Корисні документи

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 р.Справа № 820/1234/17 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

за участю:

представника позивача: Дробот С.І.

представники відповідача: Поярко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Харківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року по справі № 820/1234/17 за позовом Державного підприємства “Благодатне” до Харківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення – рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Державне підприємство “Благодатне”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

– скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000011200 від 03.01.2017р. у повному обсязі,

Постановою окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року задоволено позов (а.с.60-61, 62-65).

Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області №0000011200 від 03.01.2017 року.   Вирішене питання щодо судових витрат.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі (а.с.70-71). Апелянт зазначає, що викладені в акті №184/12/22994509 від 16.12.2016р. висновки Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області про вчинення платником податків податкових правопорушень є правильними, а тому податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 є правомірним. Судом не вірно застосовано приписи п.п.57.1-11.2 п.57.1-1 ст.57 ПК України, а тому положення підрозділу 8 Розділу ХХ ПК України, якими звільнено платників податків єдиного податку на прибуток не розповсюджується на спірні правовідносини.

Представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та наполягав на залишенні її без задоволення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що Державне підприємство “Благодатне”, пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб’єкта господарювання – юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код – 22994509. На обліку як платник податків підприємство перебуває в Харківській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.75.76 та 86 Розділу ІІ Податкового кодексу України, Відповідачем проведена камеральна перевірка податкової звітності Державного підприємства “Благодатне”, код ЄДРПОУ – 22994509, а саме: розрахунку бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями за 3 квартали 2016р. та податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016р.

Результати перевірки оформлені актом № 184/12/22994509 від 16.12.2016 р. (а.с.7-10).

За висновками перевірки, позивачем – Державним підприємством “Благодатне”, порушено:

1) п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 – VІ, внаслідок чого підприємством несвоєчасно сплачено земельний податок з юридичних осіб по Комсомольській селищній раді на загальну суму 112 606,7 грн.;

2) терміни сплати узгодженого грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) на загальну суму 53 424,7 грн.;

3) терміни сплати узгодженого грошового зобов’язання чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України від 2.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) на загальну суму 21608,8 грн.;

4) терміни сплати узгодженого грошового зобов’язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п.57.1, п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України від 2.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) на загальну суму 25811,95 грн.

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, Харківською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 р. № 0000011200, яким Державному підприємству “Благодатне” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 180 391, 25 грн., з яких 144 313, 00 грн. – основний платіж, 36 078, 25 грн. – штрафні (фінансові) санкції. (а.с. 34).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб’єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення, а також суджень, відображених Відповідачем в акті № 184/12/22994509 від 16.12.2016 р. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного:

Як було встановлено судами, що позивачем нараховано та сплачено до бюджету частину чистого прибутку в сумі 801 737 грн. згідно розрахунку частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями за 3 квартали 2016р. (а.с.37). Камеральною перевіркою вказаного розрахунку щодо порядку його заповнення та сплати до бюджету порушень не встановлено.

Однак в акті перевірки зазначено, що Державним підприємством “Благодатне” не надано декларацію з податку на прибуток за 3 квартали 2016р., в результаті чого не відображено по рядку 20АВ суму нарахованого внеску у зв’язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів), що має бути сплачена у звітному податковому періоді.

Апелянт наголошує, що позивач, як платник єдиного податку, у разі виплати дивідендів, повинен подавати податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. №897, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 р. за №1415/27860, у якій у рядку 20 відображають внесені до бюджету авансові внески з податку на прибуток.

При цьому, апелянт не вказує на положення норм Податкового кодексу, якою передбачено обов’язок підприємства подавати податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за звітний період 9 місяців платником єдиного податку у разі виплати дивідендів.

Посилання сторони відповідача на п.297.4  ст.297 ПК України, відповідно до якої дивіденди, що виплачуються платниками єдиного податку третьої групи (юридичними особами) та четвертої групи власникам корпоративних прав (засновникам таких платників єдиного податку), оподатковуються за правилами, встановленими розділами II і IV цього Кодексу, є безпідставними, з огляду на те, що положення цього пункту почало діяти з 01.01.2017 року та на час спірних відносин, що мали місце у трьох кварталах 2016 року не могло розповсюджуватися. В даному випадку посилання на прийняття оскаржуваного ППР у січні 2017 року, та як наслідок можливість застосувати цю норму п.297.4  ст.297 ПК України, є взагалі необґрунтованих та таким, що суперечить принципам дії норм у часі та настання відповідальності. Положення цього пункту не регулювали відповідні правовідносини.

Як було встановлено, Державне підприємство “Благодатне” у 2016 році знаходилось на спеціальному податковому режимі оподаткування та є платником єдиного податку 4 групи.

Відповідно до п.11.2 та 11.3 ст. 11 Податкового кодексу України, спеціальний податковий режим – це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб’єктів. Спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів.

Актом перевірки встановлено ненарахування та несплату авансових внесків з податку на прибуток за 3 квартали 2016р. на суму 144 313 грн., заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 39 086 грн., завищено від’ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 40 750 грн..

22.12.2016р. Державне підприємство “Благодатне” на адресу Харківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області направило заперечення до акту камеральної перевірки за № 460 від 22.12.2016р., відповідно до якого виклало свою правову позицію щодо неправомірності сплати авансового внеску з податку на прибуток. Відповіді на заперечення Державним підприємством “Благодатне” не отримано.

Як встановлено судом на особовому рахунку платника податків відображається податковий борг на суму 186 423, 86 грн. з податку на прибуток підприємства відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000011200 від 03.01.2017р. (а.с. 25-26).

Положеннями п.57.11 ст.57 ПК України, визначений порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів.

Так, п.п.57.11.1 цієї статті зазначено, що у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток – емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.57.11.2, крім випадків, передбачених підпунктом 57.11.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов’язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

При цьому у разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об’єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов’язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов’язань з інших податків і зборів (обов’язкових платежів).

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 57.11.3 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацами першим та другим цього підпункту є вартість такої виплати, визначена у рішенні про виплату дивідендів, або вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами  в операціях, визнаних відповідно до статті 39 цього Кодексу контрольованими. Обов’язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу.

Це положення поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому органом виконавчої влади, до сфери управління якого належать такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

При цьому якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку.

В той же час, колегія суддів вважає, що позивач не повинен був подавати податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за звітний період 9 місяців 2016 р.

Так, відповідно до п.п. б п. 137.5 ст. 137 ПК України річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку: виробників сільськогосподарської продукції. Тобто, звітний період 9 місяців для позивача не передбачений ПКУ.

Податкова декларація з податку на прибуток підприємства подається до ДФС юридичними особами – платниками податку на прибуток.

Відповідно до п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст.133 розділу III Податкового кодексу України платниками податку – резидентами є суб’єкти господарювання – юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті. Пунктом 133.5 Податкового кодексу України передбачено наступне: не є платниками податку суб’єкти господарювання, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, визначені главою 1 розділу XIV цього кодексу.

Висновки акту перевірки також спростовуються п.п.1 п.297.1 ст. 297 ПК України. Підпунктом 1 п.297.1 ст. 297 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на прибуток підприємства.

Крім того, підрозділ 8 Розділу ХХ “Перехідних положень” також передбачає звільнення платників єдиного податку від сплати податку на прибуток підприємств.

Підпунктом 298.2.3 п.298.2 ст. 298 Податкового кодексу України передбачено вичерпний перелік випадків, у разі настання яких, підприємство зобов’язано перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України. Вказаний підпункт не містить скасування пільги зі сплати податку на прибуток у разі сплати частини чистого прибутку до бюджету.

Звільнення від сплати податку на прибуток (у тому числі авансового внеску з податку на прибуток) передбачено Розділом ХІV “Спеціальні податкові режими” Податкового кодексу України, яким керувалось державне підприємство при поданні звітності за 3 квартали 2016р.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судження позивача щодо не надання до Харківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2016 року та сплати вказаного податку до бюджету, законодавчо обґрунтовані та підтверджені.

Доводи апелянта щодо необхідності нараховувати та вносити до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів, розрахований з усієї суми такої виплати юридичною особою, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, безпосередньо, що має відповідний податковий статус державного підприємства, є безпідставними та такими, що не узгоджуються з вимогами наведеного законодавства.

Посилання позивача на позицію висловлену в ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 року щодо схожих правовідносин та питань пов’язаних з надання податкової консультації, в той же час зовсім по іншій особі, є в даному випадку безпідставним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки для платників єдиного податку юридичних осіб у разі виплати власникам корпоративних прав (засновникам платників єдиного податку) дивідендів встановлено обов’язок їх оподаткування відповідно до положень розділів III і IV Кодексу (п.292.12 ст. 292 ПКУ), якими і керувався позивач при нарахування та сплаті частини прибутку до бюджету, тобто п.п. 133.1.1 п. 133.1 та п. 133.5 ст.133 розділу III Податкового кодексу України. До того ж, ст. 57 Податкового кодексу України в редакції на 2016 р. міститься в розділі II Податкового кодексу України та відноситься до платників податку, що знаходяться на загальній системі оподаткування.

Правова позиція позивача підтверджується судовими рішеннями Вищого адміністративного суду України. Зокрема, в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.04.2015 р. у справі №К/800/51002/13 судом зазначено: «Обов’язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку не поширюється на суб’єктів господарювання, які є платниками фіксованого податку згідно з розділом XIV цього Кодексу».

Отже, відповідачем не доведено правомірності винесення спірного податкового повідомлення – рішення, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов’язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Державного підприємства “Благодатне”.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з’ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 196, 198,  200,  205,  206,  211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Харківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області – залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року по справі № 820/1234/17 – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, – з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі буде складена 02 червня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис)  (підпис) Лях О.П.   Старосуд М.І.

Ухвала розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням.

Прокоментувати