Блог

Максим Олексіюк

Партнер КМ Партнери

Оця кам’яна брила – то є гроші з островів Яп. Люди кам’яної доби використовують камяні гроші, що тут незвичного? Скажете, не зовсім зручні? Так, але й поцупити їх буде важко. Однак головна цікавина не у формі цих грошей, а в розумінні аборигенами їх природи.

Одна місцева заможна родина перевозила свіжовидовбані гроші з острова на острів, і під час бурі вантаж пішов на дно. Образно кажучи, в уяві місцевих ці брили на дні еквівалентні скриням із золотом на затонулому кораблі, що не давали спокою дослідникам морських глибин і шукачам скарбів. Враховуючи середню глибину Світового океану близько 4 км та рівень розвитку племені, ці скарби, здавалося, були для них втрачені назавжди і виведені з обороту. Проте ні! Родина, що є власником цих грошей, нічого не втратила. Громада й надалі вважала їх власником, ба більше – вони могли розраховуватися цими грошима. Спочиваючи/перебуваючи на дні моря, кам’яні гроші так само легко міняли своїх власників, як внаслідок безготівкового розрахунку з вашого смартфону міняють власника гроші. Тобто всі ми з готівкою в кишені, яку можна загубити, або можуть вкрасти, виглядаємо неосвіченими дикунами порівняно з цим усміхненим хлопцем з островів Яп. Коли в нас банк іде на дно, то власники грошей на поточних рахунках чомусь їх втрачають, хоча, щоб запобігти цьому, не потрібно споряджати глибоководну експедицію — достатньо передати ведення рахунку іншому банку.

Тубільці навчилися відділяти уявний універсальний еквівалент вартості від форми грошей (монета, банкнота, ракушки, кам’яні брили тощо). Допомогла їм саме неможливість легкого переміщення грошей, тому вони вирішили їх залишити на місці, а передавали лише права на них. Так як і людей, і грошей було порівняно небагато і всі пам’ятали, кому вони належать, тубільцям не треба було створювати реєстр прав власності на гроші – платіжну систему з її банками і регулятором.

А нащо при такому рівні абстрактного мислення тубільцям взагалі були потрібні ці брили? Це дуже цікаве питання. Враховуючи їх рівень технології, таку брилу видовбати було досить складно, скажімо, як намити кілограм золота. Ця важкість видобування грошей стримувала їх емісію і берегла від знецінення, хоча сама ця цінність повністю уявна, основана на вірі. У цьому полягає подібність цих брил до золота та криптовалют — їх емісія обмежена чинниками, які знаходяться поза контролем людей, а їх цінність повністю вигадана. Теоретично, якби не жадібність і популізм урядів, фіатні гроші нічим би не поступалися золоту, брилам і крипті. Бо ідеал грошей — це такий універсальний еквівалент вартості, який має постійну купівельну спроможність, тобто уникає інфляції або дефляції.

Доречі, саме в цьому полягає основна функція НБУ згідно зі ст. 99 Конституції України — «забезпечення стабільності грошової одиниці». Ст. 6 Закону «Про Національний банк України» уточнює, що при виконанні основної функції НБУ «має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності». Цікаво, що сприяння фінансовій стабільності, в тому числі стабільності банківської системи, відбувається тільки за умови, що це не перешкоджає ціновій стабільності (ч.3 ст.6 Закону «Про НБУ»). Тому дуже легко відповісти на питання, чи мав НБУ витратити 10 млрд доларів для спасіння банків? Звичайно, ні! Це прямо протирічило його основній функції. А от нещодавня відмова НБУ купувати облігації уряду є рішенням у повній відповідності до його основної функції. Разом з цим, блокування коштів підприємств на поточних рахунках у виведених з ринку банків не є законним.

Прокоментувати