+ Слово має бути в результатах пошуку. - Видалення слова з результатів пошуку. * Слово починається/закінчується на текст перед/після символу. ""Пошук слів у складі фрази.

 

Відшкодування витрат на правничу допомогу, що підлягають сплаті після завершення судового розгляду

22 лютого, 2021 Інформаційні листи

Тема відшкодування витрат на правничу допомогу вже неодноразово розглядалась у наших попередніх оглядах «Зміни в тактиці та стратегії у спорах з державними органами з огляду на зміну підходів у відшкодуванні витрат на правову допомогу» та «Витрати на правову допомогу адвоката: як визначати?», а також в інших матеріалах1.

Питання відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, які станом на час судового розгляду не були оплачені, донедавна залишалось невирішеним. Така ситуація виникла у зв’язку із положеннями ч. 3 ст. 134 КАСУ, які зазначають як докази щодо узгодження вартості, «що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою», так і докази, «які підтверджують здійснення відповідних витрат».

Суди займали різну позицію: від того, що відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу лише фактично понесені (здійснені) за наявності доказів оплати2 – до того, що фактично понесеними (здійсненими) витратами можуть бути і ті витрати, які підлягатимуть оплаті, виходячи із положень договору3.

На сьогодні, сподіваємось, судовий підхід щодо можливості відшкодування витрат у цьому аспекті остаточно визначиться з огляду на нещодавнє рішення Верховного Суду. Так, Верховний Суд у Постанові від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/204 сформував наступний висновок:

«25. Судова колегія зазначає, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

26. На переконання колегії суддів, зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

27. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду».

На наш погляд, такий висновок Верховного Суду щодо застосування положень ст.ст. 134, 139 КАСУ узгоджується із закладеною законодавчою метою, в тому числі виходячи із забезпечення уніфікації адміністративного, цивільного і господарського судочинства, в яких можливість відшкодування витрат, які тільки підлягатимуть оплаті, досить чітко підтверджується.

До речі, саме таке додаткове обґрунтування використано раніше Верховним Судом у іншому рішенні. Так, у Постанові від 29.10.2020 року у справі № 686/5064/20 Верховним Судом зазначено5:

«37. Також варто зауважити, що питання щодо застосування процесуальних норм права, які регулюють порядок розподілу судових витрат за надану професійну правничу допомогу на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою було предметом дослідження судами різних юрисдикцій.

38. Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 аналізувалися аналогічні положення ЦПК України суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

39. Аналогічний висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено зроблено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

40. Враховуючи зазначене, доводи відповідача щодо безпідставності посилань представника позивача на висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 адже судом зроблено висновок щодо застосування норм права Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованими, оскільки у ЦПК, ГПК і КАС України вищеаналізовані процесуальні норми є однаковими за змістом, а отже вищенаведена практика тлумачення судами різних юрисдикцій вказаних норм ЦПК і ГПК України є застосовною до обставин цієї справи».

Принагідно відмітимо, що такий підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат за відсутності факту оплати випливає також із практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), яка є обов’язковою для застосування в Україні як джерело права в силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, у Рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07)6 ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені:

«115. Суд зазначає, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов’язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin v. Ukraine), п. 97)».

Такий висновок ЄСПЛ також викладений у вже зазначеному вище рішенні у справі «Савін проти України» (Заява № 34725/08)7:

«96. Суд зазначає, що, хоча заявник ще не оплатив адвокатські послуги, він зобов’язаний оплатити їх відповідно до договірних зобов’язань. Як вбачається з матеріалів справи, пан Крістенко представляв заявника протягом усього провадження у Суді, а тому має право вимагати оплати його послуг за договором. Відповідно Суд вважає ці витрати «фактичними» (див. рішення від 8 жовтня 2009 року у справі «Теб’єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (<…>), заява № 37083/03, п. 106) <…>».

При цьому на необхідності розгляду витрат, які підлягають оплаті, як фактичних для цілей компенсації наголошується і в Практичних рекомендаціях ЄСПЛ від 28.03.2007 року8.

Тож фактичність витрат на правничу допомогу слід розглядати у широкому сенсі, включаючи не лише оплату таких витрат, але й виходячи власне із того, що достатньою є наявність відповідного договірного обов’язку. Відповідно, якщо договірний обов’язок щодо оплати наявний, то такого обов’язку достатньо для визнання витрат фактичними і такими, що підлягають компенсації стороні.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

Примітки:

1«Відшкодування витрат як метод боротьби з податковим беззаконням: Частина І», «Відшкодування витрат як метод боротьби з податковим беззаконням: Частина ІІ», «Відшкодування витрат як метод боротьби з податковим беззаконням: Частина ІІІ», «Відшкодування витрат як метод боротьби з податковим беззаконням: Частина ІV».

2В Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням.

3В Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням.

4В Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням.

5В Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням.

6Текст Рішення ЄСПЛ доступний за посиланням.

7Текст Рішення ЄСПЛ доступний за посиланням.

8Текст Практичних рекомендацій ЄСПЛ доступний за посиланням.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2021

Перегляди 5358

Прокоментувати