+ Слово має бути в результатах пошуку. - Видалення слова з результатів пошуку. * Слово починається/закінчується на текст перед/після символу. ""Пошук слів у складі фрази.

 

Про «переприв’язку» (зміну основного місця обліку) великих платників податків до податкових офісів за галузевим принципом, без врахування місцезнаходження; Та про територіальні органи без територіальної прив’язки

13 січня, 2021 Блог

Alexander Minin

Олександр Мінін

Старший партнер КМ Партнери

1.

Наприкінці минулого 2020 року і самому початку цього 2021 року значна кількість великих платників податків збентежена повідомленням про примусову зміну їх основного місця обліку до податкових офісів далеко від місцезнаходження. Наприклад, не один з великих зернотрейдерів, зареєстрованих в Києві, отримав «пропозицію, від якої не можна відмовитися» на перехід на облік до Одеси.

2.

Податкова пояснює це запровадженням розподілу за «галузевим принципом». Тобто офіси для великих платників податків набувають спеціалізації по галузях, і розподіл платників по них відбувається вже не за територіальною належністю, а за основним видом діяльності платника і тим, який податковий офіс визначений центром «галузевої компетенції» за цим напрямком (новий розподіл великих платників доступний за посиланням).

3.

Щоправда, поточна практика вже викликала питання, наскільки розподіл дійсно здійснюється за таким декларованим принципом. Так, наприклад, наводилися випадки, коли юридичні особи з фактично однаковими видами діяльності, до того ж у складі однієї групи, одна – переведена до іншого податкового офісу, а друга – залишається на обліку за місцезнаходженням. Чи ті ж відомі зернотрейдери – одні «їдуть» таки до Одеси, а інші залишаються там, де зареєстровані – у Києві. Від податківців довелося почути, що це «накладки» початкового періоду, і що певна «пересортиця» зараз викликана тим, що початковий розподіл здійснювався за кодами основних видів економічної діяльності за реєстраційними і звітними даними підприємств, а вони можуть дещо відрізнятися навіть при фактично аналогічних «профілях» діяльності. Щодо цього питання: але ж податківці мають добре знати своїх великих «клієнтів», то чому ж тоді такі помилки?

4.

Проте головне не в цьому, бо сподіваємося, виправлення можливих викривлень з належною «адресацією» має бути лише питанням часу.

5.

Важливіше питання – навіщо так складно, і зі створенням додаткових ускладнень для тих платників, яких відправляють на облік подалі від місць реєстрації? Саме це викликало наразі найбільше нарікань таких платників податків, які довелося чути.

Приклад складнощів: не секрет, що для отримання відшкодування ПДВ (гаряче питання для тих же зернотрейдерів) часто-густо податківці передбачають проведення документальної перевірки. Є в них таке право за Кодексом. Однак п.п. 75.1.2. ст. 75 Податкового кодексу (далі – ПКУ), зокрема, встановлено:

«Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу».

Тобто якщо місцезнаходження платника в Києві, то при виїзній перевірці мають приїжджати і перевіряти до нього до Києва.

Якщо перевірка невиїзна? За п. 79.1. ПКУ «Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом». Тобто в такому разі платнику надавати документи і дані до тієї ж Одеси?

Або скористатися правом наданим п. 79.5 («79.5. За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка») і вимагати проведення замість невиїзної таки виїзної перевірки із виїздом податківців з Одеси до Києва? (Краще вже ви до нас 😊).

6.

Поки що довелося чути від податківців усно, буцімто не треба турбуватися: і приїдуть для перевірки податківці, коли треба, або навіть будуть тут сидіти і тільки рахуватися за іншим офісом, чи місцевих «запрягуть» під дистанційним керівництвом; і для передачі документів умови забезпечать – визначать якісь податкові на місці для приймання документів і передачі їх далі «за призначенням».

Можливо, так і буде, однак питання, навіщо тоді все городити, якщо стверджують, що для платників нічого не зміниться? Тільки щоб рахувалося, що відповідну роботу здійснює не той, а інший офіс?

7.

І ще: податківці бучно повідомляють, що з 01 січня 2021 року вони працюють у форматі єдиної юридичної особи. Тому навіщо «смикати» платників податків туди-сюди, коли спілкування більшою мірою відбувається з однією особою незалежно від того, де розташований «інтерфейс» – тобто той офіс, на обліку в якому має перебувати платник податку. Тим більше, що звітність, яка подається електронними засобами, і так подається до і опрацьовується системами, які на рівні власне ДПС. А офіс «місця обліку» залишається фактично лише для того, коли потрібне «контактне», живе спілкування (на кшталт тих самих перевірок).

А питання розташування «процесінгових центрів», тобто там, де фактично обробляється і аналізується інформація, – може бути виключно внутрішнім питанням ДПС, як вона там організує роботу. Для цього не треба «сіпати» безпосередньо платників податків.

8.

Який висновок можна зробити з цього?

ДПС, а чи не варто залишити великих платників податків на обліку там, де вони є, за їх місцезнаходженням? І залишити за офісами по місцезнаходженню обмежені функції інтерфейсів і тих дій, які мають проводитися чи просто зручно (ті ж невиїзні перевірки з представленням платником податків купи документів для цього) за місцезнаходженням платника податків?

А центри галузевої компетенції, як «процесінгові центри» по обробці і аналізу інформації, будувати де завгодно, де вже податковій зручніше. Організувати внутрішні процедури і налаштування потоків інформації, і передачі документації в рамках єдиної юридичної особи податківці мають бути в змозі.

9.

А впроваджувана зараз модель викликає сумніви в тому числі і з погляду легітимності: так, за ПКУ (див., наприклад, п. 63.3.) платники податків мають перебувати на обліку в контролюючому, а не якомусь іншому, органі. Контролюючі органи визначені п.п. 41.1.1. ПКУ як податкові органи – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи. Тобто власне ДПС і її територіальні органи. Якісь інші, екстериторіальні органи в цьому контексті не згадуються.

А «територіальний» означає зв’язок з якоюсь територією; «пов’язаний з певною територією» за академічним тлумачним словником.

Ч. 2 ст. 21 «Територіальні органи центрального органу виконавчої влади» Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» (а ДПС саме центральний орган виконавчої влади, а вищезгадані територіальні органи, то за визначенням ПКУ – це його органи) встановлює:

«2. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади можуть утворюватися в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх утворення)».

Тобто за законом територіальні органи можуть утворюватися лише у вищезазначених адміністративно-територіальних одиницях (і відповідно тоді їх повноваження поширюються на територію такої адміністративно-територіальної одиниці) чи як міжрегіональні, і тоді їх повноваження поширюються на декілька відповідно визначених адміністративно-територіальних одиниць. Проте не передбачено територіальних органів, повноваження яких не мали б територіальної прив’язки (повноваження яких не були б обмежені певною територією).

Чи варто черговий раз згадувати, що за ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України?

Ст. 21-1 вищезгаданого закону встановлює деякі особливості для територіальних органів митної та податкової служби. Однак ст. 21, і, зокрема, положення ч. 2, діє щодо всіх територіальних органів виконавчої влади, виключень в цьому відношенні для митників та фіскалів саме щодо цього не передбачено (на відміну, наприклад, від положень ч. 4 ст. 21 щодо створення територіальних органів як окремих юридичних осіб, в якій ч. 4 прямо вказано, що вимоги саме ч. 4 не поширюються на територіальні митні чи фіскальні органи в разі їх утворення в порядку ст. 21-1). Тож за законом не може бути такого територіального органу без територіальної прив’язки, тобто без визначення саме території, на яку поширюється його повноваження.

Якщо ж глянути на Положення про офіс великих платників податків, як його було оновлено 2020 року (у редакції наказу Державної податкової служби України від 29 липня 2020 року № 373), тобто в тій редакції, яка на момент написання цього матеріалу (12 січня 2020 року) зараз доступна на сайті за посиланням (для зручності текст Положення також копіюємо в Корисних документах), то там, зокрема, зазначено:

«1. Офіс великих платників податків ДПС (далі – Офіс ВПП) є територіальним органом Державної податкової служби України (далі – ДПС), який підпорядковується ДПС.

15. Офіс ВПП утворюється у порядку, передбаченому статтею 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» …».

Однак, мабуть, неуважно читав, і не знайшов там нашвидкуруч визначення, а на яку власне територію поширюються повноваження цього територіального органу.

10.

І залишилися в мене питання, чи можуть вважатися легітимними територіальні органи, які не прив’язані до певних адміністративно-територіальних одиниць чи їх певної сукупності, тобто щодо яких територіальних органів не встановлено власне території, на яку поширюються їх повноваження?

11.

І ще питання, якщо виявляється територіальний орган без встановлення власне території, на яку поширюються його повноваження, то чи будуть його дії визнані вчиненими на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України?

Як це вимагає перевіряти першочергово, зокрема, Кодекс адміністративного судочинства України (зокрема, ч. 2 ст. 2).

Перегляди 862

Прокоментувати