+ Слово має бути в результатах пошуку. - Видалення слова з результатів пошуку. * Слово починається/закінчується на текст перед/після символу. ""Пошук слів у складі фрази.

 

Невідповідність положень закону Конституції в адміністративному судочинстві: визнати не можна ігнорувати?

17 січня, 2020 Інформаційні листи

Швидше за все, Ви помітили пунктуаційну помилку у назві цього огляду. Визнаємо – ми «упустили» таку кому свідомо і пропонуємо разом поміркувати з цього приводу.

1.

У попередньому огляді «Тест на невідповідність Конституції положень закону: чекати остаточного «програшу» справи та звертатись із конституційною скаргою чи все ж є інші варіанти?» ми зауважували, що досить часто в ході судового розгляду з тих чи інших причин у сторін, та й у суду, є відчуття неконституційності певних законодавчих положень. Ми переконані, що такому відчуттю слід довіряти і належно реагувати, не чекаючи окремого рішення Конституційного Суду України з цього приводу.

2.

Пропонували б розглянути таке питання у розрізі поточної ситуації із адвокатською монополією. Так, Законом України від 18 грудня 2019 року № 390-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення», який набрав чинності з 29 грудня 2019 року було внесено зміни до низки законодавчих актів.

Зупинимось на таких змінах на прикладі Кодексу адміністративного судочинства України, за якими ч. 4 ст. 55 цього Кодексу була викладена у такій редакції:

«4. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника».

Тобто положення ч. 4 ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України наразі знову дозволяють представництво органів державної влади та місцевого самоврядування не тільки керівником або представником, але й іншими уповноваженими особами відповідно до закону, статуту, положення чи трудового договору.

При цьому положення Конституції України (абз. 2 п.п. 11 п. 16-1 Розділу XV) не були змінені і досі передбачають наступне:

«Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року».

Тобто у поточній редакції положення ч. 4 ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (у частині змін із розширенням переліку осіб) ЯВНО (!!!) не відповідають положенню абз. 2 п.п. 11 п.16-1 Розділу XV Конституції України.

3.

Водночас положення ч. 2 ст. 8 Конституції України чітко встановлюють:

«Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй».

Як наслідок такої невідповідності, положення ч. 4 ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть застосовуватись, оскільки прямо суперечать положенням Конституції України.

Іншими словами, положення закону не можуть застосовуватись автоматично тільки через те, що формально мають силу закону та прийняті в установленому порядку: якщо такий закон не відповідає Конституції України – такий закон апріорі не може застосовуватись.

4.

Отже, при кожному застосуванні положення закону необхідно встановлювати відповідність такого положення закону Конституції України, якщо тільки таке питання обґрунтовано виникає.

Для адміністративних судів такий обов’язок випливає зокрема із встановленого ст. 125 Конституції України завдання адміністративних судів та положень Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення захисту особи у публічно правових відносинах.

Так, положення ч. 3-4 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України прямо передбачають наступне:

«3. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

4. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України».

Таким чином, адміністративні суди зобов’язані здійснювати оцінку положень закону на відповідність Конституції України, особливо якщо такий аргумент заявляється особою, для захисту прав та свобод якої діють адміністративні суди.

5.

Відповідно, у разі висновку про невідповідність певного положення закону Конституції України, суд НЕ застосовує такі положення і після винесення рішення звертається до Верховного Суду для звернення останнього із поданням до Конституційного Суду України.

Такий порядок дій, передбачений положеннями ч. 3-4 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України узгоджується із вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України, що дії державних органів мають здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому застосування судом положень закону без попередньої оцінки щодо їх відповідності Конституції України означатиме свідомий відступ суду від вимог Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України.

6.

У конкретному прикладі, який згадується вище, невідповідність положень ч. 4 ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України поточній редакції Конституції України ОЧЕВИДНА.

І, відповідно, вказане положення не застосовується як таке, що суперечить Конституції України.

Раді зазначити, що вже маємо цього тижня конкретні випадки недопуску судами в якості представників податкової осіб, які не є адвокатами. Тобто маємо відмову у застосуванні положень закону через їх невідповідність Конституції України.

Однак невідповідність може бути і не настільки очевидною, що її видно негайно «неозброєним оком», як в розглядуваному випадку. Що (тобто, необхідність докласти зусиль для встановлення невідповідності через ретельний аналіз) не позбавляє сили вимогу не застосовувати положення закону, які Конституції не відповідають, навіть якщо така невідповідність і не є очевидною на перший погляд, а встановлюється за висновками аналізу.

7.

Іншим прикладом положень закону, які не підлягають застосуванню через невідповідність Конституції, вважаємо низку положень податкового законодавства щодо застосування драконівських надмірних штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, які не видаються покупцям.

Є й інші невідповідності положень податкового законодавства Конституції України. Прикладом такої доведеної невідповідності може бути торішнє рішення Конституційного Суду України щодо окремих питань податків в зоні АТО, про яке йдеться в матеріалі «КМ Партнери захистила інтереси МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА у Конституційному Суді України на підтвердження права на повернення переплат з місцевих податків на території АТО».

8.

Сподіваємося, що «масив» проблем щодо адвокатської монополії в судах, з якими зараз доведеться реально стикнутися багатьом суддям в адміністративних судах, і вирішувати питання щодо застосовності/незастосовності положень закону, який (в даному випадку явно) не відповідає Конституції України, зрушить на практиці відношення до цього питання і спонукатиме до включення тесту на відповідність Конституції України положень законів до реального «порядку денного» адміністративних судів.

Після досвіду вирішення питання з адвокатською монополією суддям важче буде надалі «ховати голову в пісок» в інших випадках і вдавати, що такої проблеми не існує, а закон треба застосовувати вже (і лише) тому, що він закон. Тож надалі більше шансів, що підхід з обов’язковою перевіркою на відповідність Конституції й інших положень законів, стане звичайною справою. Адже врешті-решт це теж вимога закону, того ж Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів.

Тож очікуємо в подальшому на більшу практичну увагу під час судових розглядів обов’язковості оцінки на відповідність Конституції України положень законів, як передбачають вимоги ч. 3-4 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України щодо незастосування положень законів, щодо яких суд приходить до висновків про невідповідність Конституції України. Відмова від розгляду питання про невідповідність Конституції України певного положення закону, якщо про це аргументовано заявляє позивач у спорі із суб’єктом владних повноважень, означає невмотивованість прийнятого таким чином рішення (суттєві аргументи позивача не почуті і не розглянуті по суті!) і фактично порушення вимоги про забезпечення справедливого і належного правосуддя (що може бути в тому числі підставою для звернення до ЄСПЛ).

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2020

Перегляди 403

МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ

«День Д»: законопроект № 1210 прийнято у другому читанні та в цілому 17 січня, 2020    1027

КМ Партнери захистила інтереси МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА у Конституційному Суді України на підтвердження права на повернення переплат з місцевих податків на території АТО 07 червня, 2019    702

Блокування податкових накладних: позиція Верховного Суду 31 травня, 2019    1140

Верховний Суд щодо строків звернення до суду з питань, пов’язаних із податками:
(1) «Податкова» Палата Касаційного адміністративного суду підтвердила право на звернення із позовом про стягнення пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування ПДВ протягом 1095 днів
(2) Об’єднана Палата Касаційного адміністративного суду підтвердила право на оскарження в судовому порядку нормативно-правового акта протягом усього часу його чинності (тривалості дії)
27 березня, 2019    6277

Зменшення судового збору в 2019 році: чи варто радіти? 17 грудня, 2018    2692

Рентна плата. Зміни 2016 року 29 січня, 2016    6401

Практика Європейського суду з прав людини щодо судового збору 30 грудня, 2015    8474

Про матеріальність чи нематеріальність судового збору. Або якщо нічого не ясно, то це все одно про гроші 07 грудня, 2015    1775

Збірний пункт. Помилка чи злочин законодавця: на прикладі військового збору 20 листопада, 2015    667

Правила гри у податкових та митних спорах у зв’язку зі змінами стосовно сплати судового збору з 1 вересня 2015 19 листопада, 2015    2223

Коли скасують додатковий імпортний збір? 06 жовтня, 2015    987

Зміни щодо сплати судового збору: скільки буде коштувати платнику податків спір з податковим органом? 22 липня, 2015    4504

Прокоментувати