+ Слово має бути в результатах пошуку. - Видалення слова з результатів пошуку. * Слово починається/закінчується на текст перед/після символу. ""Пошук слів у складі фрази.

 

Військово-транспортний обов’язок під час воєнного стану

10 березня, 2022 Інформаційні листи

З моменту оголошення загальної мобілізації на підставі Указу Президента № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб – підприємців доручено організувати та забезпечити в установленому порядку: «…3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів».

У цьому матеріалі ми зупинимося на основних моментах «військово-транспортного обов’язку», згідно з яким транспортні засоби підприємства можуть бути вилучені для задоволення потреб військових формувань.

Що відбувається під час особливого періоду?

Пункт 8 статті 4 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон про мобілізацію) передбачає, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану наступає «особливий період» функціонування держави1.

Такий «особливий період» розповсюджується як на органи державної влади, так і на підприємства всіх форм власності, при цьому для кожного учасника мобілізації передбачаються свої специфічні функції. Так, в рамках «особливого періоду» за органами державної влади, серед іншого, закріплені наступні зобов’язання:

  • розробляти мобілізаційні плани;
  • проводити перевірку та оцінку стану мобілізаційної готовності підприємств;
  • формулювати конкретні мобілізаційні завдання для підприємств;
  • контролювати виконання таких мобілізаційних завдань підприємствами.

За підприємствами всіх форм власності на час «особливого періоду» також закріплюються особливі зобов’язання. Наприклад, стаття 21 Закону про мобілізацію покладає на підприємства обов’язок:

  • планувати і здійснювати заходи щодо розробки мобілізаційних планів та підготовки до виконання покладених на них мобілізаційних завдань (замовлень);
  • утримувати в належному стані техніку, будівлі, споруди та об’єкти інфраструктури, що належать для передачі в разі мобілізації військовим формуванням;
  • забезпечувати в разі мобілізації доставку техніки на збірні пункти та у військові частини згідно з мобілізаційними завданнями (замовленнями);
  • надавати відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування інформацію, необхідну для планування і здійснення мобілізаційних заходів;
  • у разі реєстрації (перереєстрації), переобладнання чи зняття з обліку транспортних засобів, що можуть бути призначені для доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, подавати до відповідних органів та підрозділів, що згідно із Законом України «Про дорожній рух» здійснюють державну реєстрацію та облік транспортних засобів, документи з відміткою відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про взяття їх на військовий облік (зняття з військового обліку).

Військово-транспортний обов’язок

Військово-транспортний обов’язок прямо передбачений статтею 6 Закону про мобілізацію. Зокрема, визначено, що такий обов’язок встановлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян – власників транспортних засобів.

Більш детально питання військово-транспортного обов’язку врегульовані Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. № 1921 «Про затвердження Положення про військово-транспортний обов’язок» (далі – Постанова № 1921). Зокрема, пункт 14 Постанови № 1921 покладає на керівників підприємств, серед іншого, обов’язок:

  • здійснювати разом із представниками військових комісаріатів та військових формувань відбір транспортних засобів і техніки за типами і марками, технічним станом відповідно до наданих зведених або часткових нарядів;
  • забезпечувати дотримання вимог до технічного стану та укомплектованості транспортних засобів і техніки, призначених для задоволення потреб військових формувань на особливий період;
  • утримувати транспортні засоби і техніку, призначені для задоволення потреб військових формувань на особливий період, у стані постійної готовності до передачі військовим формуванням;
  • забезпечувати своєчасну доставку транспортних засобів і техніки, призначених для задоволення потреб військових формувань на особливий період, до визначених пунктів передачі відповідно до часткових нарядів.

На керівників підприємств, установ та організацій також покладено обов’язок щороку до 20 червня та 20 грудня подавати військовим комісаріатам інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах і техніці, за встановленою формою (п. 15 Постанови № 1921).

Керівники підприємств, установ та організацій, транспортні засоби і техніка яких призначені для задоволення потреб військових формувань на особливий період, також зобов’язані у семиденний строк повідомляти військових комісаріатів про:

  • зміну найменування підприємства, установи та організації або форми власності;
  • відправку транспортних засобів і техніки в інші регіони або за межі території України на тривалий час;
  • передачу права власності на транспортні засоби і техніку іншим юридичним особам або громадянам;
  • передачу в довгострокову оренду (лізинг);
  • а також якщо транспортний засіб або техніка є предметом застави як виконання зобов’язання за договорами про надання кредиту та гарантії перед банківською установою;
  • та в інших випадках, коли унеможливлюється передача транспортних засобів і техніки військовим формуванням.

На місцях мобілізацію забезпечують місцеві органи виконавчої влади. Саме вони, відповідно до статті 17 Закону про мобілізацію, керують мобілізаційною підготовкою на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць та контролюють стан мобілізаційної готовності підприємств, установ і організацій, які залучаються ними до виконання мобілізаційних завдань.

На практиці це означає, що підприємство може отримати або від місцевої державної адміністрації лист-запит на інформацію про стан мобілізаційної готовності підприємств, або вже від військового комісаріату наряд із зазначенням прямої інформації, яку техніку, коли і куди треба поставити.

При цьому в першому випадку (навіть якщо до листа додається копія розпорядження місцевої державної адміністрації, але без зазначення конкретних технічних даних), швидше за все мобілізаційне завдання для підприємства ще не сформоване. У такому разі для підприємства, на нашу думку, було б доцільно написати листа у відповідь на надісланий запит, в якому наполягати на особистій участі у відборі техніки (таке право передбачається пунктом 14 Положення № 1921). На нашу думку, така особиста участь підприємства у відборі техніки може допомогти врахувати особливості господарської діяльності підприємства, іншими словами, щоб не забрали техніку, яка вкрай потрібна самому підприємству.

У другому випадку, коли підприємство отримує вже готовий наряд від військового комісаріату, визначений без участі підприємства перелік техніки на вилучення може і не враховувати потреби самого підприємства. Оскільки у підприємства є право брати особисту участь у відборі техніки і оскільки в разі отримання готового наряду підприємство фактично не мало змоги скористатися цим правом, то, на нашу думку, навіть на цьому етапі є всі підстави йти на контакт із владними органами (військовим комісаріатом чи місцевою державною адміністрацією) і наполягати на перегляді наряду з урахуванням потреб підприємства.

Ліміти вилучення

Стаття 12 Закону про мобілізацію закріплює за Кабінетом Міністрів України обов’язок визначати і затверджувати ліміти та норми безоплатного залучення, вилучення та примусового відчуження транспортних засобів і техніки на період мобілізації та у воєнний час (наразі таких лімітів встановлено не було). Так само і Положення № 1921 передбачає, що: «військові комісаріати здійснюють залучення транспортних засобів і техніки за лімітами вилучення транспортних засобів і техніки та відсотковими нормами вилучення, затвердженими Кабінетом Міністрів України, як окремо, так і у складі спеціальних формувань, які передаються до складу військових формувань під час мобілізації».

Згідно з Положенням № 1921 завдання щодо підготовки та передачі транспортних засобів (тобто конкретний перелік техніки і умови поставки) мали бути сформовані і доведені до відома підприємств ще у мирний час. Однак на практиці підприємства у мирний час не тільки не були повідомлені про деталі вилучення транспортних засобів, але й взагалі не підозрювали, що таке вилучення можливе.

Отже, наразі органи влади змушені надолужувати згаяне. Тому можлива ситуація, коли підприємство разом із нарядом від військового комісаріату (із зазначенням переліку техніки на вилучення) отримає і розпорядження місцевої державної адміністрації, яким встановлюються ліміти на вилучення.

Наразі у вільному доступі немає інформації щодо відповідних розпоряджень районних держадміністрацій на 2022 р. (приклад за 2018 р.).

Питання оформлення передачі транспорту військовим формуванням

Наразі діє Постанова № 998 від 31 жовтня 2012 р. «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (далі – Постанова № 998).

Згідно з частиною 4 пункту 3 статті 6 Закону про мобілізацію тепер передбачається: «Приймання-передача транспортних засобів, залучених під час мобілізації, та їх повернення після оголошення демобілізації здійснюються на підставі актів приймання-передачі, в яких зазначаються відомості про власників, технічний стан, залишкову (балансову) вартість та інші необхідні відомості, що дають змогу ідентифікувати транспортні засоби».

З урахуванням цього факту і у випадку одержання інформації, яка свідчить про потенційну необхідність здійснити заходи, пов’язані з виконанням військово-транспортного обов’язку, ми радимо підприємству завчасно вивчити форму акта приймання-передачі транспортних засобів (Додатки 4 та 5 до Постанови № 1921), підготувати необхідну інформацію про транспорт (наприклад, відомості про транспорт, опис дефектів, оцінку вартості).

Порядок повернення та компенсації шкоди, яка була завдана транспортному засобу

Стаття 6 Закону про мобілізацію передбачає, що повернення транспортних засобів власнику здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту оголошення демобілізації на підставі актів приймання-передачі, які укладалися під час вилучення транспортних засобів.

Порядок компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації, закріплений Постановою № 1921.

Компенсація шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету протягом п’яти наступних бюджетних періодів після оголошення демобілізації та повернення транспортних засобів і техніки підприємствам, установам та організаціям.

Для отримання компенсації шкоди керівник підприємства після оголошення демобілізації та повернення транспортних засобів і техніки звертається до військового комісаріату за місцем їх залучення із заявою, до якої додаються акт приймання-передачі, акт про повернення під час демобілізації транспортних засобів і техніки і висновок експерта (експертне дослідження) або звіт про оцінку майна (акт оцінки майна).

Військовий комісаріат розглядає заяву протягом 10 робочих днів із дати її подання, з можливістю продовження цього строку до 1 місяця.

За результатами розгляду заяви військовий комісаріат оформляє висновок про здійснення виплати для компенсації шкоди у трьох примірниках, один з яких передається заявникові, другий – територіальному органу Казначейства, а третій зберігається у військовому комісаріаті.

Військовий комісаріат на підставі згаданого висновку визначає потребу в коштах, яка враховується Міноборони у бюджетному запиті на наступний бюджетний період після оголошення демобілізації.

Виплата компенсації шкоди здійснюється військовими комісаріатами у порядку черговості оформлення висновків.

У разі, коли внаслідок залучення під час мобілізації транспортний засіб або техніка були знищені, їх власнику відшкодовується майнова шкода, визначена за результатами незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, на дату проведення такої оцінки.

Відшкодування майнової шкоди здійснюється за рахунок коштів державного бюджету протягом п’яти наступних бюджетних періодів після оголошення демобілізації.

Хто може бути звільнений від виконання

Від передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням під час мобілізації можуть звільнятися підприємства, установи та організації у зв’язку з виконанням ними встановлених мобілізаційних завдань за наявності укладеного з Міноборони договору на виконання мобілізаційних завдань, а також за умови, що їх транспортні засоби і техніка задіяні у виробничому процесі виконання мобілізаційних завдань.

Від передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням під час мобілізації можуть звільнятися також підприємства, установи та організації, у яких є висока суспільна потреба. При цьому перелік підприємств, установ та організацій, у яких є висока суспільна потреба, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Міноборони. Наразі такого переліку не існує.

Відповідальність

Для повноти викладення відмітимо, що за порушення законодавства про мобілізаційну підготовку і мобілізацію Кодексом України про адміністративні правопорушення (стаття 2101) передбачається адміністративна відповідальність у вигляді штрафу. Розмір такого штрафу для посадової особи складає від 200 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3400 до 5100 грн), а в разі повторного порушення – від 300 до 500 мінімумів (від 5100 до 8 500 грн).

Однак, зіткнувшись із необхідністю практичного виконання військово-транспортного обов’язку, підприємство, на нашу думку, має оцінювати ситуацію комплексно і брати до уваги не тільки можливу юридичну відповідальність за ненадання техніки, а також і те, що не можна виключати можливості, що ненадані у добровільному порядку транспортні засоби можуть просто відчужити примусово і без згоди підприємства на підставі Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

Примітки:

1Особливий період було розпочато в Україні з 17 березня 2014 року після оприлюднення Указу Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2022

Перегляди 23105

МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ

Військовий облік, мобілізація та проходження військової служби по-новому: чого очікувати? 08 лютого, 2024    845

Оформлена відстрочка як обов’язкова передумова для перетину кордону чоловіками під час воєнного стану 07 лютого, 2024    436

Виїзд чоловіків за кордон в умовах воєнного стану – деякі практичні аспекти 07 грудня, 2023    443

Примусове відчуження авто під час воєнного стану замість тимчасового вилучення для використання при мобілізації: особливості спорів з такого відчуження 10 жовтня, 2023    247

Рішення Верховного Суду від 13 вересня 2023 року, яким встановлено, що спори щодо реквізиції майна для військових потреб підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства 04 жовтня, 2023    1348

Мобілізація автотранспорту на військові потреби – як на практиці і як правильно? 01 червня, 2023    885

Військово-транспортний обов’язок в умовах воєнного стану (продовження) 19 серпня, 2022    1499

Виїзд чоловіків за кордон в умовах воєнного стану – чи є заборона? 15 серпня, 2022    16102

Верховний Суд: перевірки, проведені всупереч мораторію за ПКУ з посиланням на Постанову КМУ № 89, є незаконними 13 травня, 2022    1809

Негативні наслідки збільшення вдвічі ставки військового збору,
і
Як забезпечити, щоб те, що ми [вважаємо] сплачуємо на армію, йшло дійсно на армію, і чому ще це може бути корисно
13 травня, 2022    6373

Непрацююча СЕА ПДВ – хто має нести відповідальність? 06 травня, 2022    2772

Юлія Кривомаз виступила з доповіддю на засіданні Комітету АПУ з податкового та митного права 06 травня, 2022    769

Прокоментувати