Аналітика

Особливо останнім часом почастішали випадки, коли за результатами перевірки податківці донараховують доходи підприємствам для цілей податку на прибуток через наявність у підприємства довгострокової заборгованості.

Якщо коротко, то аргументи податківців зводяться до того, що довгострокова заборгованість, на яку нараховуються відсотки, має відображатися в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності за поточною дисконтованою вартістю. Це передбачено, наприклад, п. 10 П(С)БО 11 «Зобов’язання»: «10. Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю»; при цьому п. 4 «Загальних положень» цього облікового стандарту визначає: «Теперішня вартість – дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства». Різницю між номінальною величиною заборгованості (сумою погашення) та теперішньою (дисконтованою) вартістю на певну дату податківці намагаються включити до суми доходу у фінансовій звітності. А оскільки для цілей податку на прибуток підприємств об’єкт оподаткування – це фінансовий результат, визначений у фінансовій звітності (доречних коригувань щодо розглядуваного питання Податковий кодекс не передбачає), то такий підхід призводить до безпосереднього збільшення об’єкту оподаткування податком на прибуток підприємств.

Фактичний масштаб цієї проблеми вже спонукав деякі бізнес-асоціації ініціювати звернення загального порядку з цього питання.

Тож чи має податкова насправді рацію щодо вищезазначеного?

1. ...

Повний текст статті доступний лише передплатникам сайту.

Прокоментувати