Аналітика

Господарсько-виробничі відносини між суб’єктами господарювання нерідко регулюються не одним договором, а комплексом схожих угод, майже всі умови яких є аналогічними та відрізняються, наприклад, лише предметом. Також поширеними є випадки укладення учасниками господарських відносин рамкових/генеральних/партнерських угод, положення яких деталізуються в окремих договорах між сторонами.

Якщо ж контрагент не виконує зобов’язання за декількома договорами і виникає необхідність звертатися до суду за захистом своїх порушених прав, найбільш доцільним є об’єднання в одній позовній заяві вимог, що пов'язані між собою одним способом захисту та обґрунтовуються тими самими або схожими обставинами.

Очевидно, що стягнення заборгованості за кількома угодами в одному провадженні дозволяє оптимально розподілити час та ресурси, необхідні для захисту прав у суді, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права та уникнути винесення різних рішень за однакових обставин. Додатковим аргументом може бути можливість одноразової сплати судового збору, наприклад, якщо ставка є максимальною навіть при поданні позовів за кожним договором окремо.

Втім, об’єднуючи вимоги в одному позові є вірогідність отримати відмову у відкритті провадження, коли господарський суд виносить ухвалу про повернення позовної заяви на підставі пункту 5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), про що далі й піде мова.

Повний текст статті доступний лише клієнтам WTS Consulting, LLC та передплатникам сайту.

Прокоментувати