Податкові консультанти: чи готова Україна «копіювати» досвід ФРН?

автори: Олександр Шемяткін, Юлія Панова

видання: «Закон і Бізнес», №15 (1261)

12 квітня, 2016 Преса

Ідея введення в Україні інституту податкових консультантів, серед іншого, обґрунтовується посиланням на досвід Німеччини. Який же це досвід і чи зможе повторити його Україна, легким розчерком пера прийнявши один із існуючих проектів закону стосовно запровадження інституту податкових консультантів?

Шлях довжиною в 100 років

По суті, в Україні законодавчі ініціативи з цього приводу зводяться до введення реєстру податкових консультантів під одною з існуючих організацій і обмеження права на надання аналогічних послуг всім іншим особам. Але чи все так просто? Детальний аналіз історії та нормативного регулювання питання інституту податкових консультантів у Німеччині доводить, що наразі для України це майже нереально. Це тільки підтверджує побоювання, що прийняття такого закону призведе лише до монополізації ринку і жодним чином не вирішить проблем, розв’язанням яких обґрунтовується необхідність прийняття закону про податкових консультантів.

Запровадження інституту податкових консультантів розпочалось у Німеччині майже 100 років тому, коли створений у 1919 році Податковий кодекс впорядкував питання оподаткування та ввів поняття «уповноважений з питань податків». Після Першої світової війни податкове законодавство Німеччини стало більш складним, а в 1933 році законом «Про реєстрацію податкових консультантів» вперше було введено поняття «податковий радник».

Сам закон «Про податкових консультантів» був прийнятий лише в 1975 році, при чому його проект з’явився за 14 років до цього.

Наразі нормативна база щодо податкових консультантів в Німеччині складається з таких актів:

Вимоги, час і… гроші

Податкові консультанти забезпечують взаємодію між підприємством та податковою службою з усіх питань, які стосуються оподаткування. Вони уповноважені вести бухгалтерські книги, складати, підписувати та подавати звітні податкові декларації підприємства, надавати консультації з питань законної оптимізації податкового навантаження. Також – представляти підприємство в податковому органі у разі виникнення спорів щодо податкових зобов’язань, додаткових вимог щодо сплати податків, доведення права підприємства на повернення податку. Податкові консультанти вирішують питання податкових донарахувань, насамперед, у досудовому порядку, який в Німеччині є основним способом узгодження таких донарахувань.

Потрапляння до списку акредитованих державою податкових консультантів вимагатиме значних витрат часу та фінансів. Для складання такого іспиту потрібно мати вищу економічну або юридичну освіту, а також значний стаж роботи в цій сфері (іноді досягає 17 років). Та й сам іспит і підготовка до нього коштують чимало (наразі – 1,5 тис. євро, підготовка – 3-5 тис. євро). Весь процес – від подачі заяви до отримання результатів – може зайняти близько року.

Згідно зі статистичними даними, лише близько половини тих, хто допущений до іспиту, отримують свідоцтво та стають акредитованими податковими консультантами. Саме така складана система відбору, обов’язкове загальне страхування відповідальності та відшкодування збитків в повному обсязі (ст. 67 закону «Про податкових консультантів») забезпечують платникам податків якість послуг та певну безпеку у випадку помилки з боку залучених фахівців.

Стаття 3 цього ж закону відносить адвокатів до осіб, уповноважених здійснювати підтримку з питань податків. Адвокати та податкові консультанти складають різні екзамени для вступу на посаду. Також в адвокатів ширше коло повноважень, адже вони можуть надавати юридичні консультації та супровід ще й стосовно питань, які не регулюються зазначеним законом. Для надання послуг з податкових питань адвокатам не обов’язково здавати жодні додаткові екзамени. Проте для більшої конкурентоздатності вони все ж таки можуть проходити додаткові курси та складати іспити.

Звітність – від професіоналів

Лише уповноважені бухгалтери мають право готувати внутрішню звітність підприємства. Водночас вони не уповноважені складати, підписувати та подавати таку звітність до податкових органів. Бухгалтери можуть вести облік, нараховувати заробітну плату, проте для складання внутрішньої звітності їм слід пройти додаткову сертифікацію.

Законодавчо суб’єктам господарювання все ж надається певна свобода з ведення бухгалтерського обліку, а також адміністрування податків. Малий та середній бізнес може вести власну бухгалтерію та складати звітність самостійно. Проте вимоги до звітності в Німеччині настільки високі, що така можливість є скоріш теоретичною, а самі підприємства надають перевагу послугам податкових консультантів.

В окремих випадках процедура прийняття фінансової звітності підприємством є досить складною. Адже вона затверджується вищими керівними органами підприємств – загальними зборами учасників, акціонерами, і лише тоді підписується та подається директором.

Складна система затвердження фінансової звітності, а також залучення сертифікованих (за участю державних органів) фахівців забезпечують високий ступінь довіри до фінансової звітності з боку податкових органів. Це ще раз пояснює, чому в Україні запровадження розрахунку податку на прибуток з використанням фінансового результату є передчасним та надто ризикованим як для платника податку, так і для держави.

Можна констатувати, що Німеччина пройшла еволюційний шлях розвитку інституту податкових консультантів. Законодавче регулювання відбулось постфактум з метою закріплення відносин, які вже фактично склалися. Ускладнення податкового обліку та вимог до фінансової звітності відбувалось одночасно з ростом економіки та використанням бізнесом складних фінансових інструментів, рухом капіталу в інші країни.

***

Як висновок, копіювання «під кальку» досвіду Європейських країн є шкідливим для економіки України, яка далека від руху капіталу, використання складних фінансових інструментів та стрімкого зростання економіки. На існуючому етапі Україна повинна рухатися шляхом спрощення правил оподаткування та максимального «відпускання» ринку від регулювання. Наразі імплементація інституту податкових консультантів в Україні до такого спрощення не відноситься, є передчасною та має значний ризик створення умов для монополізації ринку.

Перегляди 269

Прокоментувати