Збереження місця роботи, посади та середнього заробітку за військовослужбовцями за рахунок роботодавців
Однією з наразі існуючих гарантій для військовослужбовців є збереження протягом особливого періоду місця роботи і середнього заробітку на підприємстві, де вони працювали на час призову/укладення контракту на військову службу, що передбачено ч. 3 та 4 ст. 119 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП). Що таке особливий період та яка його тривалість, чи можливе звільнення військовослужбовців в принципі та чи повинна компенсувати держава роботодавцю виплачений ним середній заробіток військовослужбовцю? Про це та інше читайте далі в нашій статті.
Трудові гарантії для прийнятих на військову службу
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» «громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими ч.3 та 4 ст.119 КЗпП».
Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 119 КЗпП «за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову»1.
Отже, наразі у роботодавця є обов’язок зберегти за вищевказаними категоріями працівників робоче місце та виплачувати їм середній заробіток під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.
Зазначимо, що ст. 119 КЗпП неодноразово змінювалась від початку воєнного конфлікту в Україні. Так, з 01.04.2014 року2 лише призваним на військову службу під час мобілізації працівникам гарантувалося збереження місця роботи, посади і середнього заробітку. Така гарантія діяла протягом особливого періоду, але обмежувалась одним роком.
З 11.06.2015 року3 було розширено коло отримувачів гарантій. Якщо раніше роботодавець мав забезпечувати встановлені законом гарантії лише для осіб, призваних на військову службу, то тепер коло його відповідальності розширилось і до військовослужбовців-контрактників. Більше того, тривалість такого «забезпечення» перестала бути чітко визначеною, оскільки було встановлено, що обов’язок роботодавця триває «до дня фактичної демобілізації». Окрім того, було встановлено, що середній заробіток військовослужбовцям компенсується за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України4. Щоправда, через виникнення заборгованості перед роботодавцями за 2014 і 2015 роки та в цілому через недостатність коштів державного бюджету ця компенсація роботодавцям була скасована.
Що таке «особливий період» та чи діє він сьогодні?
Зрозуміти, що таке особливий період, важливо тому, що саме його тривалість обумовлює тривалість виплат працівникові-військовослужбовцю. ...
Повний текст статті доступний лише передплатникам сайту.
Прокоментувати