Аналітика

Немає сенсу починати даний матеріал із розповіді про те, як стрімко все переходить в онлайн. Очевидним є те, що юридична спільнота має реагувати на такі нові виклики. Намагаючись наздогнати сучасні тенденції (або принаймні сильно від них не відстати) законодавство та практика потроху рухаються назустріч електронним договорам. Але чи створені в Україні умови для впевненої відмови від паперу, як носія інформації про домовленість сторін?

Теорія

Наразі кожен має принаймні загальні знання про електронну форму зберігання даних та приблизно уявляє, які аналоги паперових документів можуть бути використані у господарському обороті. Але для розуміння особливостей практичного застосування важливо розібратися з основною законодавчою термінологію.

Електронна форма

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі¹. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо²:

• його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони;


• воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку;


• він підписаний його стороною (сторонами).

Господарський кодекс також допускає застосування спрощених способів укладання договорів, розсудливо не даючи їм вичерпного переліку (обмін листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо)³.

Отже, чи можна вважати електронну форму різновидом письмової?

...

Повний текст статті доступний лише передплатникам сайту.

Прокоментувати