Постанова Верховного Суду від 10 листопада 2020 року щодо обов’язкових реквізитів у податковій накладній
Рішення взято з Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням.
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 листопада 2020 року
Київ
справа №816/2034/15
адміністративне провадження №К/9901/40585/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача – Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укролія» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року (суддя Сич С.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року (судді: Тацій Л.В. (головуючий), Григоров А.М., Подобайло З.Г.) у справі № 816/2034/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укролія» до Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Укролія» (далі – позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі – відповідач, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень – рішень від 22.05.2015
– № 0002431500, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість (ПДВ) у загальному розмірі 128 932,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 64 467,00 грн;
– № 0002441500, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2015 року на суму 150,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення контролюючими органами прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача. Вказує, що податкові накладні складені ПСП «Ковпаківець» та ПП «Сорт Плюс» у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а тому позивач мав право на віднесення сум ПДВ за такими податковими накладними до складу податкового кредиту.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення – рішення від 22.05.2015 № 0002441500 в повному обсязі та податкове повідомлення – рішення від 22.05.2015 № 0002431500 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість розмірі 7 756,00 грн та в частині штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 34 173,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
4. Суди в частині задоволених позовних вимог суди дійшли висновку, що відповідачем не доведено неправомірності формування Товариством податкового кредиту за господарськими операціями проведеними з ТОВ «Донбас пром Оіл» (перейменовано на ТОВ «Інвент Груп»), ТОВ «Віво – Тран», ПП «Сорт Плюс».
В частині відмови в задоволенні вимог суди дійшли висновку про відсутність реальних правових наслідків господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Лідербуд Плюс», що підтверджується вироком Червонозаводського районного суду міста Харкова від 13 квітня 2016 року №646/2539/16-к, яким гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.
Також суди дійшли висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу в частині безпідставного піднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ на загальну суму 92925,00 грн за податковими накладними виписаними на його користь контрагентом ПСП «Ковпаківець», оскільки такі накладні містять недоліки в заповненні – неправильно вказано “Місцезнаходження (податкова адреса) покупця”, а до заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість) за листопад 2014 року та грудень 2014 року вказані податкові накладні включені Товариством не були. Таким чином, Товариством неправомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, що виписані на його користь з порушенням вимог п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства в повному обсязі.
6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, розміру від`ємного значення суми ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій, згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу викладені в акті від 05.05.2015 №143/15/31577685, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової перевірки правомірності нарахування Товариством бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2014 року та січень 2015 року, під час якої виявлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст.200, абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого: заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2014 року завищено на 39 615,00 грн; заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2015 року завищено на 89 317,00 грн; завищено податковий кредит та від`ємне значення за січень 2015 року на 150,00 грн.
Висновки контролюючого органу про допущені позивачем порушення вмотивовано наступним:
1). господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «Донбас пром Оіл» (перейменовано на ТОВ «Інвент Груп»), ТОВ «Віво – Тран» та ТОВ «Лідербуд Плюс» не мали реального характеру, що виключає право позивача на формування податкового кредиту за такими господарськими операціями, оскільки вказані підприємства -контрагенти не знаходяться за юридичною адресою, відсутні трудові та матеріальні ресурси для проведення господарської діяльності. Такі висновки ґрунтуються виключно на даних отриманих відповідачем за результатом аналізу податкової інформації щодо контрагентів, яка міститься в інформаційних базах даних ДФС, зокрема і на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів;
2). по господарським операціям з контрагентами ПП «Сорт Плюс» та ПСП «Ковпаківець» позивач безпідставно сформував податковий кредит за податковими накладними, що були виписані на користь позивача вказаними контрагентами, з огляду на те, що такі податкові накладні оформлені з порушенням вимог, щодо їх оформлення, а саме:
– у податкових накладних, що складались ПП «Сорт Плюс» місцезнаходження (податкова адреса) позивача вказана: «Полтавська область, Диканський район, с. Чернечий Яр», без назви вулиці та номеру будинку, в той час як згідно даних ЄДР податковою адресою Товариства є Полтавська область, Диканський район, с. Чернечий Яр, вул. Садова, 4;
– у податкових накладних, виписаних ПСП «Ковпаківець» (№ 181/2 від 26.11.2014 № 189/2 від 02.12.2014, № 193/2 від 09.12.2014, № 194/2 від 10.12.2014), на користь позивача у графі «Місцезнаходження (податкова адреса) покупця» зазначено: «Садова, буд. 4, смт. Велика Багачка, Диканський район, Полтавська область, 38521» тоді як місцезнаходженням ТОВ «Укролія» є вул. Садова, 4, с. Чернечий Яр, Диканський район, Полтавська область, 38521.
На підставі акта перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення – рішення.
Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Донбас пром Оіл», ТОВ «Віво – Тран»,ТОВ «Лідербуд Плюс», ПП «Сорт Плюс» та ПСП «Ковпаківець» в межах договорів поставки, перевезення, транспортного експедирування.
В підтвердження фактичного вчинення господарських операцій з вказаними контрагентами позивачем було надано копії документів, зокрема, договори, накладні, видаткові накладні, довіреності, податкові накладні, заявки, акти здачі – приймання робіт (надання послуг), товарно – транспортні накладні, сертифікати якості, висновок державної санітарно – епідеміологічної експертизи, акти списання, рахунок 631, платіжні доручення.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального права, вказує що судами безпідставно не враховано, що відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України місцезнаходження покупця не є обов`язковим реквізитом податкової накладної, при цьому податкові накладні надані ПСП «Ковпаківець» містять всі обов`язкові реквізити податкової накладної, а отже суми ПДВ за такими накладними Товариством правомірно включено до податкового кредиту. Також позивач вказує, що з аналогічних підстав, є правомірним і віднесення ним до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, що були виписані на його користь ПП «Сорт Плюс». Крім того, Товариство зазначає про реальність всіх господарських операцій проведених з контрагентами ТОВ «Донбас пром Оіл», ТОВ «Віво – Тран»,ТОВ «Лідербуд Плюс». Щодо наявності вироку у справі №646/2539/16-к то позивач вказує, що таким первинні документи не визнавались не дійсними і такий не може свідчити про безтоварність господарських операцій.
9. Контролюючий орган надав заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про допущені позивачем порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.2. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій – не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
10.3. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
10.4. Пункт 201.1 статті 201.
Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи – продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
10.6. Пункт 201.10 статті 201.
Відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.
11. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:
11.1. Стаття 1.
11.1.1. Господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
11.1.2. Первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
11.2. Частина 1 статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
11.3. Частина 2 статті 9.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
12. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
12.1. Пункт 2.4.
Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
12.2. Пункт 2.15.
Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
14. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
15. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту.
16. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
За відсутності факту придбання відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
17. Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну. Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено обов`язкові реквізити, які мають зазначатись у податковій накладній.
18. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судами) обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.
Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків неправомірно сформовано податковий кредит, такий платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
19. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).
20. Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційною інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 22.05.2015 № 0002431500 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 28250,00 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Лідербуд Плюс», з огляду на відсутність реальних правових наслідків господарських операцій позивача з зазначеним контрагентом. Вказане підтверджується наявним вироком Червонозаводського районного суду міста Харкова від 13 квітня 2016 року №646/2539/16-к, яким гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). Суди правильно вказали, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту сум витрачених на придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг), що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Таким чином, статус контрагента позивача ТОВ «Лідербуд Плюс» як фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, тому господарські операції цього підприємства з позивачем не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Документальне оформлення господарських операцій, які фактично не відбулись, за наслідками яких Товариством і було сформовано податковий кредит, не дає позивачу права на отримання такої податкової вигоди у вигляді податкового кредиту.
21. Проте колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 22.05.2015 № 0002431500 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 92 925,00 грн по взаємовідносинам з ПСП «Ковпаківець».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині суди дійшли висновку що податкові накладні виписані на користь позивача контрагентом ПСП «Ковпаківець», містять недоліки в заповненні, а саме неправильно вказано «Місцезнаходження (податкова адреса) покупця», тобто позивача, а отже Товариством неправомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, що виписані на його користь з порушенням вимог п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Проте вказаний висновок не ґрунтується на нормах податкового законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, оскільки п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України чітко визначено обов`язкові реквізити, які мають зазначатись у податковій накладній. Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України реквізит «Місцезнаходження (податкова адреса) покупця» не віднесено до обов`язкового реквізиту, що має зазначатись у податковій накладній, а отже помилкове зазначення контрагентом ПСП «Ковпаківець» у податкових накладних, виписаних на користь позивача, у графі «Місцезнаходження (податкова адреса) покупця» – смт. Велика Багачка, замість с. Чернечий Яр, не є обставиною з якою норми Податкового кодексу України пов`язують відсутність права у покупця на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Необхідно зазначити, що реквізити місцезнаходження позивача такі як «вулиця, номер будинку, район, область та індекс» у спірних податкових накладних вказано правильно.
Таким чином, враховуючи, що обов`язкові реквізити, які мають зазначатись у податковій накладній і які в повній мірі дають змогу ідентифікувати учасників правовідносин та господарські операції, наявні у спірних податкових накладних і правильність їх заповнення контролюючим органом під сумнів не ставиться, як не заперечується і реальність господарських операцій з ПСП «Ковпаківець», колегія суддів приходить до висновку про безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, які позбавляють права Товариства на формування податкового кредиту на суму 92 925,00 грн по взаємовідносинам з ПСП «Ковпаківець».
Колегія суддів зазначає, що форма та порядок заповнення податкової накладної на час спірних правовідносин були затверджені наказом Міністерства фінансів України 22 вересня 2014 року N 957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України13 жовтня 2014 р. за N 1235/26012. Пунктом 6 вказаного Поряду визначено, що місцезнаходження (податкова адреса) постачальника (продавця) та місцезнаходження (податкова адреса) отримувача (покупця) вказуються з урахуванням вимог статті 45 глави 1 розділу ІІ Податкового кодексу України та статей 29, 93 Цивільного кодексу України, тобто вказаним порядком лише передбачено вимоги з урахуванням яких має заповнюватись реквізит «Місцезнаходження (податкова адреса) отримувача (покупця)», а саме, що податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, проте це не свідчить про обов`язковість зазначення відповідної інформації, а враховуючи, що відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України реквізит «Місцезнаходження (податкова адреса) отримувача (покупця)» не є обов`язковим, то відповідно постачальник товару, особа яка виписує податкову накладну, може і не зазначати відповідну інформацію.
22. Колегія суддів зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 22.05.2015 № 0002441500 в повному обсязі та податкового повідомлення – рішення від 22.05.2015 № 0002431500 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість розмірі 7 756,00 грн та в частині штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 34 173,00 грн судом касаційної інстанції не переглядаються з огляду на те, що вимоги Товариства щодо таких судами було задоволено, а контролюючим органом судові рішення в касаційному порядку не оскаржувались.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
23. З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укролія» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 22.05.2015 № 0002431500 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість розмірі 92 925,00 грн та в частині штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 23 231,25 грн.
24. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суд першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення) п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до безпідставної відмови позивачу у задоволенні позовних вимог в частині, а тому касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укролія» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року підлягає частковому задоволенню.
25. Відповідно до п. 3 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
26. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укролія» задовольнити частково.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у справі №816/2034/15 щодо відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укролія» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 22.05.2015 №0002431500 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість розмірі 92 925,00 грн та в частині штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 23 231,25 грн – скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укролія».
В решті постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у справі №816/2034/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
………………………
………………………
………………………
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду
З повагою,
МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ
Штрафи за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, що не видаються покупцям: show must go on?