Корисні документи

Постанову взято з Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням.

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/18314/21

Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  05 липня 2022 року                                                                                            м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьменка В.В., секретар судового засідання Кобзар Д.В., за участі представника відповідача Трембач О.С., представника третьої особи Державної податкової служби України Карпюк І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Промметсплав” до Кабінету Міністрів України, треті особи – Міністерство фінансів України, Державна податкова служба України,  про визнання протиправною та нечинною постанови від 03.02.2021 № 89

В С Т А Н О В И В :

Історія справи

30.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю “Промметсплав” (надалі – “Промметсплав”) звернулось до суду з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 “Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок”.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірна постанова суперечить положенням статей 2, 3, 5, 7, 20, 75 Податкового кодексу України та статтям 8, 19, 92  Конституції України,  прийнята на виконання пункту 4 Розділу ІІ “Прикінцевих положень” Закону України від 17.09.2020 № 909-ІХ “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України  на 2020 рік”, а не на виконання положень Податкового кодексу України, що свідчить про те, що ця постанова прийнята відповідачем поза межами його повноважень.

Позивач пояснив, що спірна постанова порушує його права, оскільки податковий орган, посилаючись на цю постанову, здійснив перевірку підприємства у той час коли, відповідно до положень Податкового кодексу України, діє мораторій на проведення таких перевірок.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2021 залучено до участі  у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, Міністерство фінансів України та Державну податкову службу України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2022 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 “Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок”.

Приймаючі вказане рішення суд першої інстанції зробив висновок, що норми чинного законодавства не наділяють Кабінет Міністрів України повноваженнями щодо відновлення проведення податкових перевірок або скорочення строку дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, позаяк мораторій встановлено нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу та зміни до якого вносяться виключно шляхом внесення змін саме до цього Кодексу (ст. 2 ПК України).

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що Законом України від 17.09.2020 № 909-IX “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, на який послався відповідач, надано Кабінету Міністрів України лише право на внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, а не право внесення змін до ПК України, яким чітко встановлено мораторій на проведення податковими органами перевірок у період карантину.

Суд наголосив, що спірна постанова, як підзаконний  нормативно-правовий акт не можуть за своєю правовою сутністю суперечити положенням Податкового Кодексу України.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач на підставі повноважень, передбачених Конституцією України та законами України, має право видавати постанови та розпорядження, і основним завдання його діяльності є реалізація внутрішньої та зовнішньої  політики держави, в тому числі податкової політики.

Посилаючись на п. 4 розділу ІІ Закону України від 17.09.2020 № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» апелянт вважає, що відповідач при прийнятті спірної постанови діяв в межах своїх повноважень.

Третьою особою Державною податковою службою України також подано апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2022, в якій вказано про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду та прийняття нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Доводи цього апелянта аналогічні доводам апеляційної скарги відповідача.

У судовому засіданні представник апелянта-відповідача та представник апелянта-третьої особи підтримали доводи апеляційних скарг.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подано заяву про слухання справи за відсутності позивача.

Представник третьої особи  Міністерство фінансів України у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників апелянтів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини справи

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ “Промметсплав» є юридичною особою, яка знаходиться за адресою : 61174, м. Харків, вул. Залютинська, буд. 6, ідентифікаційний код 25611992.

03.02.2021 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 89 “Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», яка прийнята  відповідно до пункту 4 розділу II “Прикінцеві положення» Закону України “Про Державний бюджет України від 17.09.2020 № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік”.

Наказом Головного управління ДПС у Харківській області від 19.04.2021 № 2695-п на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1,61.2 ст. 61, пп. 62.1 ст. 62, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, 77.4 ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України було призначено та проведено документальну планову перевірку  ТОВ “Промметсплав», за результатами якої складено акт перевірки та прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.07.2021 № 00134840703, №00134860703 та  № 00134870703.

Вищенаведені обставини підтверджені належними та допустимими доказами, і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування

Частиною 1 та 2 стаття 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень частин 1-4 стаття 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до  Конституції  та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені  Конституцією  та законами України. У разі невідповідності правового акта  Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить  Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Стаття 264 КАС України встановлює особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень.

Так, частиною 1 цієї статті передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:

1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (крім рішень Кабінету Міністрів України, визначених  частиною першою  статті 266-1  цього Кодексу), постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 та 3 цієї ж статті, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Таким чином, позивач є особою, яка в силу частини другої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, має право оскаржити нормативно-правовий акт, а саме: постанову Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 “Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок”.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Згідно з приписами статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Закон України «Про Кабінет Міністрів України» (надалі – Закон № 794) визначає організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України.

Згідно частини 1 та 2 статті 1 Закону № 794 Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Статтею 2 Закону № 794 визначені основні завдання Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 1 та 2 стаття 3 Закону № 794 діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією  та законами України.

Частиною 1 статті 19 Закону № 794 передбачено, що діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання  Конституції  та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв`язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.

Статтею 20 Закону № 794 встановлені основні повноваження Кабінету Міністрів України.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 49 Закону № 794 Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти – постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Згідно пункту 1.1. статті 1 Податкового кодексу України (надалі – ПК України) цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 2 ПК України передбачено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Згідно пункту 3.1. статті 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі – законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. статті 5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Пунктом 7.3. статті 7 ПК України визначено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 75.1. статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки – цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Так, пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України було установлено  мораторій  на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:

документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:

обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації (крім податкової декларації з податку на додану вартість) за звітні (податкові) періоди березень – травень 2020 року, або уточнюючих розрахунків (крім уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість), що були подані платниками податків протягом березня – травня 2020 року, може бути проведена лише протягом 60 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, – за днем їх фактичного подання.

Частиною першою статті 96 Конституції України визначено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин – на інший період.

Згідно п.1 ч.2 ст. 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

Відповідно до частини першої статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2020рік», який набрав чинності.

У подальшому, Законом України від 17.09.2020 № 909-IX “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, були внесені зміни, зокрема –  пунктом 4 розділу II “Прикінцеві положення” цього Закону було надано Кабінету Міністрів України право скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, а саме «У період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надати право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи» .

03.02.2021 Кабінет Міністрів України на підставі пункту 4 розділу ІІ “Прикінцеві положення” Закону України від 17 вересня 2020 р. № 909-ІХ “Про внесення змін до Закону України   “Про Державний бюджет України на 2020 рік” приймає постанову № 89 “Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», вирішено: скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 522  підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними;

документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 р. № 568-ІХ);

документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Висновки суду

Таким чином, аналізуючи вищенаведені норми закону та встановлені судом обставини, можна зробити висновок, що позивач, відносно якого відповідачем та третьою особою було застосовано спірну постанову, має право в судовому порядку оскаржити цей нормативно-правовий акт.

Крім того, аналіз вищевказаних законодавчих норм дає можливість дійти висновку, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо відновлення проведення податкових перевірок або скорочення строку дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, позаяк мораторій встановлено нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу та зміни до якого вносяться виключно шляхом внесення змін саме до цього Кодексу (ст. 2 ПК України).

Законом України від 17.09.2020 № 909-IX “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, на який послався апелянт, не містять внесення змін до ПК України, а саме у вказаний пункт 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а надає лише право Кабінету Міністрів України щодо скорочування строку дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки відповідно до положення пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України  та рішень Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 ,  від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, 23 червня 2009 року N 15-рп/2009, на який послався суд першої інстанції, не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Зокрема, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 наголошував на тому, що “законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони” (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що доводи апелянтів не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Надаючи оцінку всім іншим доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Таким чином, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог  ст. 242 КАС України.

Згідно зі  ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст постанови виготовлено 11.07.2022.

Керуючись ст.ст.  139,  242-244,  250,  308,  310,  315,  316,  321,  322,  325,  328,  329 КАС України, суд

                                                         П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 р. – залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Промметсплав” до Кабінету Міністрів України, треті особи – Міністерство фінансів України, Державна податкова служба України,  про визнання протиправною та нечинною постанови від 03.02.2021 № 89 – залишити без змін.

Постанова  суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів:

О.В. Карпушова

О.В. Епель

В.В. Кузьменко