+ Слово має бути в результатах пошуку. - Видалення слова з результатів пошуку. * Слово починається/закінчується на текст перед/після символу. ""Пошук слів у складі фрази.

 

І знову про значні правочини: судова практика

18 жовтня, 2019 Інформаційні листи

Фахівці КМ Партнери вже неодноразово застерігали щодо ризиків нечинності правочинів на підставі ст. 44, 46 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» 2018 року (далі – Закон про ТОВ) і ми продовжуємо слідкувати за судовою практикою застосування цих норм. Зокрема, нещодавно в апеляційній інстанції у справі № 916/40/19 було скасоване попереднє рішення про визнання господарського договору недійсним згідно зі ст. 44, 46 Закону про ТОВ. Втім, мотиви такого рішення (про які детальніше йдеться далі) аж ніяк не знімають ризики для контрагентів товариств з обмеженою відповідальністю.

«2. Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників.

3. Рішення про надання згоди на вчинення інших значних правочинів, крім зазначених у частині другій цієї статті, приймаються загальними збори учасників, якщо інше не встановлено статутом товариства» (ч. 2, 3 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю»).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.04.2019 року у справі № 916/40/19 було визнано недійсним договір поставки тютюнових виробів та інших товарів для подальшої їх реалізації в торгівельній мережі, укладений між двома товариствами з обмеженою відповідальністю в 2018 році (після набрання чинності Законом про ТОВ). Підставою визнання договору недійсним стала відсутність згоди загальних зборів учасників на вчинення значного правочину, в умовах, коли сума договору поставки (за видатковими накладними) істотно перевищила 50 % вартості чистих активів товариства.

Відмітимо, що згідно з обставинами справи, загальна сума договору поставки не повинна була перевищити 10 млн дол. США протягом календарного року, а вартість реально переданого майна склала більше 140 млн грн.

Відповідач намагався захиститись, зокрема, посилаючись на абз. 2 ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, стверджуючи, що йому не було відомо про обмеження, проте це не завадило суду першої інстанції визнати договір недійсним. Визначивши ч. 2 ст. 44 Закону про ТОВ як імперативну норму прямої дії, суд першої інстанції, по суті, дав відповідь і на питання, чи був обізнаний відповідач про обмеження повноваження представника у вигляді необхідності погодження правочину загальними зборами. Виглядає так, що саме обмеження повноваження вже міститься в ч. 2 ст. 44 Закону про ТОВ і не може бути невідомим особі, яка, «проявивши розумну обачність» і знаючи про таке обмеження, мала б поцікавитися балансом контрагента.

Зазначене рішення було переглянуте і скасоване Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 року.

Апеляційний суд погодився із судом першої інстанції, що ч. 2 ст. 44 Закону про ТОВ є імперативною нормою, яка вказує на необхідність надання згоди загальними зборами в будь-якому випадку, якщо йдеться про вчинення правочину, вартість якого перевищує 50 % вартості чистих активів товариства станом на певну дату. Разом із цим, було вказано на недостатність доказів та, відповідно, недоведеність того, що сума поставки за оспорюваним договором перевищила 50 % вартості чистих активів товариства.

Зокрема, оскільки договір укладався 11.09.2018 року, то його сума мала порівнюватись із показниками чистих активів за ІІ квартал 2018 року. Проте поданого товариством балансу на 30.06.2018 року, звіту про фінансові результати за 2018 рік, а також фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва від 01.07.2018 року виявилось недостатньо. На думку апеляційного суду, ці документи, по-перше, не містили необхідних даних, по-друге, були відсутні докази, що відповідний фінансовий звіт направлявся як фінансова звітність до Центру обробки електронних звітів Держстату України.

Навіть скасувавши рішення першої інстанції, апеляційний суд не підтримав позицію відповідача у цій справі, яка полягала в тому, що положення ч. 2, 3 ст. 44 Закону про ТОВ підлягають застосуванню у кореспонденції з положеннями ч. 1 ст. 44 Закону про ТОВ, тобто, виключно за умови встановлення в статуті товариства особливого порядку надання згоди уповноваженими на те органами на укладення правочинів, які за певними критеріями чи в силу вимог закону відповідають ознакам значних; у свою чергу, відсутність у статуті товариства процедури отримання згоди на вчинення певних правочинів виключає необхідність її отримання.

Імовірно, що навіть зазначене рішення апеляції не буде остаточним, і крапку в цій справі поставить тільки Верховний Суд.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2019

Перегляди 387

МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ

Парадокси законодавства щодо статутного капіталу товариств з обмеженою відповідальністю 04 жовтня, 2019    382

Персональна відповідальність керівника та інші важливі зміни в Кодексі з процедур банкрутства: аналіз деяких нововведень 07 червня, 2019    840

Ризик нечинності значного правочину вже не є гіпотетичним, він вже підтверджується судовою практикою 30 травня, 2019    514

Новели Кодексу з процедур банкрутства 17 квітня, 2019    3719

Корпоративні ризики у зв’язку з ухваленням Закону про товариства 12 вересня, 2018    679

Новий закон про товариства 27 серпня, 2018    676

Істотні ризики для господарської діяльності у зв’язку з ухваленням закону про корпоративні договори та закону про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю 22 березня, 2018    8319

Як розводити друзів (тобто кредиторів) і впливати на людей (тобто товариство, що тобі не належить) – за мотивами Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» 14 лютого, 2018    8530

Прокоментувати