Аналітика

Уявіть собі відчинені двері, за якими видніється райдужне сяйво. Імпортер заходить, розташовується у зручному кріслі, заплющує очі. Спливає картина, в якій імпорт в Україні оформляється за європейськими стандартами. Який хороший кодекс, вводячи слухача в транс, шепоче голос, схожий чи то на голос Хомутинника, чи то на голос Калєтніка. Втім, певне ледь помітне хвилювання все-таки є: якось усе аж занадто добре. Очі трохи розплющуються, і… Що це? Наближається український хлопець із посмішкою, але чомусь із бензопилою й злегка закривавлений. Бензопила повільно починає відтинати кінцівки імпортних потоків, а хлопець із посмішкою вигукує слова: “Точні і достовірні дані, штраф 100 %, конфіскація”. Це новий Митний кодекс України, який набрав чинності першого червня.

Для сплати штрафу не вистачить квартири

У новому МК досить прочитати тільки главу 68 розділу XVIII “Види порушень митних правил і відповідальність за такі порушення”, щоб зрозуміти: Податковий кодекс – це дитина, яка тільки має намір взяти бензопилу. Так, новий Митний кодекс (ст. 472) передбачає штраф у розмірі 100 % від вартості товару з конфіскацією такого товару (яка при цьому застосовується обов’язково) у випадку незаяви у встановленій формі точних і достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість і т.п.) про товари. Інакше кажучи, якщо в Китаї під час завантаження в контейнер відбулося пересортування або поклали одну зайву одиницю товару, наприклад пару взуття, то можуть конфіскувати весь товар, вказаний у ВМД (вантажній митній декларації. – ред.), скажімо, 1000 пар, і застосують штраф у розмірі митної вартості 1000 пар.

Правда, штраф застосують до службової особи юридичної особи – імпортера, який допустив порушення. Уявляєте собі директора (або начальника відділу, відповідального за митне оформлення), в якого за борги у зв’язку з невиконанням адміністративних штрафів на мільйони гривень забирають квартиру? На практиці імпортери, як правило, компенсують своїм службовим особам сплачений штраф (доки штраф був до 17 тис. гривень). А як виходити з ситуації, коли штраф буде на сотні тисяч гривень? Мало того, що суму потрібно компенсувати, то ще й податок з доходів фізичної особи, за яку був штраф заплачений, потрібно нарахувати і в бюджет заплатити. На витрати зазначена сума також навряд чи піде.

Така сама доля чекає імпортера і його службових осіб, якщо разом із ВМД будуть надані документи, котрі містять недостовірні дані (ст. 483). Так, якщо товар, який поставляється в Україну через кіпрську компанію (а це досить поширене явище у практиці транснаціональних корпорацій), в інвойсі помилково буде зазначений як товар, вироблений у Нідерландах, а насправді він був зроблений у Канаді, – то цього досить, аби формально потрапити під штраф і конфіскацію. Помилка може бути результатом описки або використання стандартного зразка інвойсу, в якому забули змінити назву країни. З огляду на великий товарообіг та наявність людського чинника, виключити такі ситуації на 100 % навряд чи можливо. Якщо ж така помилка станеться повторно впродовж року, то за це штраф уже буде 200 % від вартості товару.

Відповідальність лежить на добросовісних покупцях

Якщо куплений товар (немає значення, громадянином чи юридичною особою) на території України завезений третьою особою в Україну поза митним контролем, то покупець (громадянин чи службова особа юридичної особи) може сплатити штраф у розмірі 100% вартості товару або такий товар може бути конфіскований (ст. 484). При цьому в кодексі не написано, як, купуючи товар в Інтернеті, можна зрозуміти, що його завезено поза митним контролем. Юридичну особу, яка закуповує імпортний товар у посередника на мільйони, така закупівля може призвести до банкрутства, а відповідна службова особа загрузне в нескінченних боргах. Тепер митниця може навіть бізнесом таким займатися. Спочатку пропускає товар поза митним контролем, а потім вилучає його в довірливого покупця з подальшою реалізацією конфіскату дешево, але своїм людям. Логістичним центрам із першого червня бізнес узагалі краще згортати, оскільки така сама відповідальність настає у випадку зберігання товарів, завезених поза митним контролем або з прихованням від митного контролю.

Слід привітати митницю, адже ідея про те, що за дії недобросовісних імпортерів відповідати мають добросовісні покупці, в кодексі тепер реалізована. Отож і товаришам із податкової слід поквапитися та внести відповідні зміни в Податковий кодекс стосовно ПДВ, а то вони спочатку зменшують добросовісним платникам податковий кредит у зв’язку з ланцюжком «фіктивників», а потім під це підводять норми Податкового кодексу шляхом тлумачення. Ось тільки є сумніви в конституційності ст. 484 Митного кодексу. Але це тільки сумніви – Митний кодекс гарант підписав. Задля справедливості слід зазначити, що попередній кодекс передбачав таку норму, але зі значно меншою відповідальністю. Однак повноваження митниці не давали їй особливих можливостей виявляти саме тих, хто купив (зберігав) товар, завезений поза митним контролем. Тепер же, з новими повноваженнями митниці з проведення постаудиту й новими розмірами санкцій, норма набуває зовсім іншого значення.

300-відсотковий штраф від несплаченої суми

Імпортер (вибачте, його службова особа) заплатить штраф у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів (ст. 485) у випадку заявлення в митній декларації неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги, кількості, країни походження, відправника і/ або отримувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД і його митною вартістю. Крім того, несвоєчасна сплата митних платежів у термін, встановлений законом, також призведе до застосування штрафу на 300 % від несплаченої суми.

Цікаво, як митниця визначатиме, яка норма коли застосовуватиметься? Статті 485, 472, 473 Митного кодексу написані так вдало, що в одному й тому самому випадку можна застосувати кожну з них. Чим не поле для корупції? Застосувати штраф у розмірі 300 % від недоплачених податків із однієї пари взуття – або конфіскувати всю партію із застосуванням штрафу в розмірі 100 % вартості таких товарів.

Той-таки голос, який нашіптує, заперечить: у Митному кодексі є ст. 460, і тому все буде справедливо. Зазначена стаття передбачає, що за помилки, котрі не привели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, якщо такі помилки не допускаються систематично, – адміністративної відповідальності не буде. Однак ст. 268 МК передбачає, що систематично – це більше двох разів упродовж місяця, що для великого імпортера, який оформляє десятки митних декларацій на день, – ніщо. Крім того, більшість навіть технічних описок можуть призвести до заниження платежів, як із тією ж таки парою взуття.

Питання, навіщо кодекс передбачає такі нічим не обґрунтовані драконівські санкції, лежить на поверхні. Це все та ж таки корупція. Систематичне порушення чи ні, вирішуватиме український хлопець із бензопилкою. І як митниця красиво посунула суди в цьому питанні! Якщо раніше конфіскація товару була додатковою санкцією й суд міг до неї вдатися, то тепер у суду немає варіантів: конфіскація щодо основних статей застосовується безальтернативно. Таким чином, до суду доводити не можна, отож усе треба врегулювати в митниці. Це і є принцип єдиного вікна: і декларація туди подається, і проблеми там вирішуються. Що ж, ласкаво просимо до України, мрійливі інвестори, коли такі ще є.

Прокоментувати