+ Слово має бути в результатах пошуку. - Видалення слова з результатів пошуку. * Слово починається/закінчується на текст перед/після символу. ""Пошук слів у складі фрази.

 

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року

04 березня, 2020 Судові рішення

Рішення взято з Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням.

   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

21 січня 2020 року                               м. Київ                              № 640/11274/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., при секретарі судового засідання Палій Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна»

до Офісу великих платників податків Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.03.2019 №0003204401,

за участю представників сторін:

від позивача: Букуєва О.О., Медведєва О.Ю.

від відповідача: Цісар Г.І.

обставини справи:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» (надалі також – позивач, ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва (надалі – суд) з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (надалі також – відповідач, ОВПП ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.03.2019 №0003204401.

Позивач в обґрунтування позову зазначив, що відповідачем протиправно винесено податкове повідомлення-рішення, яке винесено на підставі акту перевірки №513/28-10-44-01/32049199 від 01.03.2019 щодо своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 05.01.2017 по 30.03.2017. Викладені висновки в даному акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, в зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду. Представники позивача в судовому засіданні підтримані викладені обставини в позовній заяві та просили задовольнити позов.

Відповідач надав суду письмовий відзив, в якому зазначив, що за результатами проведеної камеральної перевірки встановлено порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та в подальшому винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. В судовому засіданні представник зазначив, що встановлені порушення підтверджені підтверджено документально, а тому вимоги позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

          Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено.

          Офісом великих платників податків ДФС, 01.03.2019 складено акт №513/28-10-44-01/32049199 «Про результати камеральної перевірки ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» (ПН 32049199) щодо своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 05.01.2017 по 30.03.2017, яким встановлено порушення ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

          За результатами встановлених порушень, відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.03.2019 №0003204401, яким застосовано штраф в розмірі 4406902,79коп.

          Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги, ДФС України залишила скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

          Позивач, не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Як видно з матеріалів справи, податкові накладні позивача не підлягали наданню отримувачу (покупцю), оскільки реалізація товару відбувалась кінцевим споживачам (фізичним особам) не платникам ПДВ.

          Як видно з матеріалів справи, податкові накладні позивача не підлягали наданню отримувачу (покупцю), оскільки реалізація товару відбувалась кінцевим споживачам (фізичним особам) не платникам ПДВ.

Згідно п.  201.10  ст.  201 ПК України  податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів /послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто, з системного тлумачення вказаної норми, можна зробити висновок, що п.  201.10  ст.  201 ПК України  виокремлено такі види податкових накладних, які підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

1)податкові накладні, які не надаються покупцю;

2)податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.

Пункт 120-1.1 ст.120-1 ПК України  передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого  ст.201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей  192  та  201  цього  Кодексу  покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, – у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, – у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, – у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, – у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, – у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Із змісту п.120.1-2 ст.120-1 ПК України  видно, що  відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого  ст.201 цього Кодексу, податкової  накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, – тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Вищезазначені виключення для застосування штрафів, визначених  ст. 120-1 ПК України,  передбачають варіанти граматичного тлумачення:  штраф не застосовується в трьох окремих випадках: а) якщо податкові накладні не надаються покупцю; б) якщо податкові накладні складаються на операції, звільнені від оподаткування; в) якщо податкові накладні складаються на операції, які оподатковуються за нульовою ставкою;

Тобто,  ст.120-1 ПК України  встановлює штрафні санкції для платників податків за порушення строків реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування до податкових накладних). При цьому, норми містять виключення для певних податкових накладних.

Як видно із змісту позову спірним є питання щодо виключень, на які не поширюються норма ст. 120-1 ПУ України по застосуванню штрафних санкцій.

Отже, суд звертає увагу на ту обставину, що граматичний спосіб тлумачення не дозволяє однозначно встановити дійсний зміст правової норми. Граматичний спосіб є початковим серед усіх способів тлумачення правової норми та не враховує системності норм права, необхідності забезпечення єдності «букви» і «духу» закону, які виявляються за допомогою логічного, систематичного, цільового способів тлумачення тощо.

Вказана норма передбачає неоднозначне тлумачення прав платника податків щодо звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в частині того, чи повинні такі податкові накладні одночасно відповідати двом умовам: не надаватись покупцю та/або складатись за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування; які оподатковуються за нульовою ставкою.

В п.8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого  наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 N 1307  передбачено, що « 8. При складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10 – 15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі “Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини” робиться помітка “X” та зазначається тип причини:

01 – Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);

02 – Складена на постачання неплатнику податку;

03 – Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;

04 – Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;

05 – Складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;

06 – Складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;

07 – Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;

08 – Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість;

09 – Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;

10 – Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

11 – Складена за щоденними підсумками операцій;

12 – Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);

13 – Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;

14 – Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;

15 – Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей  188  і  189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.

В інших випадках у верхній лівій частині податкової накладної тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються)».

Згідно з нормами  ПК України  (ст.195, ст.211, п.8 підрозділу 2 Перехідних положень) до операцій, що підлягають оподаткуванню ПДВ за нульовою ставкою, відносяться операції з: – вивезення товарів за межі митної території України: а) у митному режимі експорту; б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пунктів 3 (щодо товарів у вигляді продуктів їх переробки) та 5 частини першої  статті 86 Митного кодексу України; в) у митному режимі безмитної торгівлі; г) у митному режимі вільної митної зони; – постачання товарів: для заправки (дозаправки) або забезпечення морських та повітряних суден, космічних кораблів, космічних ракетних носіїв або супутників Землі, наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством (у визначених  ПКУ  випадках), магазинами безмитної торгівлі, відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України; – постачання таких послуг: міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом, послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом, послуги з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси; – У разі якщо операції з постачання товарів звільнено від оподаткування на митній території України відповідно до положення цього розділу, до операцій з експорту таких товарів застосовується нульова ставка; – На період виконання робіт з підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об`єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему, які виконуються за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги, що надається на безоплатній та безповоротній основі, або за рахунок коштів, які передбачаються в Державному бюджеті України: оподатковуються за нульовою ставкою операції з постачання товарів (сировини, матеріалів, устаткування та обладнання), виконання робіт та постачання послуг на митній території України, що здійснюються в рамках міжнародної технічної допомоги; – На період до 1 січня 2020 року за нульовою ставкою оподатковується податком на додану вартість постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор та послуг з постачання товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі – комісіонера) здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі – комітента) без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю.

Тобто, всі податкові накладні, які звільнені від оподаткування ПДВ, не видаються покупцю. Податкові накладні, які складені на операції, що оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою, можуть бути як такими, що надаються покупцю, та такими, що не надаються покупцю.

Механізм застосування штрафу за  ст.120-1 ПК України  передбачає наявність бази для його нарахування – сума ПДВ, зазначена в податковій накладній – яка помножується на вказаний в нормі відсоток.

Суд погоджується з доводами позивача що варіант тлумачення спірної норми, якого дотримувався контролюючий орган, не враховує контексту правової норми та її внутрішньої логіки, а також зв`язку із іншими нормами  ПК України. Застосування союзу «та» при тлумаченні п.  120-1.1  та п.  120-1.2  ст.  120-1 ПК України  податковим органом під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення  є безпідставним.

Крім того, система електронного адміністрування ПДВ, запроваджена в 2015 році як механізм запобігання зловживань шляхом незаконного відшкодування ПДВ з бюджету, не внесла кардинальних змін в загальні принципи стягування ПДВ, затверджені  ПК України. Норми Кодексу, що визначають коло платників ПДВ, об`єкт оподаткування, принципи формування податкових зобов`язань та податкового кредиту, залишилися незмінними.

Штраф запроваджувався з метою захисту бюджету та платників податків від зловживань та недобросовісних дій їх контрагентів, зокрема, мав дисциплінувати постачальника своєчасно реєструвати податкові накладні, щоб покупець мав законне право відобразити податковий кредит. При відсутності реєстрації (несвоєчасній реєстрації) податкових накладних, які не надаються покупцю державний бюджет жодним чином не зазнає негативних наслідків, оскільки згідно  п.201.10 ПК України  відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів (послуг) податкових накладних в ЄРПН не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період, тобто не відбувається впливу на податковий облік платника податку чи його контрагентів.

Отже, накладення штрафу за відсутність реєстрації (несвоєчасну реєстрацію) податкових накладних, які не надаються покупцю, зі стимулюючої функції перетворюється на каральну, оскільки за наведених обставин вбачається очевидним, що мету дисциплінувати постачальників – платників ПДВ не можна досягнути щодо податкових накладних, які не надаються покупцю.

Тобто, системний аналіз правовідносин у цій справі дає підстави дійти висновку про невідповідність дійсному змісту  ст.120-1 ПК України  варіанта тлумачення спірної норми податковим органом.

В п.56.21  ст.56 ПК України  передбачено, що у разі коли норма цього  Кодексу  чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього  Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу,  рішення приймається на користь платника податків.

За таких обставин, суд вважає, що у зв`язку із неоднозначним трактуванням  ст. 120-1 ПК України, керуючись принципом презумпції правомірності рішень платника податку (п.  п. 4.1.4 ПК України), яка полягає в тому, що: якщо норми законодавчих актів припускають неоднозначне (множинне) трактування, тому  правомірним вважається саме рішення платника податків, а не контролюючого органу.

Разом з тим, надаючи правову оцінку правомірності застосування контролюючим органом штрафу суд вважає зазначити наступне.

Серед принципів податкового законодавства України визначено принцип стабільності, тобто зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (пп.4.1.9 ПК України).

Тобто, будь-який платник податків, опираючись на принцип стабільності має право на незмінність режиму оподаткування, елементів податків, які ним сплачуються протягом бюджетного року, як результат на визначеність умов здійснення тієї чи іншої оподатковуваної діяльності, пов`язаної з виникненням об`єкта оподаткування.

На переконання суду у випадку зміни елементів податків протягом такого року законодавцем, платник має право та обов`язок з урахуванням способу та змісту здійснених змін, враховуючи наявний у платника обов`язок сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених  ПК України, виконувати свої зобов`язання відповідно до закону із тими межами свободи, що допускається.

Зокрема, Верховний Суд в постановах від 17.10.2019 у справі №826/7501/16 та від 22.06.2018 р. у справі №803/1618/16,  зазначив, що принцип стабільності як спеціальний принцип податкового законодавства спрямований на конкретизацію одного з аспектів принципу правової визначеності – вимоги розумної стабільності права, яка зумовлює необхідність незмінності правових приписів протягом певного часу.

Спірна норма  ст.120-1 ПК України  в редакції  Закону України від 21.12.2016 №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні»  набрала чинності з 01.01.2017 року і вже з цієї дати без будь-якого перехідного періоду та без дотримання зазначеного принципу стабільності контролюючим органом застосовуються штрафні санкції за порушення строків реєстрації податкових накладних, які не надаються покупцю (отримувачу).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позивачем порушено граничні строки реєстрації вказаних документів.

Водночас, суд звертає увагу на те, що вказані податкові накладні не підлягали наданню отримувачу (покупцю), а тому жоден з таких контрагентів позивача не зазнав і не міг зазнати шкоди через невключения сум ПДВ до податкового кредиту – це податкові накладні, виписані на неплатника ПДВ, постачання в межах балансу для невиробничого використання, у необ`єктних операціях, у пільгованих операціях, у негосподарських операціях – такі податкові накладні не видаються отримувачу (покупцю).

Відповідно до п.п.  201.1  «г» ст.  201 ПК України  одним з обов`язкових реквізитів податкової накладної є податковий номер платника податку – покупця, а за п.п. «д» до обов`язкових реквізитів належить назва особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість – покупця (отримувача) товарів/послуг. Тобто власне податкова накладна, як вона спеціально визначена  ПК України, має містити обов`язково такі реквізити як податковий номер та назву покупця, який зареєстрований як платник ПДВ.

В той же час, в розглядуваному випадку зазначені податкові накладні такого реквізиту не містять. Фактичне проставлення, наприклад, номеру «100000000000» у рядку «індивідуальний податковий номер» графи «Отримувач (покупець)» здійснено у відповідності до вимог п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого  Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307. Цей номер не є податковим номером платника податку – покупця, як обов`язкового реквізиту, передбаченого п.п.201.1 «г», а є умовним кодом, що проставляється у такому документі, який складається при реалізації неплатникам податку. Суд вважає, що такі документи не є тими податковими накладними, щодо яких можуть бути застосовані санкції за  п. 120-1.1 ПК України.

Так, штраф запроваджується з метою захисту бюджету та платників податків від зловживань та недобросовісних дій їх контрагентів та, зокрема, дисциплінує постачальника своєчасно реєструвати податкові накладні з метою забезпечення права покупця на формування податкового кредиту. При відсутності реєстрації (несвоєчасній реєстрації) податкових накладних, які не надаються покупцю, державний бюджет жодним чином не зазнає негативних наслідків, оскільки згідно  п.201.10 ПК України  відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів (послуг) податкових накладних в ЄРПН не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період, тобто не відбувається впливу на податковий облік платника податку чи його контрагентів, отже накладення штрафу за відсутність реєстрації (несвоєчасну реєстрацію) податкових накладних, які не надаються покупцю, зі стимулюючої функції перетворюється на каральну, оскільки за наведених обставин вбачається очевидним, що мету дисциплінувати постачальників – платників ПДВ не можна досягнути щодо податкових накладних, які не надаються покупцю.

Відповідно до положень частин першої та другої  статті 6 КАС України  суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд зазначає,  що Європейський  суд з  прав людини (далі –  ЄСПЛ),  розглядаючи податкові спори, застосовує статтю 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка гарантує право на мирне та вільне володіння своїм майном та закріплює, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В цьому контексті неправомірне стягнення податків/штрафів, позбавлення права на відшкодування податків розглядається як втручання держави у мирне та вільне володіння особи своїм майном (коштами).

У п. 49 рішення від 22.11.2007 р. у справі «Україна-Тюмень» проти України» ЄСПЛ вказав, що найважливіша вимога статті 1 Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів».

У п. 55 цього рішення надано тлумачення «пропорційності втручання» в право на мирне володіння майном та зазначив, що таке втручання повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та захисту основоположних прав особи.

Має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності/

У пункті 101 рішення у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (Заяви № 846/16 та № 1075/16) ЄСПЛ зазначив, що втручання у право власності повинно не лише переслідувати за фактами та у принципі «законну ціль» у «загальному інтересі», але також має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між вжитими заходами та метою, яку прагнули досягти будь-якими заходами, застосованими державою, у тому числі заходами, спрямованими на здійснення контролю за користуванням майном фізичною особою. Ця вимога виражена у понятті «справедливий баланс», який має бути встановлений між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Завдання досягти цього балансу відображено у структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції в цілому. У кожній справі, що стосується стверджуваного порушення цієї статті, Суд повинен, таким чином, встановити, чи було покладено на відповідну особу непропорційний та надмірний тягар внаслідок втручання держави (див. рішення у справі «Хуттен-Чапська проти Польщі» [ВП] (Hutten-Czapska v. Poland) [GC], заява № 35014/97, пункт 167, ЄСПЛ 2006-VIII).

З огляду на такі висновки ЄСПЛ, під час судового розгляду потрібно оцінити, наскільки застосування штрафу за несвоєчасну реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування узгоджується зі справедливим балансом, який має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства щодо застосування таких штрафів та вимогами захисту прав особи.

Слід зазначити, що податкові штрафи, якщо вони не мають на меті матеріальної компенсації, а мають виключно каральний та стимулюючий характер, відповідають кримінальному переслідуванню у розумінні статті 6 Конвенції. Такого висновку дійшов ЄСПЛ у пп.48-49 рішення у справі «J. В. Проти Швейцарії» від 03.05.2001, у рішенні у справі «Остерлунд проти Франції» від 10.05.2015, у рішенні у справі «Компанія «Вестберґа таксі Антіеболаґ» та Вуліч проти Швеції».

На переконання суду, такі ознаки присутні і у штрафах на несвоєчасну реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, які не видаються покупцю (отримувачу).

Відповідно, у зв`язку з наявністю характеру притягнення до кримінальної відповідальності в розумінні Конвенції, для застосування таких штрафі обов`язковим є доведення вини платника податків, тобто усвідомлення небезпечного характеру свого діяння та розуміння його суспільно небезпечних наслідків, які відсутні у випадку з несвоєчасною реєстрацією податкових накладних/розрахунків коригування, що не видаються покупцю. Як  наслідок, відсутня  також  вина.

Враховуючи, що відповідачем не оспорюється факт повного відображення податкових зобов`язань за податковими накладними, зареєстрованими з порушенням строку, в податкових деклараціях з ПДВ контрагенти позивача не зазнали і не могли зазнати шкоди через невключения сум ПДВ до податкового кредиту, отже позивачем не завдано шкоди ані бюджету, ані контрагентам, штраф за порушення строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН з урахуванням наведених рішень Європейського суду з прав людини не є пропорційним державним втручанням у право позивача на мирне володіння майном.

Відповідно до частини другої  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі  Компанія  Вестберґа таксі Актіеболаґ  та Вуліч проти Швеції  Суд визначив, що  …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Суд наголошує на тому, що під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів на підтвердження  висновків щодо правомірності застосування до позивача штрафу за порушення строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних,у  той час як матеріали справи спростовують висновки акта перевірки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом штрафу за порушення строків реєстрації податкових накладних, які не надаються покупцю (отримувачу), у спірних правовідносинах суперечить законодавству та є протиправним.

У зв`язку з цим, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 29.03.2019 №0003204401 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1  статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього  Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 19200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.06.2019 №4300051178.

Крім того, пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду наступні копії документів: договір про надання правової допомоги №2-1/30-2019 від 11.06.2019; додаткова угода №3 від 19.06.2019 до договору про надання правової допомоги №2-1/30-2019 від 11.06.2019; додаткова угода №4 від 05.08.2019 до договору про надання правової допомоги №2-1/30-2019 від 11.06.2019; платіжне доручення №4300062837 від 16.08.2019; рахунок-фактура №77 від 17.07.2019; акт про надання послуг від 17.07.2019; виписка з рахунку в банку, витяг з єдиного реєстру адвокатів України; довіреність №81-19 від 18.06.2019; посвідчення адвоката; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Зазначені докази підтверджують, що позивач поніс документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39660,00 грн.

Частинами п`ятою та сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)    складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи та присудити на користь ТОВ  «Метро Кеш Енд Кері Україна» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39660,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень  Офісу великих платників податків ДПС становить 19200,00 грн. та сума витрат на правничу допомогу становить 39660,00грн.

Керуючись  статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 29.03.2019 №0003204401.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» (ідентифікаційний код 32049199, місцезнаходження: 02140, м.Київ, просп.Петра Григоренка, буд.43) судовий збір у сумі 19210,00грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39660,00 грн.  за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень  Офісу великих платників податків ДПС (ідентифікаційний код 43141471, місцезнаходження: 04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, 11г).

Відповідно до частини п`ятої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове рішення може бути оскаржене.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду – протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Метро Кеш Енд Кері Україна ” (02140, м.    Київ, просп. Григоренка, буд. 43, ідентифікаційний код 32049199);

Офіс великих платників податків Державної податкової служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г; ідентифікаційний код 43141471).

Дата складення повного рішення суду – 27 січня 2020 року.

Суддя                                                                                      І.В. Смолій

Перегляди 214

Прокоментувати