13 – Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;

14 – Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;

15 – Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.

В інших випадках у верхній лівій частині податкової накладної тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються).

Пункт 12 Порядку № 1307

У разі постачання товарів/послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку, та у разі складання податкової накладної за щоденним підсумком операцій у графі “Отримувач (покупець)” зазначається “Неплатник”, а у рядку “Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)” проставляється умовний ІПН “100000000000”.

Позиція Верховного Суду

На продавця, який в межах даної справи є позивачем, покладено обов`язок здійснювати реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Норма пункту 120-1.1 статті 120 ПК України встановлює юридичну відповідальність за порушення платником податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної. При цьому законодавець окреслює ряд виключень, а саме окреслює коло різновидів податкових накладних, за несвоєчасну реєстрацію яких, платник податків не підлягатиме юридичній відповідальності у порядку цієї норми.

Так, диспозиція пункту 120-1.1 статті 120 ПК України передбачає, що штраф не застосовується за порушення граничних строків для реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

При цьому, для звільнення від відповідальності необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду по справах №816/1488/17, № 807/68/18, № 808/3250/17.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що визначені пунктом 120-1.1 статті 120 ПК України виключення не підпадають під правовідносини, в межах яких до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням було застосовано штрафні санкції, оскільки, як вірно встановлено судами попередніх інстанції такі податкові накладні виписані на постачання товарів/послуг неплатникам податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено надані сторонами докази, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів учасників справи, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, приймаючи спірні рішення, правильно застосували норми матеріального права та діяли відповідно до норм КАС України.

Суд вважає за необхідне окремо звернути увагу на наступне.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 ПК України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

23 травня 2020 року набули чинності положення Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві” від 16 січня 2020 року № 466-IX (надалі Закон № 466-ІХ).

Цим законодавчим актом доповнено підрозділ 2 розділу XX “Перехідні положення” ПК України пунктом 73.

Так, відповідно до змісту абзацу першого пункту 73 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” ПК України штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами “а” – “г” пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві”, застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень.

Абзац третій цього пункту визначає, що контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Суд касаційної інстанції визнає, що такий підхід законодавця загалом відповідає принципу “доброго врядування” і “належної адміністрації” в світлі практики ЄСПЛ.

Так, в пунктах 70-71 рішення по справі “Рисовський проти України” (заява №29979/04) ЄСПЛ підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”, зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах “Беєлер проти Італії” (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, “Онер`їлдіз проти Туреччини” (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункту 51).

Принцип “належного урядування”, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само).

За змістом наведеної норми законодавцем, який виявив певні недоліки (непропорційність) у механізмі відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, що не надається покупцю товарів, Законом № 466-ІХ чітко закріплено, що пункт 73 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” ПК України підлягає застосуванню до штрафів нарахованих платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року за наведених у цій же нормі умов.

Отже, наведеними приписами закону платники податків звільняються від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними нормами податкового законодавства, за наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” ПК України умов.

Так, у рішенні від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Зворотна дія нормативно-правового акта у часі (ex post facto) – це дія нового нормативно – правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності.

Таким чином, станом на час розряду справи в суді касаційної інстанції чинною і такою, що підлягає до застосування, є редакція пункту 73 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” ПК України, якою впроваджено ретроактивну (ретроспективну, тобто таку, яка передбачає, що дата вступу в силу та дата набрання чинності акта збігаються, однак він змінює на майбутнє правові наслідки діянь та подій, які мали місце до набрання ним чинності) дію закону у відповідних правовідносинах. А саме – щодо штрафів, нарахованих платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року за наведених у цій же нормі умов.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що положеннями пункту 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, за загальним правилом, відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України узгодженими, у випадку звернення платника податків до суду, вважаться грошові зобов`язання з дня набрання рішенням законної сили.

В Законі №466-ІХ (пункт 73 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” ПК України) виділено окремі категорії грошових зобов`язань, які підлягають відкликанню як неузгоджені, водночас запроваджено інший, відмінний від загального, підхід, за яким для цілей цієї норми під неузгодженими грошовими зобов`язаннями розуміються ті, по яких відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві”.

Таким чином, для цілей, задекларованих цією нормою, зміст і обсяг поняття неузгодженості має спеціальне призначення і розкривається в дужках, при цьому воно не відсилає до пункту 56.18 статті 56 ПК України, а конкретизується і становить окремий, відмінний від загального визначення, зміст узгодженості грошових зобов`язань.  Отже, застосування загальної дефініції, визначеної пунктом 56.18 статті 56 ПК України, для реалізації права, визначеного пунктом 73 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” ПК України, законодавцем не передбачена.

Законодавцем для цілей пункту 73 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” ПК України закріплено відмінне від загального (пункт 56.18 сатті 56 ПК України) розуміння неузгодженого грошового зобов`язання, а саме – для цілей цієї норми грошове зобов`язання є неузгодженим протягом всієї процедури судового оскарження (без обмеження в суді якої інстанції знаходиться спір) за умови, що грошове зобов`язання за ними не сплачено.

VIII.          Висновки

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення.

Висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах сформований у постановах Верховного Суду по справах №816/1488/17, № 807/68/18, № 808/3250/17, скаржник вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а тому слід відмовити в задоволенні касаційної скарги, провадження за якою відкрито відповідно до пунктів 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Колега» залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі №340/1857/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                             Р. Ф. Ханова

Судді:                                                              І. А. Гончарова

                                                                       І. Я. Олендер