+ Слово має бути в результатах пошуку. - Видалення слова з результатів пошуку. * Слово починається/закінчується на текст перед/після символу. ""Пошук слів у складі фрази.

 

Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року

12 грудня, 2018 Судові рішення

Ухвалу взято з Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 

Справа: №   810/5645/14

Головуючий у 1-й інстанції:   Панченко Н.Д. 

Суддя-доповідач:  Федотов І.В.

У  Х  В  А  Л  А

Іменем України

17 січня 2017 року

 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – судді Федотова І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Торенія», за участю прокуратури Київської області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі – позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі – відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2014 № 0001392200 та № 0001402200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 04.07.2014 № 0001392200 і № 0001402200.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 у справі № 810564514 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 – без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.03.2015 постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду касаційної інстанції, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області звернулася до Верховного суду України із заявою про її перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Верховного суду України від 22.09.2015 постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2014, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2014 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24.03.2015 – скасовано. Справу № 810/5645/14 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення у справі № 810/5645/14, Верховний суд України виходив з того, що у матеріалах справи містяться відомості, що ОСОБА_2 як засновник та директор ТОВ «Торенія» (контрагента ТОВ «Фозі-Фуд») заперечує свою участь у створенні та діяльності ТОВ «Торенія», зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, що були підставою для формування спірних податкових вигод.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв’язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з’явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» зареєстроване як юридична особа 02.12.2002, що підтверджується довідкою АА №559434 Головного управління статистики у Київській області (т.1, а.с. 9).

Як платник податків позивач узятий на облік з 11.12.2002 за №1414, станом на момент проведення перевірки перебував на обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області.

У період з 02.06.2014 по 06.06.2014 посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі на підставі підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та постанови слідчого з ОВС Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.05.2014 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фоззі-Фуд» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Торенія» за період з 01.01.2013 по 30.04.2014.

Результати перевірки оформлені актом від 16.06.2014 №286/10-13-22-01-121/32294926 (далі – Акт перевірки) (т.3, а.с. 3-26).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Фоззі-Фуд» підпунктів 14.1.3614.1.27 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 40 126 778,00 грн. та пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2198.3198.6 статті 198, пунктів 200.1200.2 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 42 238 714,00 грн.

Висновок Акта перевірки про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток зводиться до відсутності документального підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Торенія», за результатами яких позивачем у перевіряємий період сформовані показники податкового кредиту і витрат, та з огляду на фіктивний характер діяльності ТОВ «Торенія».

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у провадженні другого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування за №32014400000000036 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та фіктивного підприємництва за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 212 (ухилення від сплати податків) та частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Під час досудового розслідування у директора ТОВ «Торенія» ОСОБА_4 були відібрані пояснення, у яких він зазначив, що ТОВ «Торенія» зареєстрував за винагороду та до господарської діяльності останнього жодного відношення не має.

Викладені обставини відповідачем були розцінені як доказ укладення позивачем правочинів з ТОВ «Торенія» без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача у схемі для мінімізації податкових зобов’язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ДПІ у Києво-Святошинському районі прийнято:

– податкове повідомлення-рішення від 04.07.2014 № 0001392200, згідно з яким позивачу визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 63358073,00 грн., у тому числі 42238714,00 грн. за основним платежем та 21119359,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 7);

– податкове повідомлення-рішення від 04.07.2014 № 0001402200, згідно з яким позивачу визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 60190167,00 грн., у тому числі 40126778,00 грн. за основним платежем та 20063389,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 8).

За наслідками адміністративного оскарження рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 18.09.2014 №2293/10/10-36-10-01-04/734 податкові повідомлення-рішення від 04.07.2014 № 0001392200 та № 0001402200 залишені без змін, а скарга позивача – без задоволення (т.3, а.с. 27-33).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати не пов’язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У силу положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій – не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов’язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи – продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 07.05.2013 між ТОВ «Фоззі-Фуд» (Замовник) та ТОВ «Торенія» (Виконавець) укладений договір № 364-М про надання послуг мерчандайзингу торгової мережі, в порядку та на умовах якого Виконавець зобов’язувався на замовлення позивача надати послуги з передпродажної підготовки, розміщення товарів на полицях, стендах, безпосередньо в торгових залах торгової мережі позивача, з метою збільшення об’ємів продажу продукції.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що орієнтована вартість послуг визначається сторонами на початку кожного місяця, в якому такі послуги будуть надані, шляхом підписання Додаткових угод до цього договору, виходячи з планів по розміщенню продукції. Остаточна вартість послуг вказується сторонами в актах про надання послуг.

Відповідно до пункту 3.2 договору надання Виконавцем послуг підтверджується підписанням Замовником Актів про надання послуг, що надаються Виконавцем. Акти повинні бути підписані відповідальною особою Виконавця та скріплені його печаткою.

На виконання умов договору ТОВ «Фоззі-Фуд» та ТОВ «Торенія» погодили вартість послуг, перелік товарів та торгових марок, щодо яких будуть надаватися послуги, та погодили адреси магазинів позивача, де будуть надаватися послуги, про що підписані додатки до договору від 07.05.2013 №364-М, а саме: №1 від 07.05.2013, №2 від 07.05.2013, №3 від 07.05.2013, №4 від 07.05.2013, №5 від 03.06.2013, №6 від 03.06.2013, №7 від 03.06.2013, № 8 від 03.06.2013, №9 від 01.07.2013, №10 від 01.07.2013, №11 від 01.08.2013, №12 від 01.08.2013, №13 від 02.09.2013, №14 від 02.09.2013 (т.1, а.с. 62-63, 69-70, 76-77, 83-83, 90-91, 97-98, 104-105, 111-112,118-119,125-126, 132-133,139-140, 146-147, 153-154).

Загальна вартість послуг, визначена у вказаних додатках, становить 253432282,67 грн., у тому числі ПДВ 42238713,78 грн.

У травні-вересні 2013 року ТОВ «Торенія» надало позивачу послуги мерчандайзингу на загальну суму 253 432 282,67 грн., що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт №962 від 31.05.2013 на суму 40 292 348,28 грн., №959 від 31.05.2013 на суму 14 018 243,35 грн., №960 від 31.05.2013 на суму 16 931 629,27 грн., №961 від 31.05.2013 на суму 18 755 379,10 грн., №706 від 27.06.2013 на суму 12 029 325,31 грн., №704 від 27.06.2013 на суму 15 016 998,76 грн., №705 від 27.06.2013 на суму 19 035 469,61 грн., №707 від 27.06.2013 на суму 19 917 564,55 грн., №1012 від 31.07.2013 на суму 13 723 623,08 грн., №1013 від 31.07.2013 на суму 17 736 917,56 грн., №1397 від 30.08.2013 на суму 17 160 116,35 грн., №1398 від 30.08.2013 на суму 22 815 883,85 грн., №1372 від 30.09.2013 на суму 11 359 826,71 грн., №1663 від 30.09.2013 на суму 14 638 956,89 грн. (т.1, а.с. 64-65, 71-72, 78-79, 85-86, 92-93, 99-100, 106-107, 113-114, 120-121, 127-128, 134-135, 141-142, 148-149, 155-156).

Крім того, на вимогу позивача ТОВ «Торенія» у період з травня по вересень 2013 року щомісяця передавало ТОВ «Фоззі-Фуд» звіти про надані послуги, що містили опис наданих послуг та адреси магазинів, в яких такі послуги були надані (т.1, а.с. 67-68, 74-75, 81-82, 88-89, 95-96, 102-103, 109-110, 116-117, 123-124, 130-131, 137-138, 144-145, 151-152, 158-159).

З пояснень представника позивача судом першої інстанції встановлено, що контроль за виконанням послуг здійснювали керуючі магазину та їх заступники. Керуючий магазину є відповідальною особою за прийняття та контроль виконання будь-яких послуг в магазині. До посадових обов’язків керуючого магазину відноситься організація та контроль процесів передпродажної підготовки товарів, контроль дотримання планограм викладки товарів, що підтверджується Посадовою інструкцією керуючого магазину. Однак інформація про кількість осіб контрагента, їхні прізвища, імена, контактні дані, порядок роботи, відео-фіксація, дані систем пропуску на магазинах не збережено.

В оплату за надані послуги позивач перерахував на користь ТОВ «Торенія» кошти на загальну суму 253 432 283,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи (т.2, а.с. 157-238).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач отримав від ТОВ «Торенія» податкові накладні №962 від 31.05.2013, №959 від 31.05.2013, №960 від 31.05.2013, №961 від 31.05.2013, №706 від 27.06.2013, №704 від 27.06.2013, №705 від 27.06.2013, №707 від 27.06.2013, №1012 від 31.07.2013, №1013 від 31.07.2013, №1397 від 30.08.2013, №1398 від 30.08.2013, №1372 від 30.09.2013, №1663 від 30.09.2013 (т.1, а.с. 66, 73, 80, 87, 94, 101, 108, 115, 122, 129, 136, 143, 150, 157).

Суми ПДВ у загальному розмірі 42 238 713,78 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за травень-вересень 2013 року, а витрати, понесені на придбання послуг, включені до складу витрат підприємства за 2013 рік.

Також, згідно з поясненнями представників позивача, мерчендайзингові послуги надавалися ТОВ «Торенія» в мережі магазинів позивача, що вбачається із планограм розміщення товарів на кожний магазин (том І а.с. 160-246, том ІІ а.с. 1-156) з метою збільшення обсягів продажу товарів у магазинах, оскільки основною діяльністю позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснює пошук контрагентів через мережу Інтернет, через друковані видання або шляхом опрацювання комерційних пропозицій. ТОВ «Торенія» було знайдено через пошук в мережі Інтернет. На момент розгляду справи інформація про ТОВ «Торенія» містилася за посиланням http://uabiz.org/.

Пошук відбувався за критеріями щодо найнижчої цінової пропозиції вартості та можливостей надання таких послуг в усіх магазинах ТОВ «Фоззі-Фуд». Рішення щодо співпраці приймалося на підставі наданих контрагентом дозвільних документів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, якими підтверджується факт понесення підприємством витрат на оплату послуг з мерчандайзингу за договором з ТОВ «Торенія», а відповідно і наявність правових підстав для віднесення вартості цих послуг до складу витрат підприємства та формування податкового кредиту. Господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності. Первинні документи містять вичерпну інформацію про надані послуги, місце надання та їх вартість.

Усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме послуги надавались, за якою ціною, між якими контрагентами, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Фоззі-Фуд» є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, алкогольними напоями та тютюновими виробами. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що підприємство має розгалужену мережу супермаркетів у різних містах України, що складається з понад 270 супермаркетів у більш ніж 60 містах України. До асортименту магазинів ТОВ «Фора» входить більше 20 тисяч найменувань товарів різних торгових марок.

Відповідно до пояснень представника позивача, придбання ТОВ «Фоззі-Фуд» у ТОВ «Торенія» послуг з передпродажної підготовки товарів було обумовлено тим, що застосування механізмів мерчандайзингу дозволяє донести до споживачів максимальну кількість інформації, ознайомити його з новими асортиментними позиціями або з властивими їм якостями, тим самим збільшити обсяг продажу товарів у магазинах.

Так, на підтвердження того, що отримані послуги пов’язані із господарською діяльністю позивача та внаслідок їх отримання було досягнуто економічний ефект, позивачем надано суду копії податкових декларацій з податку на прибуток за 2012 та 2013 роки, аналізом якими підтверджується, що дохід позивача від здійснення господарської діяльності за 2013 рік у порівнянні з попереднім роком зріс на 3 815 434 273,00 грн. (том 2, а.с. 239-241, 243-246).

Натомість, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи, відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з’ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентом позивача господарських операцій.

Відтак колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ’єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов’язань та податкового кредиту.

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що укладений між позивачем та ТОВ «Торенія» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов’язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Разом з тим, збільшуючи зобов’язання з податку на прибуток та податок на додану вартість, контролюючий орган виходив з того, що документи, на підставі яких позивачем сформовані спірні суми податкових вигод, були виписані контрагентом, який має ознаки фіктивності та містять недостовірні відомості стосовно особи, відповідальної за здійснення господарської операції.

На підтвердження зазначених обставин фіктивності ТОВ «Торенія» контролюючий орган в Акті перевірки посилається на пояснення директора ТОВ «Торенія» ОСОБА_2, надані ним під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014100000000036 від 05.03.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів).

Так, під час дачі показань у якості свідка ОСОБА_2 заперечував свою причетність до господарської діяльності ТОВ «Торенія» та вказав, що будь-яких первинних документів від імені ТОВ «Торенія» не підписував. Проте ним були підписані довіреність, деякі папери, зміст яких він не пам’ятає та певну кількість пустих аркушів паперу.

У подальшому ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26.08.2014 у справі №758/9746/14-к ОСОБА_2 у зв’язку із закінченням строків давності звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), а провадження відносно нього закрито.

Направляючи дану справу на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду, Верховний суд України вказав, що для правильного вирішення спору суду першої інстанції необхідно перевірити твердження ОСОБА_2 про його непричетність до створення та діяльності ТОВ «Торенія», зокрема й у підписанні будь – яких первинних документів.

Одночасно з цим, Верховний суд України звернув увагу на правовий висновок, викладений у постанові Верховного суду України від 05.03.2012 (справа №21-421а11), відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

З приводу пояснень директора ТОВ «Торенія» ОСОБА_2 та ухвали Подільського районного суду міста Києва від 26.08.2014 у справі №758/9746/14-к, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду у справах про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Тобто, обов’язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 КАС, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (наприклад, ухвала про закриття провадження), не можуть розглядатись як обов’язкові відповідно до частини четвертої статті 72 КАС.

Згідно зі статтею 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Таким чином, не можна ототожнювати вказану ухвалу Подільського районного суду міста Києва з обвинувальним вироком суду та вважати її належним доказом фіктивності створення та діяльності ТОВ «Торенія» у даній адміністративній справі.

При цьому, суд першої інстанції вірно зауважив, що в ухвалі від 26.08.2014 суд не досліджував та не давав оцінки господарським операціям позивача та ТОВ «Торенія», не встановив недійсність документів, що були складені за наслідком здійснення господарської операції, а позивач або його посадові особи не є фігурантами вказаної кримінальної справи. Досліджувані судом в ухвалі обставини стосуються періоду створення та реєстрації юридичної особи, подальша ж господарська діяльність підприємства не досліджувалась.

Більш того, факт дійсності установчих документів та правомірності реєстрації ТОВ «Торенія», як юридичної особи, було встановлено судом у справі 826/18258/14. Так, суд зазначив про те, що викладені позивачем обставини про існування ухвали Подільського районного суду міста Києва від 26.08.2014 не можуть слугувати достатньою підставою щоб стверджувати, що підприємство було створено з метою прикриття незаконної діяльності, що дає можливість визнати недійсними запис про проведення державної реєстрації, установчі документи цього підприємства, скасовувати державну реєстрацію установчих документів та припинити його.

Також, Київський окружний адміністративний суд обґрунтовано звернув увагу на те, що у 2014 році ТОВ «Торенія» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Торенія» за результатом якої складено довідку від 20.03.2014 №145/26-56-22-01-03/38091691 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торенія» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2013 по 31.01.2013″, визнання протиправними дій, які полягають у зміні в Аналітично – інформаційній системі «Податковий блок» показників податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ, які задекларовані ТОВ «Торенія» в січні 2014 року на підставі вказаної довідки, зобов’язання вилучити з Аналітично – інформаційної системи «Податковий блок» інформацію внесену на підставі довідки від 20.03.2014 №145/26-56-22-01-03/38091691.

Відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2014 по справі № 826/5312/14 Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві зобов’язано вилучити з Аналітично – інформаційної системи «Податковий блок» інформацію внесену на підставі довідки від 20.03.2014 №145/26-56-22-01-03/38091691 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торенія» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2013 по 31.01.2013», оскільки дії відповідача по зменшенню задекларованих податкових зобов’язань та податкового кредиту ТОВ «Торенія» призвели до негативних правових наслідків (у вигляді зміни показників податкових зобов’язань та податкового кредиту).

Суд першої інстанції вірно зауважив, що в отриманні права на формування податкового кредиту та витрат може бути відмовлено у разі якщо податковим органом буде доведено, що платник податку діяв без належної обачності та, виходячи із умов та обставин здійснення відповідної угоди, знав або міг знати про зазначення контрагентом недостовірних відомостей чи про надання документів підписаних особою, що не є керівником контрагента чи про те, що контрагентом по договору є особа, яка не здійснювала реальної підприємницької діяльності та не декларувала свої податкові зобов’язання.

При цьому, самі по собі заперечення керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності юридичної особи, яка була створена або керована ним, не є беззаперечним доказом обізнаності платника податків з дефектами у правовому статусі контрагента, адже відповідні пояснення можуть надаватись, у тому числі, з метою уникнення кримінальної відповідальності взагалі або більш суворого покарання.

Тому, формальна відмова особи від будь-якого відношення до створеного нею підприємства не може розглядатися як обставина, достатня для висновку про достовірність даного факту.

Водночас, згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об’єднань, актуальними як на час виконання спірних операцій, так і на час розгляду справи судом, ОСОБА_2 є засновником та директором TOB «Торенія».

Крім того, ТОВ «Торенія» як на час виконання спірних господарських операцій, так і на момент розгляду справи судом знаходиться на податковому обліку в ДПI У Подiльському районi ГУ ДФС у м. Києвi за № 43946.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Торенія» були задекларовані податкові зобов’язання за наслідками фінансово-господарських операцій саме з ТОВ «Фоззі-Фуд», що підтверджується копіями відповідних податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 2013 рік (т.5, а.с.77-80), податку на додану вартість за січень-грудень 2013 року (т.5, а.с. 81-115) січень-березень 2014 року (т.5, а.с. 116-120).

Згідно даних інтегрованих карток платника податків з податку на додану вартість та податку на прибуток, ТОВ «Торенія» не має податкового боргу.

Як встановлено судом першої інстанції, у рішенні по справі № 826/18258/14, станом на 19.11.2014, ТОВ «Торенія» звітує у встановленому законодавством порядку та подає до податкового органу податкову звітність, заборгованість по сплаті податків відсутня.

Отже, реєструючи ТОВ «Торенія», у тому числі і при прийнятті на облік в якості платника податків та надаючи йому статус платника ПДВ, держава в особі її органів, в тому числі і податкової інспекції (зокрема, ДПІ у Подільському районі), перевіривши суб’єктність даного товариства та його директора – ОСОБА_2, надала ТОВ «Торенія» необхідну правосуб’єктність, чим позбавила майбутніх контрагентів ТОВ «Торенія» підстав для сумнівів щодо його легальності.

Як зазначає позивач, під час укладення договору від 07.05.2013 № 364-М про надання послуг з мерчандайзингу, ТОВ «Фоззі-Фуд» пересвідчилося про належну правосуб’єктність ТОВ «Торенія», отримавши від останнього відповідні документи, що підтверджують факт державної реєстрації, реєстрації платником ПДВ та підтверджують повноваження осіб, відповідальних за складання первинних бухгалтерських документів, копії яких знаходяться також і в матеріалах справи: довідка, видана ГУ статистики у м. Києві АА №607813, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200049158, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №425210, довідка про взяття на облік платника податків №42575/18-426 від 23.04.2012, статут ТОВ «Торенія», затверджений протоколом Загальних зборів від 09.04.2012 №1 (т.4, а.с. 64-80).

З викладеного убачається, що при укладенні договору від 07.05.2013 № 364-М ТОВ «Фоззі-Фуд» виявило належну обачність при виборі контрагента, перевіривши його суб’єктність, наявність дозвільних документів.

Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Відповідно до підпункту 4.1.3 пункту 4 ПК, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Чинне законодавство України покладає відповідальність на особу, яка вчинила порушення певних норм податкового законодавства, і не містить норм, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб’єкта господарювання.

З приводу наданого представником відповідача висновку почеркознавчої експертизи від 12.12.2016 року № 17615/17616/16-32/20578-20607/16-32, складеного в межах кримінального провадження, то колегія суддів звертає увагу на те, що враховуючи положення ст.ст.8186 КАС України, адміністративний суд може надавати оцінку лише висновку експертизи, яка ним була призначена. Разом з тим, зазначені дослідження не призначались в рамках даної адміністративної справи, відповідно повинні оцінюватись органом який призначив. Однак, як вбачається із наданих матеріалів, вказаний висновок не оцінювався судом в рамках кримінального провадження з позиції його допустимості та належності.

Більш того, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Частиною 4 вищезазначеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Натомість висновок почеркознавчої експертизи від 12.12.2016 року № 17615/17616/16-32/20578-20607/16-32 не був предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи у сукупності все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції не може вважати наданий представником відповідача під час апеляційного розгляду справи висновок почеркознавчої експертизи, як належний доказ в даній адміністративній справі.

Твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено його недобросовісності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195196198200205206254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 24.01.2017 року.

Головуючий суддя                                                                Федотов І.В.            

Судді:                                                                                           Ісаєнко Ю.А.

                                                                                                       Оксененко О.М.

Перегляди 48

Прокоментувати