Аналітика

Судові спори щодо податкових донарахувань у зв’язку із так званими “нікчемами” та “поганими контрагентами” для багатьох платників податків вже стали буденністю. Однак навіть тоді, коли здається, що всі правові позиції та аргументи вже давно відпрацьовано, суди задають юристам чергові замороки.

Зокрема, Вищий адміністративний суд України (далі – “ВАСУ”) повернув справу на новий розгляд, вказуючи судам на необхідність дослідження наступних обставин:

“При вирішенні даного спору судовим інстанціям, з огляду на доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних засобів та умов для здійснення відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, неподання деякими з них звітності до органів державної податкової служби за місцем реєстрації, здійснення постачальниками діяльності з надання податкової вигоди третім особам, відсутність більшості контрагентів за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, необхідно було встановити, яким чином транспортувався товар, де зберігався, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) виконувались поставки товарно-матеріальних цінностей та відповідні роботи, за необхідності з’ясувати факт залучення контрагентами третіх осіб до виконання обумовлених поставок та робіт, а також дослідити наявність у постачальників платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб’єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв’язку, управлінські витрати тощо)”, – зазначено в Ухвалі від 28 січня 2014 р. у справі № К/9991/65099/12.

Окрім того, суд не забув і про вказівку на дослідження питання розумної обережності, а також на недостатність стандартних реєстраційних документів контрагента та необхідність “обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірки ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства”.

За такого підходу видається, що лише повний доступ до бухгалтерських та звітних документів контрагента – чи не аж до контролю повноти та своєчасності оплати останнім комунальних платежів – може дати шанс платнику податків на успішне відстоювання права на формування витрат та податкового кредиту ПДВ.

Разом з тим, наскільки такі вимоги є виправданим? З точки зору практичної реалізації такий підхід, звісно, видається утопічним. Малоймовірно, що контрагенти “горітимуть бажанням” давати відповідні документи, тим паче що вони й не зобов’язані це робити. Тому пропонуємо глянути на вимоги ВАСУ з точки зору правової доктрини. Наприклад, на доволі прогресивну судову практику Європейського суду справедливості (далі – “ЄСС”).

Юрисдикція ЄСС, звісно, не поширюється прямо на територію України і його рішення, на відміну від рішень Європейського суду з прав людини, не носять обов’язкового характеру. Однак звернення до судової практики має під собою сенс, оскільки періодично прослідковується переймання основних ідей, напрацювань цього суду і в українську судову практику. В тому числі, зустрічаються і прямі посилання в судових рішеннях України на правову позицію ЄСС.

В контексті проблеми із “поганими контрагентами” варто звернутися до справи ЄСС № C-18/13 Maks Pen EOOD. Адже розглянута у ній ситуація доволі близька до множинних податкових спорів, що мають місце в Україні щодо реальності (товарності) операцій поставки.

Так, аналізуючи питання права платника податку на податковий кредит ПДВ, ЄСС вказує, що хоча поставка і могла відбутись, однак товар/послуга поставлялась не постачальником або постачальником другого ланцюга у зв’язку з:

• недостатністю ресурсів (персонал, обладнання, основні фонди) у постачальників першого або другого ланцюга для здійснення поставки;
• постачальник не відобразив поставку в бухгалтерському/ податковому обліках;
• неможливо ідентифікувати на первинних документах підпис представника постачальника. 

На жаль, у податкових спорах щодо “поганих контрагентів” посилання на такі обставини звучать із уст представників податкової чи не на кожному кроці. Усі ці фактори ставлять під серйозну загрозу право на податковий кредит ПДВ (а в наших реаліях – ще й на витрати). Однак варто зробити акцент на другій частині правової позиції ЄСС, яку в наших реаліях податкова і суди зазвичай намагаються упустити.

Зокрема, ЄСС дотримується думки, що платник податків не має права на податковий кредит з ПДВ в описаних вище випадках при дотриманні двох умов:

1. Такі факти є складовими шахрайської поведінки.
2. На підставі об’єктивних доказів, наданих податковим органом, встановлено, що платник податків знав або повинен був знати, що розглянута операція пов’язана з шахрайством.

Тобто, якщо слідувати правовій позиції ЄСС, то проблеми із постачальником ще не означають автоматичної втрати права на податковий кредит з ПДВ. Адже основний акцент – це доведена належними доказами обізнаність платника податків щодо негараздів із контрагентом. Більш того, сам податковий орган повинен довести, що обидві сторони були обізнані в шахрайській схемі.

До слова, така позиція в цілому перегукується із застосовуваними в низці більш ранніх рішень ЄСС принципів правової визначеності, а також розумної обережності. Наприклад, у рішеннях з об’єднаних справ С-354/03, C355/03, а також у справі С-484/03 Optigen and Others (п. 52) ЄСС роз’яснив ці принципи таким чином: платники податків, які діяли із застосуванням засобів розумної обережності на забезпечення того, що вони не стануть частиною ланцюжка шахрайства з ПДВ, мають повне право покладатися на законність відповідних операцій без ризиків покладання на них обов’язку сплатити ПДВ замість іншого платника податків. Далі підкреслюється, що мова йде про шахрайство, про який платник податків не знав і не міг знати.

Як бачимо, в наступному рішенні по даній справі № C-18/13 Maks Pen EOOD Суд звернув увагу на ознаки, які можуть вказувати на наявність шахрайської схеми в постачанні. Повторно підкреслимо, що ЄСС чітко говорить про те, що такі ознаки шахрайства повинні були бути відомими платнику податків. І саме податковий орган повинен це довести.

Водночас сподіватися, що податковий орган та/ або українські суди почнуть слідувати цій позиції щодо обов’язку саме податкового органу довести обізнаність платника податків про “негаразди” постачальника – буде дуже самовпевнено з боку платника податків. З іншої сторони, просити у всіх постачальників документи щодо їхньої господарської та щоденної операційної діяльності теж не вихід, особливо, коли таких постачальників – сотні.

Отже, рекомендуємо віднайти своєрідну “золоту середину” із урахуванням специфіки бізнесу окремого платника податків. А саме, рекомендуємо не лише розробити, а й активно втілювати процедуру відбору постачальників. При цьому бажано не обмежуватися стандартним набором копій реєстраційних та установчих документів. Рекомендований мінімум – отримання додатково документів щодо наявності ресурсів (трудових, основних фондів, інше) у постачальника. Наприклад, це можуть бути правовстановлюючі документи або завірені копії договорів оренди транспортних засобів, нерухомого майна (будівель, нежитлових приміщень, земельних ділянок), довідка про наявність трудових ресурсів, в тому числі працівників, що залучені на основі договорів підряду.

Для платників податків, у яких кількість постачальників не є великою, це може бути також окреме задокументоване рішення щодо вибору постачальника із наведеними обґрунтуваннями такого вибору, що б слугувало доказом наявності ділової мети.

Висувати вимоги до постачальників можна аж навіть до фотографування процесу підписання договорів поставки. Однак це також залежить й від волі другої сторони. Адже зобов’язати постачальника виконувати такі вимоги й надавати інформацію платник податків не уповноважений. Отже, можливі випадки, коли доведеться вибирати між ризиком податкових донарахувань або рішенням не купувати у сумнівного постачальника товар/послугу, який відмовляється надати додаткові документи.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© ТОВ «КМ Партнери», 2014

Прокоментувати