+ Слово має бути в результатах пошуку. - Видалення слова з результатів пошуку. * Слово починається/закінчується на текст перед/після символу. ""Пошук слів у складі фрази.

 

Зміни в законодавстві щодо мобілізованих працівників

18 червня, 2014 Інформаційні листи

В продовження оглядового листа «Ваших працівників призвали на навчальні збори чи мобілізацію? Трудові аспекти» повідомляємо, що в законодавстві відбулися зміни.

8 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 року № 1275-VII (далі – «Закон»).

Найважливішими положеннями Закону є поширення гарантій зі збереження робочого місця та посади за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації починаючи з 18 березня 2014 року, та встановлення, що компенсація середнього заробітку мобілізованим працівникам здійснюватиметься за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону, дію ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю (далі – «КЗпП»), якою передбачено гарантії щодо збереження робочого місця та посади для мобілізованих працівників, поширено починаючи з 18 березня 2014 року.

Нагадаємо, що гарантії стосовно збереження робочого місця, посади та середнього заробітку за мобілізованими працівниками були встановлені лише Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.2014 року № 1169-VII, який набрав чинності 1 квітня 2014 року. До цього часу законодавчої норми, яка б захищала мобілізованих працівників від звільнення, не було. Виходить, що в період ‘вікна’ з 18 березня (коли було оголошено часткову мобілізацію) по 1 квітня 2014 року роботодавці могли звільняти своїх працівників за п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП «Вступ працівника на військову службу». Зазначимо, що такої ж позиції притримувалася Державна інспекція України з питань праці у роз’ясненні «Щодо мобілізації» від 30.04.3014 року та Міністерство оборони України у роз’ясненні «Роз’яснення щодо забезпечення гарантій збереження за громадянами, призваними на військову службу під час мобілізації, робочого місця (посади) та середнього заробітку» від 29.04.2014 року.

Наразі, з поширенням Законом гарантій щодо збереження робочого місця та посади на період починаючи з 18 березня 2014 року, ми вважаємо, що мобілізовані працівники, які були звільнені з цієї дати по 1 квітня 2014 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП, підлягають поновленню на роботі. Таким працівникам як передбачена законодавством гарантія виплачується середній заробіток, починаючи з дати початку проходження військової служби.

Поновлення звільненого працівника на роботі можна документально оформити наступним чином:

  1. Видати наказ, яким скасовується наказ про звільнення працівника та поновлюється працівник на роботі. У наказі варто зазначити підставу для його видачі, а саме поширення дії ч. 3 ст. 119 КЗпП на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 року були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», згідно із Законом.
  2. Внести запис до трудової книжки звільненого працівника. Відповідно до п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58, запис про звільнення працівника визнається недійсним, працівник поновлюється на роботі із посиланням на наказ про поновлення.
  3. Видати наказ про увільнення1 працівника від роботи у зв’язку із призовом на військову службу за призовом під час мобілізації. У наказі необхідно зазначити документ, що став підставою для увільнення працівника від роботи (повістка, мобілізаційне розпорядження тощо).

Ще одним важливим нововведенням Закону є те, що середній заробіток, виплачуваний мобілізованому працівнику, компенсується за рахунок Державного бюджету України (як ми розуміємо, зараз роботодавці самостійно виплачують мобілізованим працівникам середній заробіток, а потім ці кошти можна буде компенсувати із бюджету). Зазначимо, що у попередній редакції ст. 119 КЗпП не була передбачена компенсація роботодавцям середнього заробітку за рахунок бюджету, тобто такі виплати мали бути виключно витратами роботодавця.

Відповідно до чинної редакції ч. 3 ст. 119 КЗпП виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Наразі такий порядок ще не розроблений.

Крім того, Законом внесені зміни до підстав припинення трудових відносин, а саме до ч. 3 п. 1 ст. 36 КЗпП – у разі призову працівника на військову службу. Відтепер підставою припинення трудових відносин є «3) призов або вступ працівника або власника-фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року». Таким чином, трудові відносини з мобілізованими працівниками можуть бути припинені після спливу одного року з дати мобілізації працівника.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

Примітки:

«Увільнення від роботи» не слід плутати зі «звільненням» в розумінні припинення трудових відносин. Відповідно до роз’яснення Державної інспекції праці від 30.04.2014 увільнення від роботи – це звільнення від виконання посадових обов’язків. Іншими словами, це тимчасове вивільнення працівника від виконання посадових обов’язків.

З повагою,

© ТОВ «КМ Партнери», 2014

Перегляди 5369

Прокоментувати