Корисні документи

Рішення взято з Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 травня 2020 року

Київ

справа №820/10523/15

адміністративне провадження №К/9901/12909/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача – Васильєвої І.А.,

суддів – Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС

на     постанову    Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2015 року (суддя Зінченко А.В.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 року (головуючий суддя Русанова В.Б., судді: Присяжнюк О.В., Курило Л.В.)

у справі    № 820/10523/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС

про скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Харківський підшипниковий завод» (далі – позивач, Товариство) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі – відповідач, податковий орган), в якому просило скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 23.12.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 року, адміністративний позов задовольнив. Скасував рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС від 10 липня 2015 року №1/0000014600.

При розгляді справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що рішення відповідачем прийнято не правомірно, поза межами повноважень та не в спосіб, встановлений законом.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Податковий орган зазначає, що судами неправильно та неповністю з`ясовано фактичні обставини справи, не досліджено наявні у справі докази, зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство стверджує, що спірним рішенням до позивача застосовані штрафні санкції за неправомірну бездіяльність податкового органу. Крім того, відповідач ігнорує фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем за лютий 2015 року задекларовано загальну суму єдиного внеску, що підлягає сплаті в розмірі 2 183 668,58 грн. Задекларований єдиний внесок, термін сплати якого сплинув 21.03.2015 року, фактично сплачено 26.06.2015 року.

03.04.2015 року податковим органом винесена податкова вимога № Ю-96-25 на загальну суму 6 234 830,02 грн, до якої включена заборгованість підприємства зі сплати єдиного соціального внеску за лютий 2015 року, штрафні санкції за порушення строків оплати єдиного соціального внеску за лютий 2015 року.

15.04.2015 року зазначена податкова вимога оскаржена позивачем до Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників, повідомлення про направлення скарги вручено також СДПІ ОВП у м. Харкові, що підтверджується вхідним штампом,     рекомендованим листом про відправлення (вручення).

Рішення про результати розгляду скарги позивача на податкову вимогу від 03.04.2015 року не прийнято, доказів його прийняття та направлення позивачу, станом на час розгляду справи в суді, суду не надано.

10.07.2015 року відповідачем прийнято рішення № 1/0000014600 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.03.2015 року по 26.06.2015 року в загальній сумі 1 218 442,91 грн (в тому числі штраф в розмірі 894 946,24 грн, пеня – 323 496,67 грн.

Вказані обставини не є спірними між сторонами, та не поставлені під сумнів доводами касаційної скарги.

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року (надалі Закон 2464).

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону 2464 (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до абзаців 1, 3, 4 ч. 4 ст. 25 Закону 2464  орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно абзацу 5, 6 ч.4 ст. 25 Закону 2464 скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем своєчасно подана скарга на податкову вимогу від 03.04.2015 року, з повідомленням про це відповідача, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску, що підтверджується копіями скарги, рекомендованими повідомленнями про вручення та вхідним штампом відповідача.

У вказаній скарзі Товариство просить скасувати у повному обсязі податкову вимогу № Ю-96-25 від 03.04.2015 року (том 1 арк. с. 60).

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем не надано доказів прийняття в строки, визначені законом, вмотивованого рішення за результатами розгляду вказаної скарги, доказів надіслання його платнику єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або видачі йому під розписку.

Заперечення податкового органу на адміністративний позов (том 1 арк. с. 79-80) та апеляційна скарга (том 1 арк. с. 138-139) ґрунтувались саме на тому, що до податкового органу не надходило повідомлення про оскарження податкової вимоги № Ю-96-25 від 03.04.2015 року. Проте, в касаційній скарзі  сумніву щодо факту оскарження податкової вимоги відповідач не висловив.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що за відсутності вмотивованого рішення органу доходів і зборів скарга позивача на податкову вимогу від 03.04.2015 року вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску, а отже рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 10.07.2015 року є неправомірним.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій  виконано  всі  вимоги  процесуального  законодавства, всебічно  перевірено  обставини  справи,  вирішено  справу  у  відповідності  до  норм  матеріального  права, постановлено  обґрунтовані  рішення,  в  яких  повно  відображені  обставини,  що  мають  значення  для  справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 року у справі    № 820/10523/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя    І.А. Васильєва

Судді:    С.С. Пасічник      В.П. Юрченко

Прокоментувати