+ Слово має бути в результатах пошуку. - Видалення слова з результатів пошуку. * Слово починається/закінчується на текст перед/після символу. ""Пошук слів у складі фрази.

 

Оновлення! На розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу для «формування єдиної правозастосовчої практики» щодо оцінки вироку за ст. 205 КК відносно директора контрагента

23 березня, 2018 Інформаційні листи

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі – КАС у складі ВС) від 21 лютого 2018 року у справі № 826/19939/16 (№ К/9901/4919/17), постановленою у складі колегії суддів Юрченко В. П., Васильєвої І. А. та Пасічник С. С., на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі – Велика Палата) було передано справу, в якій КАС у складі ВС піднімаються питання:

  1. оцінки судами вироку суду, яким засуджено директора контрагента за ст. 205 КК України у справах, де оспорюється товарність операцій позивача з контрагентом;
  2. оцінки дефектності оформлення податкового повідомлення-рішення (далі – ППР), зокрема, щодо відсутності дати винесення;
  3. права суду касаційної інстанції самостійно знаходити судові рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, які стосуються обставин розглядуваних справ, та долучати їх до матеріалів справи.

Передача справи на розгляд Великої Палати здійснена на підставі ч. 5 ст. 346 КАСУ у зв’язку з наявністю виключної правової проблеми і необхідності забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики.

Щодо вироку суду про засудження директора контрагента за ст. 205 КК України

КАС у складі ВС дійшов висновку про наявність різної оцінки судами вироку суду про засудження директора контрагента за ст. 205 КК України при дослідженні факту реальності господарських операцій та фактичності їх здійснення між позивачем та контрагентом.

На думку суду

«… розбіжності мають місце при наданні судами оцінки такому доказу як вирок місцевого суду, яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності підприємства, з яким позивач мав господарські відносини до винесення вироку, і ця обставина обов’язково має бути врахована судом при наданні оцінки доказам».

Зауважимо, що неоднаковою була ця практика навіть на рівні самого Верховного Суду, про що ми писали раніше у нашому інформаційному листі «Різні позиції Верховного Cуду щодо наслідків ст. 205 КК відносно контрагента – хто правий?».

У справі, що була передана на розгляд Великої Палати, засновника та керівника контрагента позивача вироком Шевченківського районного суду міста Києва було визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 4 ст. 358 КК України (пособництво у фіктивному підприємництві), а також встановлено, що контрагента було придбано за грошову винагороду без мети здійснення підприємницької діяльності для прикриття незаконної діяльності.

Суди першої та апеляційної інстанції на підставі аналізу первинних документів та наданих доказів прийшли до висновку про реальність господарських операцій та, відповідно, правомірність формування позивачем податкового кредиту і витрат, незважаючи на наявність вироку суду відносно директора контрагента за ст. 205 КК України. Суди попередніх інстанцій відкинули посилання податкового органу на вказаний вирок, мотивувавши це наступним:

  • «…в ньому не надавалась оцінка господарським операціям ТОВ «Укртейдтоп» з Позивачем, а лише встановлено факт реєстрації контрагента» (з Постанови суду першої інстанції);
  • «…на копії долученого до матеріалів справи вироку не зазначено, що він набрав законної сили. Інформація про набрання Вироком у справі № 761/16902/16-к законної сили відсутня також і в Єдиному державному реєстрі судових рішень» (з Ухвали суду апеляційної інстанції);
  • «…зі змісту апеляційної скарги не вбачається, яке правове значення для даної конкретної справи мають обставини, встановлені у вищезазначеному вироку, з урахуванням змісту взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, яким чином вказані обставини стосуються осіб, з якими безпосередньо позивач перебував у господарських відносинах під час виконання укладених угод, яке значення мають вказані обставини для оцінки господарської діяльності товариства як реального суб’єкта підприємницької діяльності» (з Ухвали суду апеляційної інстанції);
  • «щодо безпосередньо самого вироку суду … колегія суддів звертає увагу на відсутність у ньому відомостей про господарські операції між позивачем та ТОВ «Укртейдтоп»…» (з Ухвали суду апеляційної інстанції);
  • «…обставини щодо діяння фізичної особи (засновника чи директора підприємства), встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов’язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою…» (з Ухвали суду апеляційної інстанції);
  • «…контролюючим органом жодним чином не доведена узгодженість дій товариства та ТОВ «Укртрейдтоп», спрямованих на досягнення протиправної податкової вигоди» (з Ухвали суду апеляційної інстанції).

Вважаємо, що передана справа є, умовно кажучи, «типовою». Тобто не ускладненою якимись винятковими обставинами, що роблять її особливою у порівнянні з іншими подібними справами платників податків. У зв’язку з цим висновки Великої Палати можуть бути застосовними до подібних справ, де основним аргументом податкового органу є наявність вироку про засудження директора контрагента за ст. 205 КК України. Тому вважаємо, що дана справа є хорошою базою для аналізу Великою Палатою доказового значення вироку та формування єдиної правозастосовчої практики щодо його оцінки судами при дослідженні товарності операцій платників податків.

Щодо дефектності ППР

Не менш цікавим є і питання щодо оцінки дефектності ППР для цілей перевірки його законності. Так, у даній справі в одному зі спірних податкових повідомлень-рішень відсутня дата його винесення (суди у рішеннях так і вказували, що ППР «без дати»).

І хоча судами попередніх інстанцій аргумент Позивача щодо дефектності ППР не досліджувався, а ППР були скасовані з інших підстав, все ж КАС у складі ВС підняв це питання перед Великою Палатою.

Зокрема, КАС у складі ВС цікавить, чому судами має надаватися перевага у випадку оцінки спірних ППР: змісту (суті) чи формі? Чи є певна дефектність ППР безумовною і самостійною підставою для визнання його протиправним? Чи навпаки, дефектність окремих елементів ППР, якщо з його змісту можна встановити всі інші елементи, визначені ст. 58 ПК України, не може бути підставою для визнання його протиправним?

Очевидно, що багато платників податків зустрічалося з подібними недоліками оформлення ППР (як-то відсутність дати, відсутність печатки, неправильне зазначення коду ЄДРПОУ платника податків, неправильне зазначення контролюючого органу, підписання ППР неуповноваженою особою, відсутність розрахунку тощо). Зазвичай суди свідомо «закривають очі» на такі дефекти ППР, не аналізуючи та не оцінюючи їх у рішенні (що, власне, і мало місце в даній справі – Позивач підняв це питання у позовній заяві, однак, судами першої та апеляційної інстанції воно було проігноровано та не знайшло свого відображення у мотивувальних частинах рішень). Тому, без сумніву, цікаво буде почути позицію Великої Палати й з цього питання.

Щодо права судів самостійно шукати рішення, які стосуються справ, у Єдиному державному реєстрі судових рішень

Одним із питань, поставлених перед Великою Палатою, було про те, чи може суд за власною ініціативою самостійно шукати у Єдиному державному реєстрі судових рішень судові рішення, які стосуються обставин конкретної розглядуваної справи, та долучати їх до матеріалів справи, якщо вони з тих чи інших причин не надаються сторонами суду (будь-якої інстанції).

Власне, чим зумовлене це питання – в Ухвалі суду не пояснюється та не обґрунтовується (хоча, відповідно до ч. 4 ст. 347 КАСУ, суд зобов’язаний обґрунтувати підстави передачі справи). Видається, що мотивування винесення цього питання на розгляд Великої Палати просто випадково опущено в Ухвалі. Тому залишається тільки здогадуватися, чому це питання виникло у суду.

Інформації про оскарження вироку щодо директора контрагента, на який посилається податковий орган у даній справі, в апеляційному порядку за даними Єдиного державного реєстру судових рішень немає.

Разом з тим, виходячи з аналізу рішення суду апеляційної інстанції, можна припустити, що питання виникло через те, що суд апеляційної інстанції самостійно перевірив набрання вироком законної сили за даними Єдиного державного реєстру судових рішень та відобразив це в Ухвалі про вирішення справи по суті. Так, суд зауважив, що

«Інформація про набрання Вироком у справі № 761/16902/16-к законної сили відсутня також і в Єдиному державному реєстрі судових рішень».

Вірогідно, суд за власною ініціативою приєднав і роздруківку з реєстру до матеріалів справи.

Підсумовуючи…

Питання, поставлені КАС у складі ВС перед Великою Палатою, є дуже практичними, актуальними для судових справ багатьох платників податків і дійсно спірними. Сподіваємося, що Велика Палата не «заверне» перегляд цієї справи на підставі ч. 6 ст. 347 КАСУ і ми все ж зможемо почути довгоочікувану позицію Великої Палати, яка стане обов’язковою для судів нижчих інстанцій, відносно оцінки вироку щодо директора контрагента за ст. 205 КК України при розгляді справи щодо правомірності податкових повідомлень-рішень.

Оновлення:

Ухвалою від 26.03.2018 р. Велика Палата Верховного Суду за участі 16 суддів під головуванням судді-доповідача Саприкіної І.В. повернула справу № 826/19939/16 (К/9901/4919/17), передану їй для формування єдиної судової практики щодо оцінки вироку за ст. 205 КК України відносно директора контрагента, назад до КАС у складі ВС.

Справа була повернута на підставі ч. 6 ст. 347 КАС України через відсутність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати:

«6. Якщо Велика Палата дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об’єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала…».

Рішення про повернення вмотивовано тим, що в справі нібито не вбачається виключної правової проблеми. На думку Великої Палати, саме КАС у складі ВС, як належний суд, має надавати правову оцінку встановленим фактичним обставинам у конкретній справі.

Так, щодо оцінки вироку суду за ст. 205 КК України відносно директора контрагента у справах, де оспорюється товарність операцій позивача з контрагентом, та оцінки відсутності в податковому повідомленні-рішенні дати його винесення (дефекту оформлення), Велика Палата Верховного Суду вказала, що

«у кожній конкретній справі суд має надавати правову оцінку встановленим фактичним обставинам справи. Тому у цій справі не вбачається наявності виключної правової проблеми».

Виходячи з такого формулювання можемо стверджувати, що, залишивши вирішення цього питання на розсуд судів, які в кожному конкретному випадку мають виходити з фактичних обставин відповідних справ, Велика Палата Верховного Суду тим самим, фактично, «відмовилася» від оцінки вироку як преюдиційного для цілей розгляду справи щодо товарності операцій (на що раніше неодноразово звертав увагу Верховний Суд України). Тобто той факт, що суди в кожному конкретному випадку мають оцінювати вироки за ст. 205 КК України спростовує їх значення як автоматичного доказу безтоварності операцій. Такі вироки мають оцінюватися судами у сукупності з іншими доказами та виходячи з фактичних обставин справи, і автоматично не свідчать про безтоварність усіх операцій контрагента, директора якого засуджено за ст. 205 КК України.

Щодо права суду касаційної інстанції самостійно знаходити судові рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, які стосуються обставин розглядуваних справ, та долучати їх до матеріалів справи, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що

«згідно з ч. 5 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судді мають право на повний доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру. Тому і в цьому відношенні не вбачається наявності виключної правової проблеми».

Тим самим Велика Палата ніби натякнула, що суд може знаходити у Єдиному державному реєстрі судових рішень необхідні рішення та долучати їх до справ, проте, прямо не дала оцінку тому, наскільки це відповідатиме принципу змагальності сторін та офіційного з’ясування всіх обставин у справі, закріпленому у ст. 9 КАСУ.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2018

Перегляди 1423

МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ

З думок фантастів про податки, і не тільки. Роберт Хайнлайн. «Місяць – суворий господар» 09 липня, 2018    83

Чи можуть суди адміністративної юрисдикції розглядати спори про стягнення коштів за нікчемним правочином? 13 червня, 2018    193

УСІ ВИ ОДНЕ 23 квітня, 2018    644

Усі вільні 16 квітня, 2018    842

Реальне призначення вироків за ст. 205 КК: чи є сенс у ст. 205 КК як такій? 06 квітня, 2018    889

Право на поновлення строків на оскарження судового рішення vs. принцип остаточності судового рішення (res judicata) 06 квітня, 2018    2586

Перше «зразкове» рішення Верховного Суду в податкових спорах 06 квітня, 2018    815

Ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року 23 березня, 2018    746

Зловживання процесуальними правами. Перша практика застосування судами положень КАСУ 20 березня, 2018    806

Хто в країні господар? 05 березня, 2018    778

Перше «податкове» рішення оновленого Конституційного Суду України 02 березня, 2018    1701

Блокування податкових накладних – філософія питання 13 лютого, 2018    718

Прокоментувати