Аналітика

З часу публікації нами оглядового листа щодо Постанови Верховного Суду від 03.06.2026 у справі № 520/27700/25 (далі – Постанова від 03.06.2026), у якій Верховний Суд дійшов висновку, що:

• якщо покупець замовив товар через мережу Інтернет на умовах післяплати, без здійснення передоплати, а кошти за товар надходять продавцю від небанківської фінансової установи у безготівковій формі, такі операції не є розрахунковими операціями у розумінні ст. 2 Закону № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон про РРО),
• відповідно, у продавця не виникає обов’язку застосовувати РРО та видавати фіскальний чек,

судова практика Верховного Суду з цього питання отримала подальший розвиток та набуває ознак сталості.

Так, у Постанові від 30.06.2026 у справі № 340/5132/25 (далі – Постанова від 30.06.2026) Верховний Суд підтвердив сформовану у Постанові від 03.06.2026 правову позицію та, розглядаючи подібні правовідносини, дійшов аналогічних правових висновків, вказавши, зокрема, таке:

«Суд наголошує на тому, що реалізація товару через мережу Інтернет не передбачає в собі чітко визначеного місця реалізації товару (послуги), а за місцем проведення розрахунку за товар Позивач не отримує коштів. Такі грошові кошти надходять позивачу в безготівковій формі від фінансових установ.

В свою чергу, розрахунки у готівковій формі щодо грошових коштів, відносно яких встановлено порушення, безпосередньо з позивачем не здійснюювались, всі розрахунки проводились із залученням фінансових компаній та виключно в безготівковій формі з отриманням грошових коштів на розрахунковий рахунок.

…

З урахуванням наведеного у сукупності якщо споживач (клієнт) замовив товар через мережу Інтернет, зокрема, на вебсайті продавця (зокрема, в інтернет-магазині) на умовах післясплати (під час отримання товару) з використанням послуг небанківських установ, які здійснюють зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, і не здійснював передоплату за нього, а доставку товару здійснила служба доставки на підставі договору про передачу такій службі товару для доставки покупцю, то дії продавця щодо отримання від небанківських установ коштів не відповідають ознакам поняття «розрахункова операція», визначеного в статті 2 Закону №265/95-ВР.

Суд враховує те, що надаючи дефініцію поняттю «розрахункова операція» неможливо чітко визначити вичерпний перелік дій, які ним могли б охоплюватись. Водночас, оскільки, реалізація товарів дистанційним способом, зокрема за допомогою мережі Інтернет зі здійсненням їх поставки ТОВ «Нова Пошта» на умовах післясплати за рахунок використання послуг фінансових установ останні роки набуває все більшого поширення та на даний момент є досить розповсюдженим способом ведення підприємницької діяльності у випадку, якщо законодавець вважає, що отримання коштів продавцем товару від покупців за результатами відповідних операцій є «розрахунковою операцією» мав чітко це передбачити, а не виходити з можливості віднесення відповідних операцій до поняття «тощо».

Отже, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що операції з перерахування ТОВ «НоваПей» на рахунок ТОВ «Корпорація Гектар» коштів, отриманих від покупців товарів, реалізованих через мережу Інтернет на умовах післяплати, не є розрахунковими операціями у розумінні статті 2 Закону №265/95-ВР. Відповідно, у позивача не виникав обов`язок щодо проведення таких операцій через РРО/ПРРО на підставі пункту 1 статті 3 зазначеного Закону.

Натомість контролюючий орган, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, фактично ототожнив отримання суб`єктом господарювання безготівкового переказу від небанківського надавача платіжних послуг із здійсненням розрахункової операції, хоча чинне законодавство такого правового регулювання не містить. За відсутності прямої законодавчої норми, яка б відносила спірні операції до розрахункових, застосування до позивача фінансових санкцій за пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР є неправомірним.

Суди першої та апеляційної інстанцій, погодившись із висновками контролюючого органу, неправильно застосували положення статей 2, 3 та 17 Закону №265/95-ВР, не врахували характер спірних правовідносин та дійшли помилкового висновку про наявність у позивача обов`язку застосовувати РРО/ПРРО при отриманні коштів від ТОВ «НоваПей».

Отже, сама по собі обставина отримання позивачем грошових коштів від небанківської платіжної установи, яка здійснює переказ коштів, сплачених покупцями за товари на умовах післясплати, не свідчить про здійснення позивачем розрахункових операцій у розумінні статті 2 Закону №265/95-ВР. За відсутності прямого нормативного регулювання, яке б однозначно відносило такі операції до розрахункових, висновок контролюючого органу про наявність у позивача обов`язку застосовувати РРО/ПРРО ґрунтується на розширювальному тлумаченні норм Закону №265/95-ВР, що є неприпустимим при вирішенні питання про притягнення особи до фінансової відповідальності».

Крім того, у Постанові від 30.06.2026 Верховний Суд, як і у Постанові від 03.06.2026, застосував принцип належного урядування та повторно підтвердив, що якщо держава не визначила обов’язок чітко й недвозначно, негативні наслідки такої невизначеності не можуть покладатися на платника податків.

Отже, друга поспіль постанова Верховного Суду з аналогічними правовими висновками свідчить, що питання, яке тривалий час залишалося дискусійним у податковій практиці, отримало чітку правову оцінку Верховного Суду, а сформована ним правова позиція щодо відсутності у продавця обов’язку застосовувати РРО при дистанційному продажу товарів на умовах післяплати через небанківську фінансову установу набуває ознак сталої та послідовної судової практики.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2026

Прокоментувати