+ Слово має бути в результатах пошуку. - Видалення слова з результатів пошуку. * Слово починається/закінчується на текст перед/після символу. ""Пошук слів у складі фрази.

 

Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2012 року

16 вересня, 2020 Судові рішення

Рішення взято з Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням.

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

 П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Київ

06 червня 2012 року                      16:02 год.          № 2а-441/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючого – Костенка Д.А., суддів: Катющенка В.П., Шрамко Ю.Т.,

при секретарі судового засідання Палійчук Л.Д.,

за участю представників:

позивача: Гупало К.П., Нечипорук І.М., Фрідмо Л.М.,

відповідачів:

Окружної державної подат кової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі -ОДПС-ЦО з обслуговування ВПП ДПС) -Корнієнка В.П.,

Державної податкової служби України (далі -ДПС України) -Фесюнова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД” (далі – ТОВ “Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД”) до ОДПС-ЦО з обслуговування ВПП ДПС та ДПС України про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.07.2011р. №0000384040 і від 07.10.2011р. №0000714040 та рішення від 08.12.2011р. №7054/6/10-2115,

в с т а н о в и в:

ТОВ “Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД” просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.07.2011р. №0000384040 і від 07.10.2011р. №0000714040 Спеціалізованої дер жавної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платника податків (далі -СДПІ), правонаступ ником якої є ОДПС-ЦО з обслуговування ВПП ДПС, а також скасувати рішення ДПС України від 08.12.2011р. №7054/6/10-2115 про результати розгляду скарги.

Під час розгляду справи представники позивача підтримали позов з наведених у по зовній заяві підстав, надали суду додаткові пояснення та докази. Представники від пові дачів позов не визнали, пославшись на результати перевірки.

Позов обґрунтовано безпідставністю податкового нарахування з огляду на помилко вість і необґрунтованість висновків податкової перевірки про недійсність, фіктивність і нік чемність угод з ТОВ “Сібаріт ЛТД” та наявність порушень Закону Ук раїни від 28.12.1994р. №334/94-ВР “Про опо датку вання прибутку під приємств” (далі – Закон №334/94) при включенні витрат на придба ння товарів (пшениця, ячмінь, кукурудза) у ТОВ “Сібаріт ЛТД” до складу валових; наявністю у позивача належно оформлених первинних доку ментів, які під твер джують факт здійснення господарсь ких операцій з придбання товарів і поне сення позивачем у зв’язку з цим витрат, які вірно віднесено позивачем до складу валових витрат. Також позивач зазначає про порушення відповідачем п. 86.9 ст. 86 ПК та відсутність підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень, оскільки відсутнє відповідне рішення суду в кримінальній справі. Вимоги про скасування рішення ДПС України про результати розгляду справи обґрунтована невмотивованістю, на думку позивача, даного рішення.

Відповідач -ОДПС-ЦО з обслуговування ВПП ДПС -заперечує проти позову у зв’язку з неправомірним включенням позивачем вит рат на придбання у ТОВ “Сібаріт ЛТД” товарів до складу валових, з огляду на недійсність і нікчемність правочинів між позивачем та названим контрагентом, недійсністю бухгалтерських і податкових документів, а такожз огляду на протиправну діяльність ТОВ “Сібаріт ЛТД”.

Представник відповідача -ДПС України заперечив проти позову, стверджуючи про право мірність податкового нарахування у зв’язку з чим подат кове пові домлення-рішення залишено без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.07.2011р. №0000384040 (т. 1 а.с. 20), яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток на 73600 грн. (у т.ч.: 58880 грн. -основний платіж, 14720 грн. -штраф).

Рішення прийнято на підставі акта СДПІ від 20.06.2011р. №457/40-40/30307207 доку ментальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД” з щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником по датків ТОВ “Сібаріт ЛТД” за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., згідно з яким встановлено завищення валового доходу на суму 412206 грн. та завищення валових витрат на суму 341952 грн. (в частині реалізованого товару, придбаного у ТОВ “Сібаріт ЛТД”), внаслідок порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94 та п. 135.2, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК.

Перевіркою встановлено і зазначено в акті наявність господарсько-договірних відносин між позива чем і ТОВ “Сібаріт ЛТД” з придбання у 3 кварталі 2010р. товарів (пшениця, ячмінь фуражний, кукурудза) на загальну вартість 341952 грн. (без ПДВ) та подальший про даж у 3, 4 кварталах 2010р. придбаних товарів наступним Покупцям і отримання у зв’язку з цим доходу в загальній сумі 412206 грн. (без ПДВ).

Згідно з актом зміст даних порушень полягає у тому, що правочини між позивачем і ТОВ “Сібаріт ЛТД” з придбання товарів (пшениця, ячмінь фуражний, кукурудза) є нікчемни ми, оскільки, як підкреслено в акті, вони спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, у зв’язку з чим такі правочини не створюють правових наслід ків, а тому всі бухгалтерські та податкові документи щодо придбання і подальшого продажу товарів є недійсними. Також недійсними у зв’язку з цим є укладені позивачем контракти з наступними покупцями товарів, про що прямо зазначено абз. 5 на с. 10 акта перевірки.

За результатами розгляду скарги позивача від 22.07.2011р. №720 на по даткове повідо млення-рішення СДПІ від 06.07.2011р. №0000384040 ДПА у м. Києві, встановивши помилко вий арифметичних розрахунок суми заниження та відповідно розмір штрафу, своїм рішенням від 22.09.2011р. №9363/10/25-114 (т. 1 а.с. 39-44) скасувала податкове повідом лення-рішення в частині 272,50 грн. податку на прибуток та в частині 68,10 грн. штрафу. В решті податкове нарахування залишено без змін.

На підставі зазначеного рішення про результати розгляду скарги СДПІ винесено подат кове повідомлення-рішення від 07.10.2011р. №0000714040, яким позивачу збільшено грошо ве зобов’язання з податку на прибуток на 73260 грн. (58608 грн. -основний платіж, 14652 грн. -штраф) (т. 1, а.с. 45).

Рішенням ДПС України від 08.12.2011р. №7054/6/10-2115 про результати розгляду скарги (т. 1 а.с. 47-50) залишено без змін попередні податкові повідомлення-рішення з урахуванням рішення ДПА у м. Києві, а скаргу позивача -без задоволення.

Спірні правовідносини щодо правомірності оскаржуваних рішень виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються порядку формування платником доходів і витрат, а також наявності законодавчих підстав для винесення податкового повідомлення-рішення за наслідками перевірки.

Судом беззаперечно встановлено і підтверджується вступною частиною акта перевірки та наявним у справі наказом СДПІ від 30.05.2011р. №348 про проведення документальної позапла нової виїзної перевірки (т. 1 а.с. 72), що перевірку прове дено відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК на підставі постанови від 21.04.2011р. старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси Васюкова А.В.

Підпунктом 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слід чого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

На вимогу суду відповідач надав копію вказаної постанови (т. 2 а.с. 4, 5), згідно з якою по кримінальній справі №56-2659 призначено позапланову документальну перевірку ТОВ “Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД” по фінансово-господарським взаємовідносинам у 2010р. з ТОВ “Сібаріт ЛТД”, в ході якої встановити повноту нарахування та достовірності сплати податків на додану вартість та податку на прибуток до бюджету у 2010р. Вказана кримінальна порушена та об’єднана в одне провадження з іншими, порушеними за фактом фіктивного підприємництва ТОВ “Горген” та підробки реєстраційних документів, за фактом підроблення документів ТОВ “Елфра Дисплей” та ТОВ “Е-Восток”, за фактом підроблення документів та фіктивного підприємництва ТОВ “Компанія “ЄВВА”, ТОВ “Барселона-ОПТ”, ТОВ “Бест-Консалт”, ТОВ “Гранд Гамма”, ТОВ “Діварос Софт”, ТОВ “Сінтезтех”.

Пунктом 86.9 ст. 86 ПК встановлено, що у разі якщо грошове зобов’язання розрахо вується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відпо відно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяль ність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

За своїм змістом дана норма не містить жодних обмежень чи застережень щодо засто су вання лише до осіб, відносно яких порушена кримінальна справа чи ведеться оперативно-роз шукова справа, тому стосується всіх перевірок, призначених відповідно до кримі нально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність.

Однак, в ході розгляду справи відповідач не довів наявність відповідного рішення суду, з огляду на його відсутність, що вказує на грубе порушення відпові дачем вимог п.86.9 ст. 86 ПК і прийняття оскаржуваного рішення не у встановлений законом спосіб.

Отже, податкові повідомлення-рішення СДПІ від 06.07.2011р. №0000384040 і від 07.10.2011р. №0000714040 прийняті відповідачем безпідставно, у зв’язку з чим підлягають безумовному скасуванню.

По суті здійсненого відповідачем податкового донарахування і застосування штрафу суд зазначає наступне.

Підпункт 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК на підставі якого відповідачем визначено суму податкового зобов’язання, передбачає такий обов’язок контролюючого органу у разі, коли дані перевірок результатів діяльності платника податків серед іншого свідчать про заниження суми його податкових зобов’язань.

Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону №334/94 об’єктом оподаткування є прибуток, який визна чається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначе ного згідно з п. 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст. 8 і 9 цього Закону.

В ході даної перевірки відповідачем встановлено як факт завищення валових доходів на суму 412206 грн., так і факт завищення валових витрат на суму 341952 грн. При цьому завищення валових доходів, які відповідним чином були оподатковані позивачем податком на прибуток і це не заперечувалося відповідачем, не вплинуло на заниження податкових зобов’я зань, а навпаки їх збільшило, натомість завищення валових витрат безпосередньо впливає на заниження податкових зобов’язань, оскільки зменшує об’єкт оподаткування.

Безвідносно до виявлених порушень, але сума завищення доходів явно перебільшує суму заниження доходів від завищення валових витрат, що спростовує достовірність висновку відповідача про заниження позивачем податкових зобов’язань з податку на прибуток за 2010р.

Акт перевірки, окрім формальної констатації суми завищення доходів і витрат, не міс тить жодного конкретного опису, чіткого розрахунку чи висновку про заниження позивачем своїх податкових зобов’язань з подат ку на прибуток за 2010р. або про вплив цих показників на розрахунки позивача з бюджетом, тому акт перевірки не може бути належним доказом на підтвердження факту такого заниження.

В ході розгляду справи, представником відповідача не надано жодних зрозумілих пояс нень чи інших доказів на підтвердження достовірності факту заниження позивачем своїх податкових зобов’язань з податку на прибуток у період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

Слід зазначити, що зі змісту рішення ДПА у м. Києві від 22.09.2011р. №9363/10/25-114 вбачається, що розрахунок суми заниження об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2010р. становить різницю між сумою завищенням доходу -107522 грн. та сумою заниження доходу від завищення валових витрат -341952 грн. і дорівнює 234430 грн., з яких визначено розмір податку за ставкою 25% – 58607,50 грн.

Однак такий розрахунок вочевидь є необ’єктивний і помилковий, оскільки до уваги взято лише частину суми завищення доходу 412206 грн., а саме 107522 грн. за 3 квартал 2010р., та безпідставно не взято до уваги іншу складову частину встановленого перевіркою завищення, а саме 304684 грн.

Жодних пояснень в ході розгляду справи від представників відповідачів суду не надано.

Отже, наявність передбачених пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК обставин, які є підставою для визначення контролюючим органом суми грошових зобов’язань, в ході розгляду справи відповідачем не доведено належними і достатніми засобами доказування, які б достовірно свідчили про дійсне заниження позивачем своїх податкових зобов’язань.

За таких обставин, донарахування податкових зобов’язань з підстави, визначеної пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК та застосування штрафу згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК є безпідставним, у зв’язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають безумовному скасуванню.

Також безпідставними і необґрунтованими суд вважає висновки перевірки про наяв ність порушень норм Закону №334/94, оскільки відповідач, який стверджує про неправомір ність формування валових витрат з підстав нікчемності правочинів між по зивачем та ТОВ “Сібаріт ЛТД” у зв’язку з їх спрямованістю на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина (ст. 228 ЦК), відповідач необхідних в цьому випадку доказів у підтвердження наявності даних обставин і не спростував доводів та доказів позивача.

Відповідачем не надано до суду доказів наявності заві домо умисної мети чи факту спрямо ваності правочинів на пору шення консти туційних прав і свобод людини і громадя нина, зни щення, пошкодження майна фізич ної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заво лодіння ним, з чим ч. 1 ст. 228 ЦК пов’язує визначення порушення публічного порядку, а відтак вважати такий договір нікчем ним згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК у суду достатніх підстав немає.

Посилання відповідача на банкрутство ТОВ “Сібаріт ЛТД” у грудні 2010р. не є зако нодавчою підставою для визнання правочинів нікчемними і не свідчить про порушення публічного порядку правочинами, які відбувалися листопаді 2010р. до його банкрутства.

Не є підставою для визнання правочинів нікчемними і транзитний акт перевірки ТОВ “Сібаріт ЛТД”, а також посилання відповідача на ознаки фіктивності вказаного товариства, оскільки дані обставини не є належними доказами по справі, так як не є юридичними фактами. Згідно із ст. 55ГК наявність ознак фіктивності дає підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи, в т.ч. визнання реєстраці йних документів недійсними, однак відповідних рішень судів відповідач не представив.

Посилання відповідача на мате ріали кримінальної справи №56-2659 суд не приймає до уваги, оскільки такі документи не віднесені п. 83.1 ст. 83 ПК до підстав для висновків під час перевірки, а наведені відповідачем обставини не мають наперед встановленого й доведеного характеру, тобто не є юридичними фактами, позаяк обвинувальний вирок суду в криміналь ній справі відсутній. Лише факт порушення кримінальної справи, сам по собі не свідчить про спрямо ваність правочину на знищення майна держави чи відсут ність господар ських операцій і не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операція ми первинні документи.

Крім того, такі посилання не містять жодних фактичних даних, які б мали відношення до обставин даної адміністративної спра ви, тому з огляду на їх неналежність до справи не приймаються судом до уваги.

Безпідставними є твердження відповідача в абз. 5 на с. 10 акта про недійсність контрактів між позивачем та його контрагентами -Покупцями, оскільки суду не надано обов’язкових в такому випадку судових рішень про виз нання договору недійсним у зв’язку з порушенням приписів ст. 203 ЦК (ч. 1 ст. 215 ЦК) або недійсним у зв’язку з його фіктивністю (ст. 234 ЦК), або визнання договору недійсним у зв’язку з порушенням інтересів держави та моральних засад сус пільства (ч. 3 ст. 228 ЦК), або визнання недійсним господарського зобов’язання (ст. 207 ГК).

З цих же мотивів безпідставними є усні посилання представника відповідача на недійсність і фіктивність правочинів між позивачем і ТОВ “Сібаріт ЛТД”, оскільки не обхід них судових рішень відповідачем в акті не зазначено і до суду не надано, а до повноважень органів ДПС не віднесено визнання правочинів недійсними.

Разом з цим, позивач надав до перевірки, про що детально зазначено в акті, та до суду всі необхідні договори і первинні облікові, платіжні документи, які в достатній мірі підтвер джують факти здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ “Сібаріт ЛТД” товарів (пшениця, ячмінь фуражний, кукурудза); зберігання і транспортування товарів; переофор млення права власності на товар від ТОВ “Сібаріт ЛТД”, якщо він вже знаходився на зберіганні; подальшу реалізацію товарів, а також понесення у зв’язку з цим витрат та отримання доходів.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону №334/94 визначено, що валові витрати – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підго товкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у т.ч. витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону №334/94 встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

–          або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку – день їх видачі з каси платника податку;

–          або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Абзацом 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіж ними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена прави лами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону №334/94 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Наявні у справі матеріали (контракти, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення), детально зупинятися на яких немає змісту, оскільки вони досліджувалися під час перевірки і в ході розгляду справи відповідачами не заперечувалися, є належними і прямими доказами, які підтвер джують правомірність включення витрат на придбання товарів згідно з п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94 до складу валових витрат відповід ного періоду, а тому висновок відповідача про порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується вищевикладеним.

З урахуванням вищевикладеного, наведені в акті перевірки висновки і стверджувані відповідачем порушення є необґрунтованими і безпідставними, оскільки всупереч п. 83.1 ст. 83 ПК зазначені відповідачем без належних і достатніх матеріалів, які достовірно підтвер джували відповідні юридичні факти і могли бути підставою для висновків про недійсність правочину та заниження податкових зобов’язань.

Інших переконливих аргументів та доказів проти позову відповідач суду не навів.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що доводи позивача і надані ним докази у своїй сукупності і взаємозв’язку підтверджують наведені позивачем обставини щодо фактич ності придбання товарів, і вказують на відсутність заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток. Натомість відповідач не довів наявність підстав для винесення податкового-рішення, не довів достовірність заниження позивачем своїх податкових зобов’язань з податку на прибуток, не спростував надані позивачем доводи і докази, а висновки і обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не підтер джені необхідними у цьому випадку фактами і доказами. Оформлений відповідачем акт пере вірки не є достатнім доказом для висновку про заниження податку на прибуток і не спростовує достовірність задекларованих позивачем сум валових витрат.

Недостатність наданих ДПІ доказів і недоведеність відповідачем, на якого КАС покладає тягар доказування правомірності прийнятого рішення, тих обставин, які стали під ставою для прийняття такого рішення, а також порушення СДПІ п. 86.9 ст. 89 ПК, є під ставою для скасування податкових повідомлень-рішень і задоволення позову в цій частині.

Однак немає підстав для скасування податкового повідо млення-рішення СДПІ від 06.07.2011р. №0000384040 в частині 272,50 грн. податку на прибуток та в частині 68,10 грн., оскільки в цій частині дане податкове повідомлення-рішення скасовано рішенням ДПА у м. Києві від 22.09.2011р. №9363/10/25-114.

Також суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про скасування рішення ДПС України від 08.12.2011р. №7054/6/10-2115 про результати розгляду скарги, оскільки визначена у п. 56.8 ст. 56 ПК вмотивованість такого рішення є поняттям оціночним і закон не визначає чітких її критеріїв, порушення яких є підставою для скасування рішення. Інших переконливих аргументів і достатніх доказів для скасування вказа ного рішення ДПС України суд не знайшов.

Суд погоджується з доводами позивача про необґрунтованість висновків ДПС Украї ни, недоведе ність вказаних у рішенні ДПС України обставин та невірне застосування поло жень податкового і цивільного законодавства, однак в даному випадку вірність суджень посадових чи служ бових осіб органу державної податкової служби, зроб лених ними на основі фактичних даних, внутрішнього переконання, освітньо-кваліфікаційного рівня чи розумово-інтелек туальних здібнос тей, на думку суду не можуть бути єдиною і достатньою підставою для висновку про порушення прав чи інтересів платника, який в цьому випадку не позбавлений права оскаржити в судовому порядку визначені йому податкові зобов’язання.

Крім цього, закон передбачає й інші гарантії захисту інтересів платників податків. Так, зокрема відсутність мотивованого рішення контролюючого органу вищого рівня про тягом встановле ного законом строку згідно з п. 56.9 ст. 56 ПК є підставою вважати задово леною скаргу платника податків.

Підсумовуючи вищевикладене, адміністративний позов слід задовольнити у частині скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ від 06.07.2011р. №0000384040 і від 07.10.2011р. №0000714040 в сумі 73260 грн. (58608 грн. -основний платіж, 14652 грн. -штраф) та відмовити в задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ від 06.07.2011р. №0000384040 в сумі 340,60 грн. (272,50 грн. -основний платіж, 68,10 грн. -штраф) та скасування рішення ДПС України від 08.12.2011р. №7054/6/10-2115 про результати розгляду скарги.

Виходячи з меж позовних вимог, встановлених судом обставин і наведених мотивів та керуючись ст.ст. 269117071767986138158-163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

  1. Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД” частково.
  2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками від 06.07.2011р. №0000384040 і від 07.10.2011р. №0000714040 в сумі 73260 грн. (58608 грн. -основний платіж, 14652 грн. -штраф).
  3. Відмовити в Товариству з обмеженою відповідальністю “Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД” в задоволенні іншої частини адміністративного позову.
  4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД” судовий збір у сумі 21,46 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Дер жавної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

Головуючий суддя                                                                         Д.А. Костенко  

Судді:                                                                                                    В.П.Катющенко

                                                                                                                 Ю.Т.Шрамко

Перегляди 9

Прокоментувати