+ Слово має бути в результатах пошуку. - Видалення слова з результатів пошуку. * Слово починається/закінчується на текст перед/після символу. ""Пошук слів у складі фрази.

 

«Гра в одні ворота» – законодавець заблокував стягнення з держави боргів за рішеннями судів

22 травня, 2020 Інформаційні листи

1.

З 18 квітня 2020 року по 01 січня 2021 року органи Казначейства України не здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів на підставі рішень судів. Такі зміни були внесені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року №553-IX (далі – Закон).

Так, абз. 8 ст. 2 Прикінцевих положень Закону передбачено:

«2. Установити, що тимчасово, з дня набрання чинності цим Законом до 1 січня 2021 року, не застосовуються такі норми Бюджетного кодексу України:

частина перша статті 25;…».

Ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України, застосування якої таким чином заблоковано, в свою чергу, передбачає:

«Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду».

2.

Про блокування яких стягнень зокрема йде мова:

За Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі – Порядок 845), органи Казначейства без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів, здійснюють наступні безспірні списання коштів державного та місцевих бюджетів (п. 16 Порядку 845):

«1) для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів та інших доходів бюджету;

2) що надійшли в результаті повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії;

3) що надійшли від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, вилученого уповноваженими державними органами;

4) що надійшли в результаті конфіскації національної або іноземної валюти;

5) що надійшли в інший установлений законодавством спосіб;

6) з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку».

Тож зараз такі безспірні списання здійснюватися органами Казначейства не будуть, принаймні до 01 січня 2021 року (але ми не виключаємо, що цей строк може бути пролонгований).

3.

Вважаємо, що запроваджені зміни щодо фактичного блокування виконання судових рішень – безспірного списання коштів суперечать зокрема (і) положенням Конституції України як нормам прямої дії, (іі) Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», (ііі) Закону України «Про судоустрій і статус суддів», (iv) Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ), (v) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практиці Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), яка є обов’язковою до застосування в Україні, а також є просто аморальними за критеріями «золотого правила моральності» і категоричного імперативу Канта як одного з наріжних каменів філософії права.

Далі про це докладніше:

4.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов’язковість судового рішення.

Ст. 1291 Конституції України встановлює:

«Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд».

Тож Конституція покладає на державу забезпечення виконання судових рішень.

А наразі маємо ситуацію, коли держава зупиняє виконання певних судових рішень.

Проте питання, чи дійсно це можливо зробити просто прийняттям відповідного закону, зі спробою чого маємо справу?

Ст. 8 Конституції встановлює, що Конституція України має найвищу юридичну силу, і норми Конституції України є нормами прямої дії.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади мають діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тож вважаємо, що Верховна Рада України, яка, як єдиний орган законодавчої гілки державної влади, зобов’язана керуватися цим положенням, порушила Конституцію, прийнявши  закон, який їй суперечить (фактично позбавляє відповідні судові рішення здатності до виконання, що гарантується Конституцією України).

А органи Казначейства таки мають виконувати судові рішення, незважаючи на неконституційний закон, виходячи з вимог Конституції України як норм прямої дії, та положень інших законів, які згадані вище.

Окремо зауважимо, що у певних листах органів Казначейства з відмовою про виконання рішень судів міститься «підказка» щодо можливих підходів: заборона примусового виконання не означає заборону на добровільне виконання платежу «винним» органом, якщо ним буде прийняте рішення про таку сплату. Тобто фактично інституалізується свавілля державних органів у цьому відношенні: примусово з них кошти не стягнеш, однак вони можуть заплатити «добровільно», видно, якщо з ними «домовишся».

5.

А що робити іншим, які мають рішення суду на свою користь, однак не бажають «домовлятися» з винним держорганом «полюбовно»?

За ст. 1291 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Тож важливо як поведуть себе суди при зверненнях зокрема платників податків щодо невиконання судових рішень на їх користь. Чи будуть суди вважати таке зупинення порушенням ст. 129-1 Конституції України як норм прямої дії?

Ч. 2 ст. 14 КАСУ передбачено: «Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є «справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень».

Отже, одним з головних чинників реалізації покладеного на адміністративні суди завдання є забезпечення виконання судових рішень. Саме виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції.

До речі, нагадаємо, що відповідно до ч. 4 ст. 7 КАСУ суд вправі не брати до уваги положення закону, якщо дійде висновку, що воно суперечить Конституції України:

«Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України».

Тож чекаємо позицію судів з цих питань: чи будуть вони дійсно опікуватися дієвістю судових рішень чи згодні погодитися з низведенням їх значення до «паперу».

6.

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантувала виконання рішень судів про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, та перерахування коштів стягувачу у 3-місячний строк з дня надходження необхідних для цього документів та відомостей (ч. 4 ст. 3), а прийнятим наразі Законом фактично цю гарантію «забрала назад».

7.

Обговорювані зміни внесені законодавцем на «фоні» того, що Україна досі залишається у трійці лідерів серед держав-порушників1 ЄСПЛ та ще донедавна намагалася вирішити системну проблему тривалого невиконання рішень національних судів та ефективного національного засобу врегулювання цього питання, на яку ЄСПЛ вказав у пілотних рішеннях у справах «Юрій Миколайович Іванов проти України» та «Бурмич та інші проти України».

Згідно з цими рішеннями відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, та порушення права на суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, адже за практикою ЄСПЛ ефективний доступ до суду включає, серед іншого, і право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

ЄСПЛ уже неодноразово вказував, що держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України», п. 44), та несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» і «Крищук проти України»).

У цьому випадку внесені Законом зміни per se становлять порушення прав стягувачів, гарантованих як Конвенцією, так і Конституцією України. Внесеними Законом змінами держава хоч формально ніби і не відмовила у виконанні судових рішень, а лише тимчасово призупинила їх до 01 січня 2021 року, однак це призупинення вже саме по собі є порушенням прав стягувачів і призводить до ще більшої тривалості виконання рішень судів, які і за звичайних умов довго виконувалися.

Фактично законодавець одним положенням Закону перетворив право на суд, гарантоване ст. 6 Конвенції, у ілюзорне, адже, як часто любить повторювати ЄСПЛ, «право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін… Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок» (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», п. 51).

Як зазначив Конституційний Суд України, «Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом» (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

8.

На практиці органи Казначейства вже повідомляють платників податків про відмову у виконанні зараз судових рішень про стягнення з посиланням на внесені зміни.

Тим самим чинять фактично протиправні дії, за які мають відповідати.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч. 3 ст. 14 КАСУ та ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Зокрема, відповідальність за умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили, або перешкоджання його виконанню, встановлена ст. 382 Кримінального кодексу України.

Вважаємо, що платники податків, судові рішення на користь яких не виконуються з посиланням на зупинення виконання судових рішень за обговорюваним законом, мають підстави для звернення до правоохоронних органів про кримінальне правопорушення відповідними посадовими особами органів Казначейства.

Як спрацюють правоохоронні органи на такі звернення – буде ще одним тестом дієвості правової системи.

9.

У контексті наведеного вище варто згадати про «золоте правило моральності» в його зіставленні з категоричним імперативом порядності та права Канта, а саме: «Діяти потрібно лише за таким правилом, яке волів би бачити універсальним імперативом, тобто однаково застосовним і до інших, і до себе» або ж «не робіть іншим те, що ви не бажаєте для себе, і чиніть з іншими так, як хотіли б, щоб вчинили з вами».

Акумульований в золоте правило досвід людства свідчить про величезний моральний потенціал відносин (в розглядуваному випадку між державою і особою) як області взаємовідповідальної поведінки. Золоте правило має справу з суб’єктами, відповідальними за те, що вони вчиняють.

У даному ж випадку, маємо ситуацію, за якої платники податків, з однієї сторони, не можуть отримати від держави належні їм же кошти за рішеннями судів, які набрали законної сили, а, з іншої сторони, у держави немає жодних обмежень для стягнення з платників податків заборгованості.

Однак, якщо є прийнятною поведінка держави, яка своїм одноосібним рішенням тимчасово звільнила себе від обов’язку виконувати судові рішення, то чому ж не можуть аналогічно вчинити і платники податків? Адже тільки так і було б справедливо і морально.

Таким чином, розглядуваними діями держава підриває легітимність в тому числі і вимог про сплату податків, адже якщо держава може дозволити собі «звільнитися» від виконання того, що є обов’язковим за Конституцією України, то чому особи не можуть робити так само по відношенню до зобов’язань перед державою? Принаймні аморальним і несправедливим такій підхід за розглядуваних обставин не вбачається.

10.

Держава, в тому числі на рівні закону, прямо заборонила органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам «приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання» (ч. 7 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно зі ст. 19 Конституції України Верховна Рада, як державний орган, повинна діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тож норми Конституції та законів України є обов’язковими і для держави та її державних органів, в т.ч. Верховної Ради України.

Приймаючи закон, яким фактично блокується виконання певних судових рішень, Верховна Рада України демонструє, що для неї ні положення Конституції України, ні положення інших законів, які передбачають обов’язковість виконання судових рішень, не є обов’язковими.

Посадові особи органів Казначейства, які «приймають до виконання» такі положення, тим самим вчинюють це всупереч низці інших законів, міжнародним зобов’язанням України з урахуванням практики ЄСПЛ щодо імплементації відповідних положень, Конституції України, і чинять дії, які можуть бути кваліфіковані в тому числі як злочин за Кримінальним кодексом України.

Якщо вони не розуміють цього, то, можливо, цей матеріал сприятиме розумінню.

11.

Ситуація, яка розглядається в цьому огляді, на жаль, свідчить про невідповідність визначенню України як правової держави ст. 1 Конституції України, свідчить про порушення ключових правових принципів, таких як рівність, забезпечення балансу приватних і публічних інтересів та справедливості.

І ці відхилення безумовно підлягають виправленню.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

Примітки:

1За даними ЄСПЛ станом на 31 грудня 2019 року найбільше порушень встановлено проти Російської Федерації, Туреччини, України.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2020

Перегляди 979

МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ

Огляд практики Верховного Суду з актуальних (проблемних) питань, пов’язаних з оподаткуванням за 2020 рік 29 травня, 2020    633

Роль ЄСПЛ у спорах з питань податків в Україні 06 листопада, 2019    922

Податковий спір: чим ще керуватися, крім Податкового кодексу? 28 серпня, 2019    1216

Огляд практики Верховного Суду з актуальних (проблемних) питань, пов’язаних з оподаткуванням за 2019 рік 02 серпня, 2019    1139

Реєстрація ПН в ЄРПН – ВС нас почув, що платник не реєструє! 29 липня, 2019    3694

Штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в аспекті юридичної визначеності 25 липня, 2019    2379

Указ щодо штрафних санкцій за порушення норм обігу готівки визнаний таким, що втратив чинність 21 червня, 2019    541

Реєстрація податкових накладних – хто насправді реєструє і чи є підстави для застосування штрафних санкцій за порушення строків реєстрації ПН в ЄРПН? 10 червня, 2019    3394

Чи сплачується пеня при самовиправленні (самонарахуванні) податкових зобов’язань за минулі періоди? 10 червня, 2019    658

Блокування податкових накладних: позиція Верховного Суду 31 травня, 2019    1243

Державна податкова служба не буде за законом контролюючим органом
і не матиме право на проведення податкових перевірок
(або ДФСУ forever, чи принаймні до змін до Податкового кодексу)?
22 травня, 2019    3098

ДФС=ДПС+ДМС-конкурс (та конкурсні умови) 07 травня, 2019    795

Прокоментувати