Аналітика

Що відбувається зі штрафами за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, які не видаються покупцю

автори: Олександр Мінін, Марія Козленко, Артем Щербина

12 серпня, 2020 Ексклюзив

Штрафи за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, які не надаються покупцю, вже кілька років залишаються одним із «гарячих питань» для бізнесу.

Попри відсутність обґрунтованих передумов та логічних підстав для застосування штрафів у таких випадках, п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлює значні штрафи, в тому числі для таких випадків, за тлумаченням податківців і досі застосованого підходу Верховного Суду.

Різні аспекти цієї проблеми ми розглядали неодноразово, зокрема в оглядових листах «Чи застосовуються штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію у 2017 році податкових накладних, що не надаються покупцю?», «Штрафи за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, які не видаються покупцям: питання ще відкрите», «Штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, що не видаються покупцям (подальший розвиток)» тощо.

Законодавче регулювання з цього питання останнім часом зазнало значних змін за Законом № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» та Законом № 786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб-підприємців» (далі – Закон 466 та Закон 786). Ці зміни, із вже наявною певною судовою практикою з цього питання, ми й розглядаємо далі, аналізуючи, до чого власне вони призводять.

І що, власне, варто робити платникам податку, які мають проблему з такими штрафами.

Закон 466, який в частині відповідних положень набрав чинності 23 травня, запровадив, зокрема, такі дотичні зміни:

П. 120-1.1 ст. 120-1 ПКУ викладений наступним чином:

«1201.1. Порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
У разі порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень, при реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:
податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість;
податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою;
податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної;
податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної;
податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу.
………».

Також доповнено Підрозділ 2 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ п. 73:

«73. Штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов'язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов'язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень
……
Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення рішення вважається скасованим (відкликаним)».

08 серпня 2020 року набув чинності у відповідній частині Закон 786.

Цим законом вищезгадані положення п. 73 Підрозділу 2 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ змінюються таким чином:

«в абзацах першому і другому після слів «відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу» доповнити словами «та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної», а слова і цифри «до 31 грудня 2019 року» замінити словами «до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», строк сплати грошових зобов’язань за якими не настав або»;
в абзаці першому цифри і слова «2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень» замінити цифрами і словами «1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень»;
в абзаці другому цифри і слова «5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень» замінити цифрами і словами «2,5 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1700 гривень».

Тобто штрафи за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, що не надаються отримувачу, щодо минулих періодів ще раз змінені.

Розмір штрафів та їх верхня межа зменшені вдвічі порівняно з Законом 466, а перерахунок штрафів, які станом на 23 травня 2020 року залишалися у спорі (неузгодженими), поширено на всі такі штрафи нараховані до 23 травня (для порівняння, Закон 466 передбачав перерахунок тільки щодо штрафів винесених до 31 грудня 2019 року).

Також доповнено новою альтернативною кваліфікаційною умовою («строк сплати грошових зобов’язань за якими не настав або»), за наявності якої відповідні штрафи підлягають перерахунку за цим пунктом. Попередня (початкова за Законом 466) редакція буквально передбачала перерахунок тільки тих штрафів, які не просто не були не узгоджені, а й не були сплачені – «грошові зобов’язання за якими залишаються неузгодженими (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження ТА грошові зобов’язання за ними не сплачено сторонами)». Змінена редакція підводить під перерахунок також ті штрафи, які були сплачені платником податку «на всяк випадок» однак при цьому були оскаржені у встановлені строки, і тому залишалися неузгодженими, і, відповідно, строк сплати за законом для них не настав.

Закон 786 також «згадав» поширити вказані правила не тільки власне на відповідні податкові накладні, а й на розрахунки коригування до них.

З чого почати аналіз змін і їх наслідків, з хорошого чи поганого?

Почнемо, мабуть, з поганого, бо його, як водиться і щодо багато іншого, законодавці не змогли зробити належним чином, і тому застосовність такого поганого принаймні під сумнівом.

Нагадаємо, що тлумачення і податківцями і, на жаль, Верховним Судом (наприклад, Постанови Верховного Суду у справах № 2040/7988/18, № 820/2298/18, № 816/1488/17, № 540/830/19), положень п. 120-1.1 ст. 120-1 ПКУ у редакції до 23 травня 2020 року таке, що штрафи не застосовуються тільки щодо тих накладних, які одночасно відповідають двом умовам: (і) не надаються отримувачу (покупцю) ТА (іі) складені за операціями постачання, які звільняються від оподаткування ПДВ або оподатковуються за нульовою ставкою.

Як вказував зокрема Верховний Суд у відповідних рішеннях:

«Так, диспозиція пункту 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України передбачає, що штраф не застосовується за порушення граничних строків для реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
При цьому, для звільнення від відповідальності необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою)».

Однак такий підхід, як зауважували вже у попередніх оглядах (наприклад, «Штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, що не видаються покупцям (подальший розвиток)»), позбавлений сенсу, оскільки штраф за п. 120-1.1 ст. 120-1 ПКУ в тій редакції застосовується у відсотках від суми ПДВ, зазначеної у відповідній податковій накладній. Однак за поставками, звільненими від оподаткування або оподаткованими за нульовою ставкою, сума ПДВ нульова, і вже через це штраф не застосовується, бо немає бази для нарахування. Тому запровадження звільнення від штрафу там, де його і так немає, позбавлене сенсу. Відповідно вважати прив’язку до операцій, за якими ПДВ на виході немає, однією з умов звільнення від штрафів, які за визначенням нараховуються на відсутній в таких випадках ПДВ, принаймні нелогічно.

Зміни Законом 466 до п. 120¹.1. ст. 120 ПКУ це підтвердили через запровадження нової бази для застосування штрафів – «обсягу постачання (без податку на додану вартість)». Тобто за новою редакцією прив’язка до суми ПДВ, зазначеній в податковій накладній для накладних, які не видаються отримувачу (покупцю), відсутня. Замість того базою для нарахування штрафів для таких податкових накладних став «обсяг постачання (без податку на додану вартість)».

Це значить, що фактично розширено коло накладних, за несвоєчасну реєстрацію яких застосовуються штрафи. Якщо за попередньою редакцією розглядуваних положень ПКУ штрафи не застосовувалися до накладних на операції, звільнені від оподаткування чи оподатковані за нульовою ставкою, то тепер штрафи за несвоєчасну реєстрацію таких накладних запроваджено.

А тепер про хороше: хоча навряд чи це буде реально працювати.

Принаймні у платників податків є аргумент про неможливість практичного застосування такої бази для нарахування штрафів як «обсягу постачання»:

«Обсяг» в переліку обов’язкових реквізитів податкової накладної зазначений у п. 201.1 (е) ст. 201 ПКУ як «опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг», тобто як кількісний показник, що обов’язково визначається у податковій накладній:

«е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг».

Для наочності нижче відповідна частина із затвердженої форми податкової накладної:

Тобто обсяг є кількісним показником. Таке розуміння підтверджується і тлумачним визначенням поняття обсягу як¹:

«Розмір, величина, кількість, значення чого-небудь. || Зміст чого-небудь з погляду його величини, кількісного вираження і т. ін. Обсяг шкільної програми. || перен. Зміст чого-небудь з погляду його значення, важливості.
Межі, коло чого-небудь».

Ототожнювати «обсяг постачання» з ціновим (вартісним) показником постачання вбачається необґрунтованим, адже ціна є окремим обов’язковим реквізитом, передбаченим п. 201.1. (є) ст. 201 ПКУ (наочно наступна графа після «кількість» у формі податкової накладної) та визначений як:

«є) ціна постачання без урахування податку».

За наявності серед обов’язкових реквізитів податкової накладної такого показника як «ціна постачання без урахування податку» законодавцем застосовано інший термін, посилання на іншу категорію. Це теж може розглядатися як аргумент на користь безпідставності ототожнювання «обсягу постачання (без податку на додану вартість)» з «ціною постачання без урахування податку».

Тож виходить зазначене вказує на намір законодавця визначати штраф саме від обсягу, як кількісного показника?

Інше визначення в ПКУ відсутнє, і принагідно нагадаємо про презумпцію правомірності (пріоритетності) рішень на користь платника податків у разі можливості множинного трактування.

За такого підходу розрахунок за цим показником штрафу міг би бути здійснений тільки у вигляді відсотку від кількості товару у шт. Однак наразі доволі складно уявити механізм нарахування та стягнення такого штрафу у випадку прострочення реєстрації, наприклад, постачання автомобіля неплатнику ПДВ. Які 2 % чи 1 % від авто маємо «відпилювати», щоб віддати як штраф?

Таким чином, базу для нарахування штрафу для розглядуваної категорії податкових накладних, як її визначено наразі, слід визнати реально недіючою (відсутньою).

Тому штрафів для такої категорії накладних надалі не буде, бо немає належної бази за законом для застосування штрафів?

Це призводить до наступного практичного питання:

Вищезгаданий п. 73 зобов’язує податківців провести перерахунок по тих ППР зі штрафами, грошові зобов’язання за якими залишалися неузгодженими, і строки сплати яких за законом відповідно не спливли станом на 23 травня 2020 року.

А як проводити перерахунок, якщо бази для перерахунку реально немає (див. вище)?

І це не єдине питання. Наприклад, ще таке:

За поточною редакцією п. 114.1 ст. 114 ПКУ:

«114.1. Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу».

Тобто в загальному випадку штраф може застосовуватися у межах 3 років (1095 днів).

Штрафи, питання у зв’язку з якими розглядається в цьому огляді, почали застосовуватися щодо подій, починаючи з 01 січня 2017 року, коли набули чинності відповідні зміни до ПКУ. І принаймні після першого півріччя 2017 року пройшло вже більше 3 років (1095 днів).

Тож раніше нараховані штрафи скасовуються в силу закону, а чи можуть при цьому бути нараховані штрафи «по-новому», із винесенням нового ППР, по подіях, з яких минуло вже на сьогодні більше 3 років, законодавець окремо не вказав.

Тому чим більше зволікає податкова з перерахунком, тим більше потенційних штрафів за «перерахунком» відходить в небуття назавжди за строками давності.

Повернемося до питання про загальне визначення розміру штрафів за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, які не надаються отримувачу (покупцю), «по-новому».

7.1.

У тих випадках, коли податкова робила на практиці перерахунок, податкова виходила з фактичного ототожнювання «обсягу постачання», як буквально вказано в ПКУ, з іншим параметром – «ціною постачання».

У разі застосування такого підходу на практиці виходить:

2 % (розмір штрафу за Законом 466) від ціни постачання без ПДВ фактично дорівнює нижній планці штрафу за попередньою редакцією.

Там нижня планка була 10 %, однак від суми ПДВ, який справляється за ставкою 20 % від ціни. Тож і виходить 10 % від 20 % – це ті ж самі 2 % від ціни постачання. Тому за такого підходу змін до загального розміру штрафів при простроченні реєстрації до 15 днів фактично не відбулося (було 10 % від ПДВ = стало 2 % від обсягу(ціни?)).

По «адвалорному» параметру скасована тільки «прогресивна шкала» штрафів – від 10 % до 50 % в залежності періоду прострочення; замість цього штраф передбачений тільки в одному фіксованому у % розмірі.

Щоправда, Закон 786 таки знизив загальний розмір штрафу у відсотках з 2 % до 1 %.

7.2.

До речі, зміни за Законом 786 логічно розуміти таким чином, що навіть там, де податкова встигла зробити перерахунок за ППР зі штрафами в спорі за правилами Закону 466, має бути зроблений ще один перерахунок вже за правилами з урахуванням змін внесених Законом 786, яким розмір штрафів ще знижений.

7.3.

Останній абзац п. 73 встановлює для контролюючого органу зобов’язання здійснити перерахунок, і надіслати нове податкове повідомлення-рішення. Останнє речення цього абзацу встановлює: «Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним)».

Чи слід розуміти це так, що попереднє ППР є відкликаним вже в силу вказаної норми закону, і тому надалі вже не створює ніяких зобов’язань для платника податку?

На практиці податкова часто-густо не поспішає з перерахунком і наданням нового ППР, а до того часу стверджує про чинність «старого» ППР (оскільки «старе» ППР не набуло статусу «попереднього», що, на думку податкової, відбувається тільки за надання нового ППР), і навіть наполягає на необхідності сплати за ним, якщо воно набуває статусу узгодженого після 23 травня 2020 року. При цьому податкова також вказує, що законом не встановлений строк проведення перерахунку, а тому зволікання з перерахунком, поряд із «здирництвом» за старим ППР, не суперечать закону.

За такого підходу скасування «старих» ППР залишається виключно на розсуд (свавілля) податківців, що не відповідає вимогам ст. 19 Конституції і визначенню України в Конституції як правової держави з пануванням принципу верховенства права.

Однак на практиці такий стан здебільшого триває. І суди, на жаль, наразі фактично підтримують в такому підході податківців, вказуючи, що у справі (зокрема там, де ставиться питання про закриття провадження з огляду на відсутність надалі предмету спору у зв’язку із скасуванням ППР через визнання ППР скасованими в силу закону) відсутні докази скасування старих ППР.

Проте необхідності в додаткових доказах тут, насправді, не вбачається. Такі ППР визнаються скасованими прямою нормою закону, тобто це юридичний факт. Закон не пов’язує буквально скасування «попередніх» ППР із необхідністю вчинення контролюючими органами щодо цього якихось попередніх дій. Якщо навіть вважати, що відповідні положення останнього абзацу п. 73 можна прочитати по-різному, то знов-таки слід згадати положення п.п. 4.1.4. ст. 4 ПКУ про пріоритетність у таких випадках рішень на користь платників податків.

Однак досі з цього питання «маємо те, що маємо».

Вбачається, що «нерішучість» судів досі визнавати «попередні» ППР скасованими (відкликаними) була пов’язана в тому числі з браком розуміння, чи застосовуються поточні зміни в законодавстві до спорів, які виникли до таких змін.

На щастя, Верховний Суд не забарився з реакцією і визначив позицію з цього питання вже в низці рішень, наприклад, у Постановах від 17.07.2020 року у справі №640/5138/19, від 22.07.2020 року у справі №826/15459/18, від 29.07.2020 року у справі №2040/7658/18.

Так, у першому рішенні, при тому що справу направлено на новий розгляд для належного встановлення всіх релевантних обставин, Суд, зокрема, зазначив:

« … 23 травня 2020 року набули чинності положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16 січня 2020 року № 466-IX (надалі Закон № 466-ІХ).
Цим законодавчим актом доповнено підрозділ 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України пунктом 73.
…
За змістом наведеної норми законодавцем, який виявив певні недоліки (непропорційність) у механізмі відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, що не надається покупцю товарів, Законом № 466-ІХ чітко закріплено, що пункт 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України підлягає застосуванню до штрафів нарахованих платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року за наведених у цій же нормі умов.
Отже, наведеними приписами закону платники податків звільняються від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними нормами податкового законодавства, за наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України умов.
Так, у рішенні від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Зворотна дія нормативно-правового акта у часі (ex post facto) - це дія нового нормативно - правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності.
Таким чином, станом на час розряду справи в суді касаційної інстанції чинною і такою, що підлягає до застосування, є редакція пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, якою впроваджено ретроактивну (ретроспективну, тобто таку, яка передбачає, що дата вступу в силу та дата набрання чинності акта збігаються, однак він змінює на майбутнє правові наслідки діянь та подій, які мали місце до набрання ним чинності) дію закону у відповідних правовідносинах. А саме - щодо штрафів, нарахованих платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року за наведених у цій же нормі умов.
….
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року (справа "Щокін проти України", пункти 56-57) зазначив, що відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення порушує вимогу "якості закону" та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника; суд погодився з тим, що у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід …».

Будемо сподіватися, що така чітка і обґрунтована позиція Верховного Суду покладе край досі суперечливій суддівській практиці попередніх рівнів з цього питання, і внесе остаточну ясність: положення, запроваджені Законом 466 (і, по аналогії, ще новим Законом 768), підлягають застосуванню у триваючих спорах щодо штрафів (за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, які не видаються отримувачу), які відповідають критеріям, наведеним у цих законах.

Якщо питання, чи застосовується нове законодавство до «старих» штрафів, можна вважати вирішеним Верховним Судом, то наступне питання – яким саме чином це нове законодавство підлягає застосуванню – поки що не знайшло чіткої відповіді в практиці Верховного Суду.

З одного боку, можливо, було б достатньо щоб суди таки просто визнавали «попередні» ППР скасованими (відкликаними) в силу прямої норми закону.

Це, однак, не позбавляє контролюючі органи в силу того самого закону виносити нові ППР, за новими правилами, які залишають, як розглянуто вище, штрафи досить значними в процентному відношенні. І будемо мати майже той самий спір, тільки в менших обсягах, наново?

Чи варто наполягати на іншому підході? ...

Повний текст статті доступний лише передплатникам сайту.

Увійти

Перегляди 17823