Встановити вину не можна засудити
Чи повинен платник нести відповідальність за порушення контрагента
Питання використання в податкових спорах вироків та інших рішень у кримінальних провадженнях стосовно посадових осіб підприємств-контрагентів за ст. 205 (Фіктивне підприємництво) Кримінального кодексу України (далі – КК України), на жаль, не втрачає своєї актуальності.
У продовження наших оглядових листів «Чи варто довіряти вирокам та іншим рішенням у кримінальних провадженнях за ст. 205 КК України?» та «До питання можливої тактики та оновлення підходів до судового розгляду щодо “нікчемних правочинів”», пропонуємо розглянути, чи дійсно в усіх випадках наявність вироку та інших рішень у кримінальних провадженнях стосовно директора/засновника контрагента за ст. 205 КК України має нести негативні наслідки для платника податків.
Нагадаємо, що контролюючі органи застосовують до платників податків штрафні санкції у зв’язку із здійсненням донарахувань за результатами податкових перевірок за так званими «нікчемними правочинами» з «фіктивними» контрагентами.
У той же час, за результатами аналізу природи штрафів, які застосовують за Податковим кодексом України (далі – ПК України), в розрізі критеріїв, що застосовуються Європейським судом з прав людини (далі – ЄСПЛ) до визначення «кримінальне обвинувачення», можна дійти висновків, що такі штрафи носять саме характер кримінальних санкцій (детальніше в інформаційному листі «Кримінальна відповідальність за Податковим кодексом»).
Тобто при визначені правомірності/неправомірності застосування контролюючим органом такого роду штрафів, слід, перш за все, встановити наявність вини такого платника податків, а до самих штрафів за ПК України слід застосовувати правила, визначені для кримінальних покарань.
У розрізі даного питання цікаво відмітити Постанову Верховного Суду у складі Палати суддів Касаційного кримінального суду, в якій судді окремо зупинилися на питанні визначення вини особи:
Тобто Верховний Суд при встановленні правомірності застосування до особи відповідальності за кримінально каране правопорушення робить особливий акцент на необхідності визначення вини кожної особи, яка була задіяна у процесі вчинення кримінального правопорушення. Тобто, відповідно до зазначеної вище позиції Верховного Суду, не можна притягнути до кримінальної відповідальності особу, яка діяла сумлінно, проте порушила закон вимушено, через незаконні дії іншої особи, які вона не могла та не мала можливості передбачити.
Так, у вказаній вище Постанові Верховний Суд зазначає:
Виходячи з розуміння необхідності цілісності судової практики в цілому, очікуємо, що аналогічний підхід буде застосовуватися судами і в податкових спорах.
Платник податків, який у своїх діях не допустив жодного порушення закону, діяв сумлінно та добросовісно, розумно очікуючи аналогічної поведінки і з боку свого контрагента, не може нести відповідальність за порушення закону таким контрагентом. Тобто суди, при оцінці податкових спорів стосовно операцій платника податків із «фіктивним» контрагентом, перш за все мають надати оцінку ступеню участі кожного з контрагентів у правопорушенні, а також з’ясувати, чи були направлені дії конкретного платника податків на здійснення порушення закону, або таке порушення з боку платника відбулося вимушено, через незаконні дії його контрагента, яких він не очікував та не міг передбачити.
Такий підхід повністю відповідає і загальним принципам індивідуальної відповідальності платника податків, закріпленої у ст. 61 Конституції України, відповідно до якої відповідати має саме та особа, яка припустилася порушення.
Сподіваємося, що така судова практика та принцип доведеності вини та оцінки ступеню відповідальності кожної відокремленої особи буде закріплена в майбутньому і в податкових спорах.
Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.
З повагою,
МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ
Де знайти СПРАВЖНІЙ закон? АБО
Як встановити дійсні норми Податкового кодексу на певний момент часу?
Олександр Мінін виступив на ХІІ Податковому форумі АПУ
«Коли то було?» — «Ще як дід до баби в свати ходив», або де взяти свідків для розгляду справи по новому колу?
У світлі свіжої практики касаційного суду у спорах про нереальні операції: про які докази варто подбати?
Чи може платник податків надати в суд документи, які не були надані податковому органу, та на якій підставі суд може не враховувати ці документи?
Статус «ризикового»: все ж таки оскаржується чи ні?
При зверненні до суду для стягнення податкового боргу та заборгованості з ЄСВ податкова не буде сплачувати судовий збір
Зміни до переліку документальних позапланових перевірок, які дозволено проводити на період до припинення або скасування воєнного стану
Як бізнесу розуміти проголошення податкової реформи 10-10-10 (+3)
Велика Палата Верховного Суду «зламала» несправедливу практику щодо оцінки вироку за ст. 205 КК стосовно директора контрагента платника податків
Податкове законодавство в умовах воєнного стану
Які зміни внесено в ПКУ з 01 січня 2022 року Законом № 1914?