Митні декларації за новим Митним кодексом України
Шановні панове!
Користуючись нагодою, засвідчуємо вам свою повагу та вважаємо за необхідне навести огляд основних нововведень, передбачених новим Митним кодексом України (далі – “Митний кодекс”), стосовно видів митних декларацій та особливостей їх застосування.
В новому Митному кодексі передбачено, що під час митного оформлення товарів митному органу можуть подаватися такі види митних декларацій:
- Митна декларація, заповнена у звичайному порядку – подається у тому випадку, коли декларант має достатньо відомостей для завершення митного оформлення товарів та транспортних засобів комерційного призначення у відповідності із заявленим митним режимом (ст. 258);
- Попередня митна декларація – подається до ввезення в Україну товарів (транспортних засобів) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України. Така митна декларація подається митному органу, в якому буде проводитися митне оформлення товарів, з метою проведення аналізу ризиків та прискорення виконання митних формальностей (ст. 259);
- Тимчасова митна декларація – подається у разі, якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідними для заповнення митної декларації у звичайному порядку. Така декларація може подаватися за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов’язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації (ст. 260);
- Періодична митна декларація – може подаватися на регулярне переміщення через митний кордон України товарів однією і тією ж особою на одних і тих же умовах та підставах протягом не більше 180 днів та під зобов’язання про подання додаткової декларації на товари, переміщені за періодичною митною декларацією протягом попереднього календарного місяця, у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України (ст. 260);
- Додаткова митна декларація– механізм додаткового декларування є нововведенням, передбаченим новим Митним кодексом, а тому нижче ми зупинимося на цьому механізмі детальніше.
Питання, що стосуються застосування механізму додаткового декларування, врегульовані у ст. 261 Митного кодексу.
Згідно з ч. 1 зазначеної статті додаткова декларація повинна бути подана декларантом (уповноваженою особою) у випадку подання попередньої, тимчасової або періодичної митної декларації згідно зі ст. 259 та 260 Митного кодексу. Така додаткова декларація повинна містити точні відомості про товари, задекларовані відповідною попередньою, тимчасовою або періодичною декларацією. Далі уточнюється, що під точними відомостями розуміються відомості, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.
Випадки, коли при поданні попередньої декларації необхідно також подавати додаткову декларацію, врегульовані ч. 13 ст. 259 Митного кодексу. Зокрема, додаткова декларація подається у таких випадках:
- попередня митна декларація не містить всіх необхідних відомостей для завершення митного оформлення;
- після оформлення попередньої митної декларації змінюються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Будь-яких спеціальних строків подання додаткової декларації у цьому разі не передбачено. Тому, на нашу думку, застосовуватимуться загальні правила. А саме ч. 1 ст. 263 Митного кодексу, згідно з якою митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення товарів, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів до зазначеного органу.
Як вже зазначалося вище, додаткова декларація подається до тимчасової митної декларації у строк, що не має перевищувати 45 днів з дати оформлення такої тимчасової декларації.
Цей строк може бути продовжено (але не більше ніж на 15 днів), якщо митним органом бралися проби (зразки) цих товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи) і рішення митного органу за результатами такого дослідження (аналізу, експертизи) не може бути прийнято у 30-денний строк з дня оформлення тимчасової митної декларації.
Ще одним випадком подання додаткової декларації є використання періодичної декларації, якою оформлюються операції, що здійснюються на регулярній основі впродовж певного періоду. При цьому технічні деталі щодо порядку та умов такого декларування (як ми розуміємо, включаючи строк подання такої декларації) буде встановлений Кабінетом Міністрів України.
Вище ми виклали положення Митного кодексу, що встановлюють порядок та умови подання додаткової декларації у разі декларування товарів з використанням попередньої, тимчасової або періодичної декларації.
Спеціальні правила щодо подання додаткової декларації також встановлені у ст. 261 Митного кодексу. Так, згідно з ч. 2 цієї статті у разі відсутності інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості товарів, яка стане відомою після випуску товарів у вільний обіг та сплати роялті, ліцензійних платежів, інших складових вартості, які визначаються залежно від обсягів продажу або прибутку від продажу, декларант (уповноважена особа) має право подати додаткову декларацію протягом 180 днів з дати випуску товарів. А відповідно до ч. 3 ст. 261 Митного кодексу України у разі якщо значення ціни товару в зовнішньоекономічному договорі визначається за формулою і на дату декларування невідоме, декларант або уповноважена ним особа має право подати додаткову декларацію протягом 90 днів з дати випуску товарів.
Виникає питання, як слід тлумачити наведені норми – як самостійний випадок, в якому подається додаткова декларація чи як уточнення правил, що застосовуються під час подання додаткової митної декларації у випадку застосування попередньої, тимчасової чи періодичної декларації.
Так, з одного боку, у випадку відсутності інформації, необхідної для визначення митної вартості товарів, можна говорити, що декларант (уповноважена особа) не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідними для заповнення митної декларації у звичайному порядку. А це є умовою подання тимчасової податкової декларації згідно з ч. 1 ст. 260 нового Митного кодексу.
З іншого ж боку, ч. 1 ст. 260 Митного кодексу достатньо чітко встановлено, що у декларанта виникає зобов’язання подати додаткову декларацію у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації (при цьому ця норма не передбачає виключень, окрім взяття проб для експертизи). Однак у ч. 2 (стосовно роялті/ ліцензійних платежів) та 3 (стосовно розрахунку ціни за формулою) ст. 261 Митного кодексу мова йде про те, що додаткову декларацію можна подати протягом відповідно 180 та 90 днів з дати випуску товарів.
Нажаль, однозначну відповідь на озвучене питання безпосередньо з аналізу норм Митного кодексу надати неможливо, що свідчить про низьку якість підготовки цього документа.
Разом з цим, виходячи з системного тлумачення, можна зробити висновок, що законодавець все ж мав на увазі, що додаткова декларація у випадку одержання інформації про суми роялті/складові формули для розрахунку ціни вже після митного оформлення подається за умови попереднього подання тимчасової декларації.
Про це свідчить, зокрема, те, що відповідно до ч. 4 ст. 261 Митного кодексу додаткова декларація подається до відповідного митного органу, яким була оформлена відповідна попередня, тимчасова або періодична митна декларація. Іншими словами, відповідно до системного тлумачення положень ст. 261 нового Митного кодексу додаткова митна декларація в принципі може подаватися виключно у випадку подання попередньої, тимчасової або періодичної митної декларації.
Таким чином, з норм Митного кодексу можна зробити висновок, що у випадку, якщо на момент митного оформлення відсутня інформація про суми роялті, яка буде сплачена стосовно таких товарів, або ж невідомі всі складові формули, за якою розраховується ціна товару, що імпортується, має подаватися тимчасова декларація.
Після цього впродовж встановленого терміну (180 днів для роялті та 90 днів для ціни, що визначається за формулою) має бути подана додаткова декларація, якою будуть задекларовані фактичні показники митної вартості.
Хочемо при цьому підкреслити, що, з огляду на відсутність практики застосування положень нового Митного кодексу як і технічних нормативних актів/ роз’яснень відповідних органів, ми надаємо наші висновки, зокрема з питання сплати роялті, на підставі аналізу безпосередньо положень нового кодексу. Через це, наші висновки можуть відрізнятися від того, як відповідні норми кодексу будуть реалізовуватися на практиці в майбутньому.
Слід також звернути увагу, що наразі положення нового Митного кодексу не надають усіх відповідей з приводу механізму сплати роялті під час митного оформлення товарів. При цьому відповідно до абзацу 3) п. 10 ст. 58 нового Митного кодексу порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів ще має бути розроблений Кабінетом Міністрів України. Отже, механізм сплати роялті при митному оформленні товарів ще буде уточнюватися.
Для повноти викладення згідно з ч. 5 ст. 261 Митного кодексу дозволяється подання однієї додаткової декларації до кількох попередніх, тимчасових або періодичних митних декларацій, що були оформлені одним митним органом в межах одного зовнішньоекономічного договору та одного митного режиму, за умови дотримання строків подання додаткової декларації, визначених відповідно до цього Кодексу.
Також слід звернути увагу на те, що згідно з ч. 10 ст. 260 нового Митного кодексу оформлення митним органом тимчасової або періодичної митної декларації передбачає необхідність виконання вимог цього Кодексу, передбачених для поміщення товарів в обраний митний режим та сплати митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу X цього Кодексу. Як можна зрозуміти з посилання на розділ Х, мова йде про необхідність надання фінансових гарантій, як це передбачається ст. 307 Митного кодексу України.
Сподіваємося, наведена інформація стане Вам у пригоді.
Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.
З повагою,
Прокоментувати