+ Слово має бути в результатах пошуку. - Видалення слова з результатів пошуку. * Слово починається/закінчується на текст перед/після символу. ""Пошук слів у складі фрази.

 

Законопроект про податкову амністію запроваджує новий податок (збір): навіщо?

26 березня, 2021 Інформаційні листи

25.02.2021 року Президентом України було внесено до Верховної Ради України пакет законопроектів (всього 4 законопроекти) щодо проведення в Україні так званої «податкової амністії», ідеї щодо якої озвучувалися ще у 2019 році. Центральне місце серед законодавчої ініціативи займає законопроект № 5153 від 25.02.2021 року про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету (далі – Законопроект).

Таким Законопроектом пропонується встановити одноразове декларування та оподаткування щодо активів (грошових коштів, майна, майнових прав – як це пропонується доповнити Податковий кодекс України (далі – ПКУ) підпунктом 14.1.280 п. 14.1. ст. 14) фізичних осіб, одержаних фізичною особою за рахунок доходів, що:

  • підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені податки і збори; та/або
  • не були задекларовані в порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого здійснюють контролюючі органи.

У першу чергу, цікаво зупинитись на тому, який платіж за результатами декларування пропонується встановити і чи матимуть контролюючі органи повноваження щодо адміністрування такого платежу.

1.

Виходячи із п. 2 Законопроекту про податкову амністію, пропонується провести амністування усіх активів через їх одноразове декларування та сплату збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування. Визначення та правила сплати такого збору пропонується внести у перехідні положення ПКУ – шляхом доповнення підрозділу 9-4 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Тобто за результатами одноразового декларування фізичними особами нараховується та сплачується не податок на доходи фізичних осіб, а окремий спеціальний збір. Тож, очевидне та логічне питання – навіщо?

Щодо цієї ситуації на думку спадає один із базових принципів логіки, відомий як Бритва Оккама:

«Не слід множити сутності без необхідності».

Такий принцип логіки, напевне, напрацьований за результатами певного практичного досвіду і недаремно використовується у багатьох сферах, у тому числі у праві.

Чому ж не варто множити без необхідності? Спробуємо розібратись на прикладі пропозиції Законопроекту щодо запровадження нового збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування.

Відповідно до п. 4.2 ст. 4 ПКУ прямо визначено, що:

«4.2. Загальнодержавні, місцеві податки та збори, справляння яких не передбачено цим Кодексом, сплаті не підлягають».

Тобто відповідно до приписів ПКУ встановлюється обов’язок сплати лише тих платежів, що встановлені як податки та збори за ПКУ.

Ст. 8 ПКУ передбачає:

«8.1. В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

8.2. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов’язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

8.3. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад».

У ст. 9 ПКУ визначається вичерпний перелік загальнодержавних податків, а саме (примітка – нумерація наша):

«9.1. До загальнодержавних податків належать:

(1) 9.1.1. податок на прибуток підприємств;

(2) 9.1.2. податок на доходи фізичних осіб;

(3) 9.1.3. податок на додану вартість;

(4) 9.1.4. акцизний податок;

(5) 9.1.5. екологічний податок;

(6) 9.1.6. рентна плата;

(7) 9.1.7. мито.

…..

9.4. Установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється».

Аналогічна ситуація і з виключно визначеними ПКУ місцевими податками (ст. 10 ПКУ):

«10.1. До місцевих податків належать:

(1) 10.1.1. податок на майно;

(2) 10.1.2. єдиний податок.

10.2. До місцевих зборів належать:

(3) 10.2.1. збір за місця для паркування транспортних засобів;

(4) 10.2.2. туристичний збір.

10.3. Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

10.4. Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється».

Тобто збір з одноразового (спеціального) добровільного декларування не згадується ані серед загальнодержавних (ст. 9 ПКУ), ані серед місцевих (ст. 10 ПКУ) податків та зборів. Отже, він не включений ПКУ ні до загальнодержавних, ні до місцевих. При цьому за ПКУ в Україні встановлюються лише загальнодержавні та місцеві податки і збори (п. 8.1 ст. 8 ПКУ), які становлять податкову систему України.

За п. 4.4. ст. 4 ПКУ:

«установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України».

Тож пропозиції щодо встановлення окремого збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування як такі, що наразі викладені у Законопроекті, не вкладаються у запроваджену ПКУ податкову систему у розрізі встановлених ПКУ податків та зборів.

У зв’язку із викладеним виникає питання – чи підлягає сплаті такий окремий збір за одноразове (спеціальне) добровільне декларування?

2.

На наше переконання, пропозиції за Законопроектом про податкову амністію із одноразовим декларуванням та невизначеної природи збором з одноразового (спеціального) добровільного декларування можуть призвести до практичних ускладнень з точки зору ставлення на міжнародному рівні до доходів/активів амністованих Україною таким чином.

Так, в Україні буде запроваджено свого роду індульгенцію щодо таких активів зі сплатою такого одноразового платежу. Однак, чи буде надана відповідна індульгенція щодо легалізації таких активів у інших країнах з огляду на їх власні правила та процедури сплати податків за такими активами?

Крім того, з огляду на невизначену правову природу запропонованого збору, виникають також і питання із подвійним оподаткуванням, оскільки сплата такого збору навряд чи може розглядатись і враховуватись для цілей угод про уникнення подвійного оподаткування як сплата податку із відповідного активу/доходу на території України.

3.

Там, де податок, – там і його адміністрування. І тут, оскільки Законопроектом пропонується встановити новий збір, який за своєю природою та юридичними ознаками не належить до податків та зборів за ПКУ, виникають питання і щодо можливостей у контролюючих органів забезпечити його адміністрування.

Так, у Законопроекті про амністію пропонується у доповненому підрозділі 9-4 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ передбачити окремий вид декларацій та особливий порядок їх перевірки. Однак, оскільки ані збір, ані відповідні декларації і перевірки напряму не передбачені власне у ПКУ, то чи вважатимуться контролюючі органи уповноваженими на адміністрування такого збору?

Крім того, виникає і багато технічних питань, пов’язаних із специфічністю процедур адміністрування, зокрема, як узгоджуватимуться такі процедури із поточним порядком та вимогами до проведення перевірок та винесення податкових повідомлень-рішень, податкових вимог, а також іншими механізмами адміністрування, передбаченими у ПКУ.

4.

Тож запровадження нового збору, окремого виду декларацій, особливого порядку перевірки може зумовити появу значної кількості питань та проблем, пов’язаних із практичним застосуванням. У зв’язку із цим повторимось, чи варто множити сутності без необхідності, якщо це потім викликає на практиці багато питань?

Зазначимо, що такі випадки, на жаль, не рідкість.

Так, в якості прикладу згадується «законодавча кампанія» із запровадження оподаткування контрольованих іноземних компаній в Україні, де питань більше, ніж відповідей. Однак такі питання ще й подвоюються через проблематику окремих зборів, встановлених у Перехідних положеннях ПКУ, зокрема військового збору. Військовий збір теж встановлений тільки Перехідними положеннями ПКУ, при цьому з одного боку, в частині об’єкта оподаткування містить відсилку до об’єкта оподаткування ПДФО, з іншого боку – запроваджує власні звільнення щодо низки доходів. І запровадження нового звільнення з ПДФО, як до прикладу, для ситуації з доходом від ліквідації іноземних юридичних осіб, автоматично призводить до появи на практиці питань щодо охоплення таким звільненням і військового збору.

У таких ситуаціях зрозуміти наміри та логіку законодавця допомагає хоча б пояснювальна записка. Однак у розглядуваному випадку в пояснювальній записці до Законопроекту про податкову амністію жодним чином не адресується питання чому такий платіж запроваджується як окремий, спеціальний «збір», як він узгоджуватиметься із податковою системою та як адмініструватиметься контролюючими органами?

Наведене ставить під сумнів ідеї щодо доцільності та, головне, законності запропонованого збору в поточній редакції. Тож чекаємо подальшого розвитку подій щодо такого Законопроекту.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2021

Перегляди 1162

Прокоментувати