+ Слово має бути в результатах пошуку. - Видалення слова з результатів пошуку. * Слово починається/закінчується на текст перед/після символу. ""Пошук слів у складі фрази.

 

Чи можуть суди адміністративної юрисдикції розглядати спори про стягнення коштів за нікчемним правочином?

13 червня, 2018 Інформаційні листи

У зв’язку з прийняттям нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ) і, відповідно, зміною положень щодо визначення основних понять адміністративного судочинства та засад розмежування юрисдикції судів, останнім часом серед процесуалістів почали обговорювати питання належності спорів про стягнення коштів за нікчемним правочином до юрисдикції адміністративних судів.

Так, ще нещодавно суди були «завалені» адміністративними позовами податкових органів до суб’єктів господарювання про стягнення коштів за нікчемними правочинами відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України.

Ця категорія справ є прикладом тих поодиноких випадків, коли саме податкові органи виступають позивачем в адміністративних справах. Так, право податкових органів на звернення до суду було передбачене п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»:

«Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: …

11) подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках – коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна;».

Однак вказаний Закон та відповідні положення втратили чинність ще 19.11.2012 р. Попри це, позовні заяви, подані податковими органами до втрати чинності відповідними положеннями, ще досі розглядаються в судах апеляційної та касаційної інстанції, а в ряді випадків – і по «новому колу» розгляду справ.

Питання належної юрисдикції насправді є дуже важливим, адже виявлення порушення правил юрисдикції судом першої інстанції призведе до закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАСУ, а у разі виявлення порушення на стадії апеляційного чи касаційного розгляду – скасування рішень судами апеляційної чи касаційної інстанції додатково до закриття провадження незалежно від доводів скарги згідно з ч. 1 ст. 239 та ч.1 ст. 354 КАСУ відповідно:

«Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов’язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги».

Отже, розглянемо, чи змінилося щось у визначенні можливості судами адміністративної юрисдикції розглядати спори про стягнення коштів за нікчемними правочинами після прийняття нової редакції КАСУ.

Насамперед зазначимо, що по суті редакції КАСУ щодо визначення юрисдикції адміністративних судів не були суттєво змінені. Порівняємо редакції та важливі визначення в частині можливості суб’єкта владних повноважень звертатися до суду:

Стара редакція КАСУ до 15.12.2017 р. Нова редакція КАСУ з 15.12.2017 р.

Стаття 3. Визначення понять

1) справа адміністративної юрисдикції (далі – адміністративна справа) – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

Стаття 17. Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ

1. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку зі здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв’язку з публічним формуванням суб’єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

2. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

5) спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

Стаття 4. Визначення термінів

1. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

2) публічно-правовий спір – спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

Стаття 19. Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів

1. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

5) за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб’єкту законом;

Як видно з порівняльної таблиці: і в старій, і в новій редакції КАСУ у визначенні справ, що відносяться до юрисдикції адміністративних судів, міститься «прив’язка» до здійснення суб’єктом владних («публічно-владних» за КАСУ у новій редакції) управлінських функцій. Саме це є визначальною характеристикою публічно-правового спору як за новою, так і за старою редакцією КАСУ.

Також було визначено, що випадки звернення до суду мають бути встановлені законом та Конституцією України. Більше того, зазначимо, що у новій редакції КАСУ викладена навіть більш різка позиція – право на звернення до суду має бути надано певному суб’єкту владних повноважень законом (акцент – на «надано законом»).

Тобто по суті визначення юрисдикції майже не змінилися. Однак була змінена форма викладення та закріплення правил визначення юрисдикції (використано інші засоби юридичної техніки). Так, у новій редакції КАСУ було окремо визначено термін «публічно-правовий спір», тоді як у старій редакції – прямого визначення не було. Розуміння особливостей «публічно-правового спору» виводили з визначення справи адміністративної юрисдикції (ч. 1 ст. 3 КАСУ) та правовідносин, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів (ч. 1 ст. 17 КАСУ).

З огляду на це, підстав говорити про те, що за новим КАСУ спори про стягнення коштів «випали» з юрисдикції адміністративних судів ми не вбачаємо. Редакції КАСУ відносно можливості суб’єкта владних повноважень звертатися до суду з позовами по суті майже не змінилися. Як і раніше, відповідно до нової редакції КАСУ суб’єкти владних повноважень можуть звертатися до суду з позовами щодо правовідносин, де суб’єкт владних повноважень здійснює публічно-владні управлінські функції. Якщо ж спори про стягнення коштів за нікчемним правочином загалом не вважати такими, де реалізуються владні управлінські функції, то питання наявності юрисдикції мало виникнути ще за дії старої редакції КАСУ.

У той же час за дії старої редакції КАСУ в інформаційному листі від 25.07.2007 р. ВАСУ вказав, що «виходячи зі змісту пункту 7 частини 1 статті 3 КАС та пункту 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державна податкова інспекція як орган державної влади, який, звертаючись із відповідним судовим позовом, здійснює владні управлінські функції, виступає суб’єктом владних повноважень».

Однак слід звернути увагу, що наразі положення п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» щодо права на звернення до суду з позовом про стягнення коштів втратили чинність, а інших положень закону, які б за визначенням КАСУ «надавали» податковим органам право на звернення до суду, немає. Тому наразі податкові органи не мають права звертатися до суду з позовами про стягнення коштів за нікчемним правочином.

Водночас позови, які були подані до втрати чинності відповідних положень п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (19.11.2012 р.) мають бути розглянуті та остаточно вирішені, в т. ч. в апеляційному та касаційному порядку. Є відповідна практика ВАСУ, яка підтверджує, що податкові органи можуть подавати апеляційні й касаційні скарги щодо рішень відносно позову, який у свій час вони мало право подати. Наприклад, в Ухвалі ВАСУ від 13.06.2017 р. у справі № 2А-35/10/1870 суди звернули увагу та перевірили, чи на момент звернення до суду податковий орган мав право звертатися до суду з позовом про стягнення коштів у дохід держави. Але навіть після встановлення того, що п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», який передбачав право звертатися до суду з позовами про стягнення коштів у дохід держави, втратив чинність, ВАСУ розглянув касаційну скаргу по суті:

«Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 частини першої статті 10 Закону України “Про державну податковому службу в Україні”(чинного на час подання даного позову), можуть на підставі пункту 11 частини першої цієї статті звертатися до суду з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.
Органи державної податкової служби (на час подання даного позову) могли звертатися до судів із позовами на підставі частини першої статті 208 Господарського процесуального кодексу України про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність».

З огляду на зазначене, вважаємо, що спори про стягнення коштів за нікчемним правочином підпадають під юрисдикцію адміністративних судів і підстав говорити про те, що вони «випали» з неї у зв’язку з викладенням у новій редакції КАСУ – немає. У той же час, наразі податкові органи не можуть звертатися з позовами про стягнення коштів за нікчемним правочином, оскільки жодною нормою закону їм таке право не надано. Ті ж справи, розгляд яких остаточно не завершений і триває в апеляційній/касаційній інстанції, податкові органи можуть «доводити до кінця», оскільки позови про стягнення коштів за нікчемними правочинами були подані в період дії п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», коли податкові органи мали право звертатися з відповідними позовами.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2018

Перегляди 3269

МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ

Проблемні питання застосування нового КАСУ на практиці 03 вересня, 2018    1499

Право на поновлення строків на оскарження судового рішення vs. принцип остаточності судового рішення (res judicata) 06 квітня, 2018    32653

Ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року 23 березня, 2018    3803

Зловживання процесуальними правами. Перша практика застосування судами положень КАСУ 20 березня, 2018    4621

Перші результати роботи нового Верховного Суду: чи виправдались очікування платників податків? 24 січня, 2018    3348

До якого суду тепер йти… 12 січня, 2018    3229

З 15 грудня 2017 року починає діяти оновлений КАСУ. Ключові зміни, на які слід звернути увагу вже зараз 13 грудня, 2017    2051

Проект КАСУ збільшує можливості для захисту прав, але все, як і раніше, залежить від судді. Чи є механізм дієвого впливу на суддю? 05 жовтня, 2017    2190

Огляд практики ЄСПЛ, актуальної для спорів, що виникають із питань оподаткування 22 серпня, 2017    2421

Судові витрати: чи можна очікувати на їх компенсацію у разі добровільного виконання відповідачем позовних вимог до завершення судового розгляду? 21 серпня, 2017    6872

Податковий кредит з липня 2017: чи може він бути оспорений податковим органом у разі, якщо податкова накладна зареєстрована в ЄРПН? 04 серпня, 2017    8175

Презентація «Особливості захисту платників податків у спорах щодо ТЦУ» 21 червня, 2017    645

Прокоментувати