+ Слово має бути в результатах пошуку. - Видалення слова з результатів пошуку. * Слово починається/закінчується на текст перед/після символу. ""Пошук слів у складі фрази.

 

Заблокували реєстрацію податкових накладних – що робити?
(або про можливість незвичних підходів до, на жаль, звичної проблеми)

11 вересня, 2020 Інформаційні листи

з оновленням від 22 вересня 2020 року

П. 201.16 Податкового кодексу передбачає можливість зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Відповідні Порядки з питань такого зупинення затверджені Постановою КМУ № 1165 від 11.12.2019 р.

Згідно з Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних накладні розподіляються на такі, що (і) підлягають безумовній реєстрації за дотримання наведених параметрів та (іі) підлягають ризик-аналізу, в залежності від результатів якого реєстрація може бути зупинена.

Найбільше нарікань викликає п. 8 критеріїв ризиковості: «8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування», який фактично дає можливість для довільного тлумачення і досить свавільного застосування зупинення шляхом маніпулювання цим невизначеним параметром.

З численних свідчень бізнесу і публікацій в пресі, а також з відомого практичного досвіду вбачається, що механізм блокування часто і в значних розмірах використовується швидше для маніпулювання з метою наповнення державного бюджету.

Що таке наявність податкової інформації, яка свідчить про ризиковість господарської операції? За бажанням, до цього може бути віднесене майже все, що завгодно. Наприклад, неподання платником податків форми 20-ОПП із переліком всіх активів як «об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням», що, на думку податкових органів, може свідчити про відсутність підтвердження наявності у платника податків активів, необхідних для здійснення господарської операції.

Великі платники податків, як правило, не стикаються із проблемою зупинення реєстрації накладних напряму щодо власних накладних, оскільки вони здебільшого проходять по категорії тих, які підлягають згідно з Порядком безумовній реєстрації. Проте це не значить, що вони не потерпають від зупинення реєстрації накладних, зокрема постачальників. Адже в таких випадках покупці позбавлені права на податковий кредит (вирахування сплаченого постачальнику ПДВ), і тим самим позбавляються відповідного податкового активу, примушуються до надмірної сплати ПДВ до бюджету (через відсутність зменшення на суму ПДВ сплаченого постачальникам) чи не мають можливості для отримання відшкодування такої суми ПДВ.

При цьому покупці фактично позбавлені механізму ефективного захисту від цього за законом, адже це не їх накладні заблокували, і тому покупці не можуть вживати напряму якихось заходів захисту інтересів згідно з податковим законодавством. Тож покупці стають заручниками податкової і, певною мірою, постачальників: наскільки постачальникам вдасться захистити інтереси і вчасно розблокувати реєстрацію зупиненої податкової накладної.

З цим, на жаль, на практиці складно. У разі блокування реєстрації податкової накладної платник податку – продавець звертається до податкового органу із поданням документів та інформації, втім, за результатами такого звернення проблема, як правило, не вирішується і розблокування не відбувається.

Що робити? Традиційно, далі у платника податків єдиний вихід – звернення до суду, але це означає затягування вирішення цього питання ще на декілька років.

При цьому вважається, ПДВ-зобов’язання такий платник податків повинен задекларувати та сплатити в повному обсязі, незважаючи на факт блокування реєстрації податкової накладної, тоді як його контрагент-покупець права на податковий кредит не отримує. Тим самим фактично забезпечується подвійна сплата ПДВ до бюджету – як постачальником, так і покупцем (через неврахування сплаченого постачальнику ПДВ за податковою накладною, реєстрація якої зупинена).

Спроби переконати можновладців змінити такий стан до цих пір не призвели до позитивних результатів. То що ж, так і залишається чекати на ласку чи то Мінфіну, чи то Кабміну, чи то законодавців, а допоки платити-платити-платити, скільки «намалюють»?

Чи є ще варіанти самозахисту інтересів платників податків, які можуть бути протиставлені свавільному блокуванню реєстрації податкових накладних і позбавленню покупців податкового кредиту?

І що ще взагалі можна зробити в подібній ситуації, крім чергових апеляцій до нормотворців та податківців, – саме це ми й намагаємося розробити і, відповідно, розглянути в цьому огляді.

1.

Отже, зупинена реєстрація податкової накладної продавця – що робити?

По-перше, зауважимо, що можна і нічого не робити: адже закон чи якийсь нормативний акт, виданий на підставі закону, не вимагає прямо нічого робити. А ч. 1 ст. 19 Конституції України встановлює, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Із контексту Податкового кодексу випливає, що відповідні заходи щодо розв’язання ситуації мають бути вжиті контролюючими органами:

Адже в результаті зупинення реєстрації податкової накладної при відображенні податкового зобов’язання за відповідною операцією у податковій декларації виникає розбіжність між даними податкової декларації (де є податкове зобов’язання за відповідною операцією) і Єдиним реєстром податкових накладних (де немає зареєстрованої податкової накладної з таким зобов’язанням).

А це (розбіжність), згідно із абзацом 24 п. 201.10 Податкового кодексу є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Відповідно, податкова за законом має провести в такому випадку перевірку і встановити підстави і обґрунтованість виникнення розбіжності.

Нагадаємо, що об’єктом оподаткування ПДВ в загальному випадку є операції з постачання товарів, робіт, послуг (ст. 185 Податкового кодексу).

А підставою для зупинення реєстрації податкової накладної є виявлення ризику порушення податкового законодавства, як це визначено в Порядку Постановою КМУ № 1165: «ризик порушення норм податкового законодавства – ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту “а” або ”б” пункту 185.1 статті 185, підпункту “а” або ”б” пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) за наявності об’єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі – платник податку) виконання свого податкового обов’язку».

Таким чином, зупинення реєстрації податкової накладної щодо певної операції контролюючим органом рівнозначно висуванню таким органом «підозри», що (а) в дійсності така операція неможлива, а отже, не відбувалася, або (б) виявлені наміри продавця скоїти злочин – ухилення від сплати податків.

Власне, і (а) теж «тягне на статтю», адже дії по виписуванню податкової накладної на те, чого в дійсності не відбулося, можуть бути потенційно кваліфіковані, зокрема, за ст. 366 «Службове підроблення» Кримінального кодексу України. Адже податкова накладна є офіційним документом для цілей застосування ст.366 Кримінального кодексу України, оскільки вона фіксує факт постачання товарів/послуг та надає право покупцю на податковий кредит з ПДВ, тобто спричиняє наслідки правового характеру.

Тому зупинення реєстрації податкової накладної може бути розцінене як свідчення виявлення податковою «об’єктивних ознак» вчинення або принаймні спроб вчинення відповідного злочину. Однак про це далі окремо.

А поки що повернемося до перевірки та інших дій податкової.

Податкова зупинила реєстрацію податкової накладної, скажімо за критерієм 8 ризиковості, який згаданий вище, що тотожне за формулюванням п. 8 визнанню того, що у податкової служби наявна податкова інформація, з якої вбачається порушення податкового законодавства платником податку (постачальником).

За наявності такої інформації податкова має звернутися до платника із запитом згідно п. 73.3. Податкового кодексу, зокрема з підстави (1), там зазначеної – «за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового … законодавства …».

У разі відсутності задовільної відповіді на такий запит податкова має провести документальну позапланову перевірку з підстав, визначених п.п. 78.1.1. – отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків податкового законодавства, при не наданні задовільної відповіді на запит.

Крім того, якщо платник включив податкові зобов’язання за заблокованою податковою накладною до поданої податкової декларації, то наявна ще одна підстава для запиту – (3) за п. 73.3. – виявлено недостовірність даних, що містяться в податкових деклараціях, поданих платником податків (адже податкова зупинила реєстрацію, оскільки вважає операцію швидше такою, що фактично не відбулася; а значить податкова реально вважає, що об’єкт оподаткування відсутній, і тому зазначення ПДВ в декларації за відсутності підстав для його визнання слід визнати безпідставним, а дані з такого ПДВ в декларації – недостовірними).

У разі відсутності задовільної відповіді на такий запит податкова має провести документальну позапланову перевірку згідно з п.п. 78.1.4. – виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть на обов’язковий запит відповідь, яка задовільно вирішувала б питання, що виникли.

Якщо у разі дій, які податкова має вчинити в розглядуваних випадках згідно з Податковим кодексом, буде встановлено, що «побоювання» податкової безпідставні, то логічно очікувати, що реєстрація накладної має бути розблокована (адже сумніви щодо наявності підстав для зупинення реєстрації усунені). І платник податків вправі вимагати цього.

Як підсумок цього розділу:

  •  у разі зупинення реєстрації податкової накладної платник не зобов’язаний самостійно вчиняти якісь дії щодо розблокування реєстрації. Право оскаржити зупинку є правом, а не зобов’язанням платника податку;
  • а ось на податкову Податковий кодекс покладає зобов’язання вчинити дії (запит, перевірку за необхідності) щодо з’ясування фактичної наявності підстав, з яких виникають розбіжності, і достовірності інформації про порушення з боку платника податків;
  • тож платник податків вправі очікувати від податкової саме таких дій, і відповідно вирішення питання із зупиненням реєстрації в розумні строки. У разі затримок з боку податкової з цими діями (а на сьогодні, наскільки нам відомо, податкова нічого такого не робить) наполягати на їх проведенні, оскаржувати бездіяльність;
  • це відкриває також інші можливості, які будуть розглянуті далі в наступних розділах.

2.

Крім можливих самостійних дій платників податків, можна пропонувати також лобіювати зміни до Порядків, затверджених Постановою КМУ № 1165 від 11.12.2019 р., щоб прописати також прямо там алгоритм обов’язкових дій з боку податкової, як викладено вище, із встановленням чітких строків.

Адже на практиці для податкової підзаконний акт («інструкція») може бути важливішим за сам закон. Тому спроби зафіксувати викладений підхід в тому числі на рівні вказаного підзаконного акту мають сенс.

3.

Зупинення реєстрації податкової накладної за критерієм ризиковості здійснення господарської операції згідно з визначенням вищезгаданого Порядку означає, що податковий орган вважає, що

(і) до податкової накладної як офіційного документу внесені дані, які завідомо не відповідають дійсності, оскільки насправді зазначена в накладній операція поставки неможлива, виходячи із наявної у податкової інформації – такі дії можуть бути кваліфіковані зокрема за ст. 366 «Службове підроблення» Кримінального кодексу України, тому що податкова накладна може розглядатися в якості офіційного документу України, оскільки фіксує обставини, які призводять до податкових наслідків, і надає право покупцю на податковий кредит з ПДВ, тобто спричиняє наслідки правового характеру; тож внесення до податкової накладної як офіційного документу завідомо неправдивих відомостей підпадає під ст. 366,

або наявні

(іі) достатні дані про принаймні наміри щодо уникнення платником податку податкового обов’язку – а ухилення від сплати податків підпадає під ст. 212 Кримінального кодексу України.

Тобто реєстрацію податкової накладної блокують фактично через наявність підозри у скоєнні злочину.

І через наявність такої підозри платника податку позбавляють можливості нормально здійснювати підприємницьку діяльність: адже якщо покупець не може врахувати ПДВ, сплачений певному постачальнику у складі податкового кредиту, то швидше буде намагатися позбутися такого проблемного постачальника, а значить платник податку, накладні якого блокують, не зможе нормально працювати на ринку.

Тобто такого платника карають лише тому, що виникла підозра у вчиненні ним злочину чи підготовці або співучасті, або сприянні у вчиненні злочину.

І блокування реєстрації податкових накладних дійсно може розглядатися як покарання. По аналогії, згадана ст. 212 Кримінального кодексу України передбачає, серед іншого, таке покарання як позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на певний строк.

І все це лише на підставі «підозри» контролюючих органів.

Вбачається, що це не відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція). Та й ст. 62 Конституції України (за якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і не встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях).

При цьому, згідно із практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) «підозрою» може визнаватися не тільки формальне вручення «підозри», а й дії, які свідчать, що особу фактично підозрюють у вчиненні злочину (детальніше розглядали дане питання в публікації «Слідство відвели. Чи можливо зупинити досудове розслідування в судовому порядку?»). Також згідно із практикою ЄСПЛ за так званими «критеріями Енгеля» (детальніше з цього питання у нашому матеріалі «Критерії Енгеля» в українській практиці як показник підвищення рівня судочинства») кримінальним покаранням для цілей Конвенції може визнаватися і те, що формально не є цим згідно із національним законодавством.

За такого підходу фактичне суттєве обмеження платника податку у практичній можливості ведення підприємницької діяльності (через блокування реєстрації податкових накладних = права на податковий кредит при покупці у цього платника податків) лише через наявність у контролюючого органу «підозр» може бути визнане таким, що суперечить Конституції (ст. 62, 42), а також положенням вищезгаданої Конвенції з урахуванням практики ЄСПЛ.

Посилання на необхідність захисту публічних інтересів і запобігання можливого шахрайства з ПДВ не можуть виправдати застосовуваний наразі підхід.

Ще досить давно в рішенні ЄСПЛ у справі «Інтерсплав проти України» (Заява № 803/02) зазначено наступне:

«38. Суд нагадує, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними, і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції (див. рішення у справі “Lithgow and Others v. the United Kindom” від 8 липня 1986 року, Серія А, N 102, стор. 50-51, пп. 121-122). На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Отже, якщо податкові органи мають інформацію стосовно конкретного платника податків (щодо його ризиковості) – то вони мають вживати відповідні(!) заходи, – проводити перевірки та розслідування стосовно такого платника податків, а не просто фактично обмежувати йому можливості для здійснення нормальної підприємницької діяльності.

4.

Наведені у попередньому розділі міркування можуть бути використані платниками податків при оскарженні зупинення реєстрації їх податкових накладних.

Адже те, що право на зупинення реєстрації податкових накладних надано законом, ще не значить, що воно правомірне і відповідає Конституції. Для ілюстрації цього твердження можна послатися хоча б на нещодавнє рішення Конституційного Суду (далі – КС) з питання призначення Президентом керівника Національного антикорупційного бюро України, що передбачено профільним законом, однак неможливо за Конституцією. Або нещодавнє рішення КС, яким, серед іншого, визнане неконституційним положення закону про блокування на цей рік виконання рішень судів про стягнення з держави (про це в Розділі 1 нашого огляду «Рішення Конституційного Суду щодо (не) конституційності карантинних обмежень»).

Ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС України) уповноважує адміністративні суди при вирішенні спорів не застосовувати положення законів чи нормативних актів, якщо суд доходить висновку про невідповідність їх Конституції чи міжнародним договорам України, до яких належить і вищезгадана Конвенція. Тож на наведені аргументи, які базуються на актах юридичної сили, вищої порівняно з положеннями Кодексу про зупинення реєстрації податкових накладних, і дотичних підзаконних актах, варто посилатися при виникненні спорів.

А на майбутнє, з метою уникнення таких суперечностей, варто було б не просто вилучити з Податкового кодексу положення п. 201.16 ст. 201, яким питання можливого зупинення реєстрації податкових накладних віддається повністю на «відкуп» Кабміну, а прямо заборонити це, на кшталт як це було зроблено для запобігання блокування/арешту коштів в системі електронного адміністрування/на спецрахунках ПДВ (зокрема, п. 2 Розділу ІІ Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» від 16 липня 2015 року № 643-VIII закріплено, що на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не поширюється дія Закону України «Про виконавче провадження» і НЕ МОЖЕ БУТИ НАКЛАДЕНО АРЕШТ1). І хоча така заборона на втручання щодо блокування коштів у системі ПДВ не вирішила цю проблему повністю (детальніше за посиланнями: «Система електронного адміністрування – ПДВ на ручному керуванні?», «Круглий стіл ААУ на тему: «Законопроект № 7518 – як запорука початку функціонування Тимчасового реєстру та повернення бюджетного відшкодування «старих» періодів»), вона все ж таки значно понизила «градус» зловживань з цього питання і є додатковим вагомим аргументом у спорах щодо будь-якого блокування.

5.

Далі буде ….

 

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

Примітки:

1Для повноти викладення зазначимо, що відповідні зміни внесені і до положень ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, яким наразі у чинній редакції «забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання…». Тобто приписами чинного закону прямо заборонено накладати арешт на кошти в СЕА ПДВ.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2020

Перегляди 340

Прокоментувати