+ Слово має бути в результатах пошуку. - Видалення слова з результатів пошуку. * Слово починається/закінчується на текст перед/після символу. ""Пошук слів у складі фрази.

 

Коли залучити стороннього адвоката є дешевшим, ніж обійтися власними силами

03 травня, 2019 Інформаційні листи

Судова реформа призвела до суттєвої зміни «ландшафту» вирішення спорів. Водночас принаймні деякі зміни вбачаються досі не до кінця усвідомленими і сприйнятими як важливі чинники, які мають бути взяті до уваги при прийнятті рішення про порядок вирішення спору і тактику, а також при прийнятті рішення, чи варто (і, якщо так, коли) залучати до ведення спору адвокатів та за якими параметрами їх відбирати.

У цьому огляді ми розглядаємо як один із нових чинників можливість відшкодування витрат на правову допомогу в суді при веденні справи адвокатом.

Аж до кінця 2017 року можливість відшкодування витрат на правову допомогу в суді була дуже обмежена процесуально, в чому вбачався значний недолік системи. Ми неодноразово зверталися до цієї теми, зокрема в публікаціях:

«Витрати на правову допомогу адвоката: як визначати?»;

«Зміни в тактиці та стратегії у спорах з державними органами з огляду на зміну підходів у відшкодуванні витрат на правову допомогу»;

«Судові витрати: чи можна очікувати на їх компенсацію у разі добровільного виконання відповідачем позовних вимог до завершення судового розгляду?»;

«Відшкодування витрат як метод боротьби з податковим беззаконням: Частина І»;

«Відшкодування витрат як метод боротьби з податковим беззаконням: Частина ІІ»;

«Відшкодування витрат як метод боротьби з податковим беззаконням: Частина ІІІ»;

«Відшкодування витрат як метод боротьби з податковим беззаконням: Частина ІV».

Із судовою реформою принципові обмеження на відшкодування витрат на правову допомогу в суді були зняті, щоправда, при наданні такої допомоги лише адвокатом. І мало-помалу (адже діє щодо цього інерція мислення і сприйняття як правників, так і суддів, і реальні зміни вимагають часу) це починає діяти і практично: сторони починають звертатися за відшкодуванням таких витрат, суди сміливіше задовольняють клопотання і вже про зовсім некопійчані суми, це стає самостійним фактором, який починають брати до уваги при вирішенні питань щодо ведення спору.

У зв’язку з цим новим трендом наводимо наступні тези-міркування, які можуть мати практичне значення для обрання тактики ведення спору з органами державної влади:

1. Якщо спір із органом державної влади об’єктивно оцінюється як виграшний, то дешевше його вести із залученням сторонніх адвокатів.

І тут питання не лише в процесуальних обмеженнях, встановлених щодо представництва у судах адвокатами, а й у тому, що витрати на адвокатів можуть бути відшкодовані.

Якщо ж справа буде вестись за допомогою внутрішніх ресурсів, то відшкодування відповідних витрат позивача в разі винесення рішення на його користь Кодексом адміністративного судочинства України не передбачається.

Отже, витративши час внутрішньої юридичної служби на ведення спору, позивач жодної компенсації з винної сторони вартості «внутрішніх» юридичних ресурсів не отримає. При тому, виходячи з припущення про розмір внутрішньої юридичної служби, оптимізованої для звичайного навантаження (адже навряд чи хтось тримає явно надлишкові ресурси), відволікання на ведення спору певною мірою шкодить поточним завданням.

2. З огляду на можливість відшкодування витрат на правничу допомогу в разі виграшу, важливішим стає фактор вибору адвокатів, виходячи саме з якості очікуваних послуг, а не вартості. Адже задоволення позову буде мати наслідком повернення витрат на правову допомогу, і плата за правову допомогу стає не витратами, а лише елементом руху коштів. У разі ж програшу витрати на правову допомогу не відшкодовуються. Тож, виходить, кращі і дорожчі юридичні послуги можуть виявитися в результаті дешевшими з огляду на відшкодування їх вартості при виграші, а значить варто вкладатися в якість і підвищення тим самим шансів на виграш. Як приклад, навіть якщо ставка одного адвоката буде в два рази нижчою за ставку іншого адвоката, але справа буде програна, такі витрати ніхто не відшкодує і цей варіант виявляється кінцево дорожчим від залучення навіть дорожчого і кращого адвоката з більшими шансами на виграш і відшкодуванням витрат на правову допомогу. Як кажуть, «не такі багаті, щоб купувати дешеві речі».

3. Відшкодування витрат на правову допомогу також впливає на рішучість контролюючих органів у питанні, чи продовжувати спір, чи ні. Адже вони вже несуть досить вагомі витрати, пов’язані з такими відшкодуваннями. І цей фактор чим далі, тим більше впливає на рішучість контролюючих органів продовжувати спір «по повній». Цікаво бачити цього року вже випадки, коли податкова продовжує спір (подальше оскарження) лише в частині визначення витрат на правову допомогу на відшкодування (спроби зменшити суми, присуджені до відшкодування), без продовження власне по суті спору.

4. Спонукання податкових органів платити за спір у разі програшу певною мірою вже вплинуло позитивно на стан справ. Адже ресурси (наші ресурси, платників податків, які через бюджет надані контролюючим органам для виконання покладених на них функцій) не безмежні, а тому і можливість ведення спорів теж обмежена.

Достатньо показовою може бути Ухвала Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 2а-5815/12/2670, з якої вбачається, що контролюючий орган намагався обґрунтувати клопотання про продовження строків на усунення недоліків касаційної скарги зупиненням проведення платежів за його платіжними дорученнями «у зв’язку з необхідністю здійснення безспірного списання коштів з рахунків …., що у свою чергу унеможливлює сплату судового збору за подання касаційної скарги у даній справі».

Верховний Суд не визнав такі підстави поважними та повернув касаційну скаргу контролюючому органу:

«На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху відповідачем на адресу суду направлено клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги, яке мотивовано неможливістю сплати судового збору у відведений судом строк з причин неналежного фінансування Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби з державного бюджету та відсутністю на рахунку заявника грошових коштів необхідних для такої сплати. При цьому, податковий орган зазначає, що на момент звернення з вказаним клопотанням, зупинено проведення платежів за платіжними дорученнями відповідача у зв’язку з необхідністю здійснення безспірного списання коштів з рахунків останнього, що у свою чергу унеможливлює сплату судового збору за подання касаційної скарги у даній справі.

На підтвердження фактів викладених у вказаному клопотанні, заявником надано копії листів управління Державної казначейської служби України у Печерському районі від 04.01.2019, від 08.01.2019, від 16.01.2019, від 17.01.2019, від 22.01.2019, щодо виконання рішень судів, копії листів Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 18.09.2018, від 31.10.2018, від 06.12.2018 про фінансування на сплату судового збору».

Тому збільшення кількості справ, у яких суд задовольняє заяви про відшкодування витрат призведе до зменшення кількості справ у судах апеляційної та касаційної інстанції через брак коштів для сплати судового збору. І, сподіваємося, до кращого опрацювання скарг на етапі адміністративного оскарження зі скасуванням необґрунтованих нарахувань ще на тому, досудовому етапі.

Інститут відшкодування судових витрат, понесених у зв’язку зі спором із податковими органами, є ефективним інструментом для боротьби зі зловживаннями цих органів. Цей механізм також застосовується як інструмент для спонукання податкових органів до вирішення спорів переважно в досудовому порядку, особливо якщо мова йде про типові питання, щодо яких вже склалась судова практика. Наприклад, у США більшість податкових спорів вирішується в досудовому порядку, а в суд потрапляють, за різними оцінками, лише від 5 % до 10 % податкових спорів. А судові витрати завжди відшкодовуються платнику податків, якщо податковий орган знав або повинен був знати, що шанси його виграшу невеликі або в нього взагалі немає шансів, і це питання вирішується з аналізу судових рішень у справах, у яких брав участь цей самий податковий орган.

5. Окремим питанням є питання, коли саме слід залучати зовнішніх адвокатів: на стадії досудового оскарження чи вже на стадії судового спору?

Відшкодування витрат на правову допомогу у зв’язку із залученням адвокатів для ведення спору ще на стадії досудового (адміністративного) оскарження прямо не передбачене.

Але залучення адвокатів вже на цій стадії може опосередковано впливати на можливі результати розгляду справи в суді та підвищити шанси на виграш у справі. Адже вже на цій стадії будується платформа для майбутнього захисту в суді та напрацьовуються додаткові процедурні аргументи, які, однак, можуть забезпечити прийняття рішення на користь платника податків, окремо чи в сукупності з іншими аргументами.

Наприклад, відсутність мотивованого рішення на етапі адміністративного оскарження у податковому спорі означає, що скарга платника податків є задоволеною ще на етапі адміністративного оскарження.

Зокрема, п. 56.4 Податкового кодексу України встановлюється загальне правило про те, що «під час процедури адміністративного оскарження обов’язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган». Отже, контролюючий орган зобов’язаний законом довести під час процедури адміністративного оскарження правомірність нарахувань.

Також, відповідно до вимог п. 56.8 Податкового кодексу України:

«Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов’язаний прийняти в м о т и в о в а н е рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку».

Тобто закон покладає на контролюючий орган у цьому випадку обов’язок спростування всіх доречних і суттєвих аргументів, наведених платником податків у скарзі.

Такий підхід є фактично імплементацією практики ЄСПЛ1, яка за законом є обов’язковою до застосування в Україні з питань забезпечення верховенства права. А відповідно до п. 56.9 Податкового кодексу України:

«Якщо в м о т и в о в а н е рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків … така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків…».

Отже, за відсутності мотивованого рішення, суду при розгляді справи не потрібно вдаватись до вивчення та перевірки аргументів «по суті», адже відсутність прийнятого за результатами адміністративного оскарження рішення контролюючого органу, яке б відповідало всім згаданим вище критеріям, є окремою достатньою підставою для прийняття рішення на користь платника податків.

А можливість контролюючого органу надати мотивовану відповідь також залежить від кількості, якості та доречності всіх аргументів, що будуть заявлені в скарзі, яка подається в процесі адміністративного оскарження. В свою чергу напрацювання відповідної аргументації, яку було б важко заперечити, починається ще з заперечень до акта перевірки.

Не останнім фактором є те, яким чином та на скільки переконливо адвокат вміє обґрунтувати позицію та яким чином цього адвоката, його позицію та її обґрунтування буде сприймати суд. З цієї точки зору також ваги схиляються в сторону репутації і досвіду ведення спорів у суді, а не економії витрат на сплату послуг адвокатів.

6. Звертатись за відшкодуванням витрат на правову допомогу також важливо з точки зору формування єдиного підходу до практики відшкодування витрат, формування загального сприйняття судами заяв про відшкодування витрат як нормальної практики в спорах із державними органами.

Статистика справ, які ми супроводжували та в яких заявляли до відшкодування витрати на правову допомогу, свідчить про те, що суди погоджують відшкодування витрат на правову допомогу в складі судових витрат як правило на рівні десь до 1 % від ціни позову за інстанцію. Але є й винятки, коли цей відсоток досягає 5,5 % від ціни позову. Багато залежить від конкретних обставин, а також від зусиль і матеріалів щодо вирішення спорів на досудовому етапі. При тому, наскільки ми бачимо, статистика має тенденцію до поліпшення на користь платників податків. Якщо на початку застосування оновлених процесуальних кодексів суди ледве наважувалися на забезпечення компенсації більш-менш значних сум, і при тому самі «різали» заявлені до відшкодування суми навіть без обґрунтувань з боку податкової, то зараз все більше і більше задовольняють розумні суми в повному обсязі і зменшення проходить тільки за наявності обґрунтованих заперечень податкової.

Як певні приклади:

Можна припустити, що певним орієнтиром для судів була сума судового збору (1,5 % від ціни позову в першій інстанції з певним збільшенням у наступних інстанціях). Але з 01 січня 2019 року сума судового збору вже має верхню межу (цього року це 19 210 грн). Тож зараз прямих «індикаторів» розумної межі для судів немає. І тому визначальною стає власне практика оцінки розумності і обґрунтованості понесених витрат на правову допомогу.

7. Можливість відшкодування витрат на правову допомогу відкрила шлях і для боротьби з «тактикою піраньї» податкових органів: тобто порівняно невеликих нарахувань, які було дешевше сплатити, ніж судитися (адже суд теж чогось вартий, і більшість бізнесів прагматично обирала просто дешевший варіант сплати).

Зараз у таких випадках закон фактично забезпечує можливість обстоювання прав, адже коли платник податків правий і виграє спір, то витрати на нього мають бути відшкодовані, навіть якщо вони великі порівняно із сумою спору.

* * *

Як підсумок, наразі покращилися умови для ведення спорів із контролюючими органами в тих випадках, коли платник податків вважає себе правим. У разі виграшу спору витрати на правову допомогу можуть бути відшкодовані, що дає можливість для залучення більш кваліфікованих адвокатів, хоча їх послуги і були б дорожчими. Тож ці зміни сприяють підвищенню якості розгляду спорів, і будемо сподіватися, призведуть до зменшення генерації невиправданих чи слабо обґрунтованих претензій з боку контролюючих органів.

А справа платників податків – розуміти ці нові можливості та використовувати їх для поліпшення ситуації щодо відбудовування відносин із контролюючими органами в цілому.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

Примітки:

1Див., наприклад, Рішення від 01 липня 2003 року у справі «Суомінен проти Фінляндії», Рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України», Рішення від 27 вересня 2010 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії».

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2019

Перегляди 280

Прокоментувати