+ Слово має бути в результатах пошуку. - Видалення слова з результатів пошуку. * Слово починається/закінчується на текст перед/після символу. ""Пошук слів у складі фрази.

 

Постанова Верховного Суду від 03 вересня 2020 року

16 вересня, 2020 Судові рішення

Рішення взято з Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням.

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 810/5742/15

адміністративне провадження № К/9901/33149/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А.,  Ханової  Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року (судді: Виноградова О.І. (головуючий), Дудін С.О. Кушнова А.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року (судді: Файдюк В.В. (головуючий), Коротких А.Ю., Чаку Є.В.) у справі № 810/5742/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання незаконними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Аніка» (далі – позивач, Товариство, ТОВ «Аніка») звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі – відповідач-1, ДФСУ), Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі – відповідач-2, ГУ ДФС у Київський області), Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі – відповідач-3, контролюючий орган, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області) про:

– визнання незаконним і скасування рішення (листа) ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 15 травня 2015 року № 6295/10/10-13-11-02-10;

– визнання незаконним і скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 13 липня 2015 року № 1898/10/10-36-11-01-10 про результати розгляду скарги;

– визнання незаконним і скасування рішення Державної фіскальної служби України від 30 вересня 2015 року № 20739/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги;

– зобов`язання Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області включити відомості з поданих позивачем копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за податковий період календарний місяць квітень 2015 року, до облікових даних щодо позивача в інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області було безпідставно відмовлено позивачу у прийнятті копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2015 року, які були надані позивачем контролюючому органу, на підставі того, що Податковим кодексом Українине встановлено обов`язку платника податків з 1 січня 2015 року подавати реєстри виданих та отриманих накладних до контролюючих органів. Крім того, позивач вважає необґрунтованими рішення Державної фіскальної служби України та  Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 30 вересня 2015 року № 20739/6/99-99-11-02-02-15 та від 13 липня 2015 р. № 1898/10/10-36-11-01-14, якими у задоволенні скарг позивача було відмовлено, оскільки, на думку позивача, вказані органи державної влади не наділені повноваженнями щодо перегляду рішень територіальних органів Державної фіскальної служби. Також, позивач стверджує, що оскільки протягом 20-денного строку Державною фіскальною службою України не було прийнято жодного рішення розпорядчого характеру (про задоволення скарги, відмову у задоволенні скарги або повернення скарги) його скарга має вважатися повністю задоволеною, а оскаржуване рішення (лист) відповідача 3 від 15 травня 2015 року № 6295/10/10-13-11-02-10 скасованим. Крім того, позивач стверджує, що оскаржувані рішення відповідачів 1, 2 є протиправними, оскільки не містять мотивів та висновків на підтвердження правомірності відмови відповідача 3 у прийнятті копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за травень 2015 року

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року, у задоволенні позову Товариства відмовлено повністю.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану їх; суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку, тоді як відповідні рішення контролюючих органів такі права позивача не порушували.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Аніка» подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Аніка» у повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Аніка» є юридичною особою та зареєстровано в якості платника податків та зборів.

12 січня 2015 року між позивачем та Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області було укладено договір про визнання електронних документів, згідно з яким податковим органом визнаються податковою звітністю подані позивачем податкові документи (податкова звітність, реєстри отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інші звітні податкові документи) в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу.

8 травня 2015 року позивачем було подано до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області лист вих. № 60/05-15, в якому зазначалося, що позивач подає копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронній формі за квітень 2015 року, який зберігається на машинозчитувальному носії інформації.

До вказаного листа було долучено копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронній формі за звітний податковий період квітень 2015 року на флеш носієві «Kingston», серійний номер 010, ємністю 32 гігабайт фіолетового кольору у файлі «10130033077997J1201508100000000110420151013. XML» у кореневій директорії (папці) з можливістю машинного зчитування через USB.

15 травня 2015 року Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на адресу позивача було направлено лист вих. № 6295/10/10-13-11-02-10, яким Товариству було роз`яснено, що реєстр виданих та отриманих податкових накладних (“за формою J1201508”) починаючи зі звітності за січень 2015 року до контролюючого органу не подається.

26 червня 2015 року позивачем було направлено на адресу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області скаргу про перегляд і скасування рішення контролюючого органу вих. № 76/06-15 (а.с. 155-156).

13 липня 2015 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області на адресу позивача направлено відповідь – рішення про розгляд скарги, в якому зазначалося, що порушень при наданні Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області рішення (листа) №1898/10/10-13-11-02-10 не встановлено.

21 серпня 2015 року позивачем було подано до Державної фіскальної служби України скаргу про перегляд і скасування рішення контролюючого органу вих. № 121/08-15.

30 вересня 2015 року Державною фіскальною службою України було прийняте рішення про результати розгляду скарги вих. № 20739/6/99-99-11-02-02-15, яким скаргу позивача було залишено без задоволення.

Не погодившись з вищезазначеними рішеннями контролюючих органів позивач звернувся до суду з даним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення допущені відповідачами при прийнятті оскаржуваних рішень, на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень процесуального законодавства при розгляді даної справи, а також положень Податкового кодексу України та Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних (затверджений наказом Міністерства фінансів України № 958 від 22.09.2014) щодо повноважень органів ДФС та їх меж, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Відповідачами відзивів (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Стаття 46.

46.1. Податкова декларація, розрахунок (далі – податкова декларація) – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.

Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

46.2. Платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу України, подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

У складі фінансової звітності платник податків має право зазначати тимчасові та постійні податкові різниці за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику.

46.3. Якщо згідно з правилами, визначеними цим Кодексом, податкова звітність з окремого податку складається наростаючим підсумком, податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації. У такому разі річна податкова декларація не подається.

46.4. Якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, збільшує або зменшує його податкові зобов`язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації.

У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід`ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.

46.5. Форма податкової декларації   встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів, що є обов`язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).

Форма декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) встановлюється з урахуванням особливостей, визначених  пунктом 179.9   статті 179 цього Кодексу.

Форма спрощеної податкової декларації, що передбачена пунктом 49.2 статті 49 цього Кодексу, та порядок переходу платників податків на подання такої декларації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Форма, порядок та строки подання митної декларації, а також порядок прийняття контролюючим органом митної декларації визначаються з урахуванням вимог митного законодавства України.

Державні органи, які встановлюють відповідно до цього пункту форми податкових декларацій, зобов`язані оприлюднити такі форми для використання їх платниками податків.

46.6. Якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, який затвердив такі форми, зобов`язаний оприлюднити нові форми звітності.

До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Після внесення змін до нормативно-правових актів з питань оподаткування центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, повинен здійснити заходи, пов`язані з оприлюдненням та застосуванням таких змін.

Вимоги статей 46-50 цього Кодексу не поширюються на декларування товарів (продукції), ввезених на митну територію України або вивезених з неї відповідно до митного законодавства України (крім випадків, визначених у цих статтях), а також на декларування відрахувань до соціальних фондів та інше інформаційне декларування, яке містить економічні відомості про суб`єктів оподаткування, що не стосуються обчислення податків.

10.2. Пункт 55.2 статті 55.

Контролюючими органами вищого рівня є: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, – для контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць; контролюючі органи в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональні територіальні         органи – для державних податкових інспекцій, які їм підпорядковуються.

10.3. Пункти 56.1- 56.10 статті 56.

56.1. Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

56.2. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із         скаргою         про перегляд цього рішення.

56.3. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби – з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог         пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

56.4. Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

56.5. Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов`язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов`язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

56.6. У разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

56.7. У разі порушення платником податків вимог пунктів 56.3 і 56.6 подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення.

56.8. Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

56.9. Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

56.10. Рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

10.4. Пункт 201.15 статті 201 (у редакції до 01.01.2015).

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку – продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог   розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період – квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Контролюючий орган розробляє та розміщує на своєму офіційному веб-сайті програму ведення обліку записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді та забезпечує її безкоштовне розповсюдження (включаючи необхідні зміни та доповнення) як шляхом надання доступу до копіювання такої програми, як через Інтернет, так і шляхом запису на магнітні носії інформації платника за його запитом.

11. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII (набрав чинності з 01.01.2015):

11.1. Пункт 201.15         викласти в такій редакції:

«201.15. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу».

12. Положення про Державну фіскальну службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 236 від 21 травня 2014 року:

12.1. Пункт 1.

Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

12.2. Пункт 3.

Основними завданнями ДФС є: 1) реалізація державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів; 2) внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування: державної податкової політики; державної політики у сфері державної митної справи; державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів; державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску; державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

13. Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 958 від 22.09.2014 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

13.1. Пункт 1.

Упровадження реєстру виданих та отриманих податкових накладних (далі – Реєстр) обумовлене вимогами      пункту 201.15   статті 201 розділу  V Податкового кодексу України  (далі – Кодекс).

Реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих  податкових накладних.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

14. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

15. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у адміністративному позові, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України(у редакції на час прийняття судами рішень).

16. Колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції обґрунтованого зазначили, що положеннями Податкового кодексу України(у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачено обов`язку платників податків подавати контролюючому органу разом з податковою звітністю копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за відповідний звітний період. Змінами внесеними до Податкового кодексу України, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII (набрав чинності з 01.01.2015) було звільнено платників податків від обов`язку подавати контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних та нівелювало такий обов`язок, визначений у підзаконному правовому акті, а саме – Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, (затверджений наказом Міністерства фінансів України № 958 від 22.09.2014).

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, оскільки з внесенням вказаних змін до Податкового кодексу України та змінивши процедуру у частині подання звітності з податку на додану вартість та реєстрації податкових накладних, законодавцем було знято з платників податків обов`язок щодо подання контролюючому органу копії записів у Реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. В свою чергу, відповідно до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Положення наказу Міністерства фінансів України № 958 від 22 вересня 2014 року суперечать положенням статті 201 Податкового кодексу в редакції чинній з 1 січня 2015 року. Виходячи з положень статті 5 Податкового кодексу України в даному випадку необхідно використовувати положення Податкового кодексу України. Необхідність застосування положень Податкового кодексу України також обумовлена правилами застосування правового акту, який має вищу юридичну силу за положеннями частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлені джерела права, які застосовуються судом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суди попередньої інстанції обґрунтовано зазначили, що оскільки Податковим кодексом України не передбачено обов`язку контролюючих органів по включенню відомостей з поданих платником податків копій записів у Реєстрах виданих та отриманих податкових накладних до облікових даних такого платника податків до інформаційних баз даних Державної фіскальної служби України, відсутні правові підстави для зобов`язання контролюючого органу вчинити дії, не передбачені цим Податковим кодексом України. Крім того, передумовою задоволення позову про зобов`язання контролюючого органу вчинити певні дії є або наявність обов`язку суб`єкта владних повноважень вчинити такі дії, від здійснення чого він ухиляється, або факт об`єктивного порушення права позивача внаслідок невчинення таких дій, підтверджений належними доказами.

Таким чином, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області відмовляючи (вих.  № № 6295/10/10-13-11-02-10 від 15.05.2015) позивачу у прийнятті копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2015 року діяла у межах та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Наказ Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 958, яким було затверджено Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних втратив чинність на підставі Наказу Міністерства фінансів України від 23.02.2017 за № 276 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.02.2017 за № 269/30137), який був прийнятий для оптимізації окремих положень законодавства та приведення його до відповідності вимогам Податкового кодексу України.

17. Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що саме Державна фіскальна служба України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а тому уповноважений на розгляд в порядку  статті 56 Податкового кодексу України скарг на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць. Також у відповідності до вказаних положень податкового законодавства ГУ ДФС у Київській області уповноважено на розгляд скарги на рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області.

Також, слід зазначити, що вказані рішення про результати розгляду скарг не мають безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку.

18. Колегія судів зазначає, що відповідно до  статті 8 Конституції України,  статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої  статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими суди обґрунтували своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи зазначені позивачем, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

19. Таким чином, колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для визнання протиправними та скасування рішення (лист) ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 15 травня 2015 року № 6295/10/10-13-11-02-10, рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 13 липня 2015 року № 1898/10/10-36-11-01-10 про результати розгляду скарги, рішення Державної фіскальної служби України від 30 вересня 2015 року № 20739/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги, а також зобов`язання Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області включити відомості з поданих позивачем копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за податковий період календарний місяць квітень 2015 року, до облікових даних щодо позивача в інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року слід залишити без задоволення.

21. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

22. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

Керуючись статтями 341343349350355356359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “АНІКА” залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у справі № 810/5742/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді  І.Я.Олендер   І.А. Гончарова   Р.Ф. Ханова

 

Перегляди 13

Прокоментувати