Аналітика

Російський досвід контролю операцій експорту аміаку (справа ПАО «Тольяттиазот»): (1) «незалежний» швейцарський трейдер визнаний пов’язаною особою; (2) не прийнято 4-й метод з тестуванням трейдера-нерезидента та застосовано 1-й метод ТЦУ

Уряди розвинених країн опікуються питаннями оподаткування цифрової економіки, боротьбою проти структурувань із використанням об’єктів інтелектуальної власності та фінансових послуг. Тим часом перед більшістю інших країн стоїть прозаїчніше (хоча не менш складне) завдання: проконтролювати ціноутворення експорту сировинних товарів.

Зрозуміло, що, зважаючи на структуру зовнішньої торгівлі, експорт сировинних товарів і традиційної продукції важкої промисловості є вкрай важливим питанням і для України.

Наразі серйозного фіскального наступу на цю сферу бізнесу з використанням інструментарію ТЦУ в Україні не спостерігається. Хоча принаймні на рівні законодавства спроби це зробити здійснювалися. Згадаймо хоча б спеціальні правила для товарів, що мають біржові котирування, які принаймні «на папері» виглядали загрозливо, однак поки що так і не запрацювали. Чому? А тому що дотриматися принципу «витягнутої руки», застосовуючи цінові котирування на пшеницю, скажімо, Чиказької товарної біржі (яка вказана в переліку бірж, що мають застосовуватися), достатньо важко, якщо взагалі можливо в умовах обмеженості даних, які б дозволили здійснити необхідні коригування. Тут спрацьовує правило – чим складніша система, тим менше шансів, що вона запрацює на практиці.

Можна довго розмірковувати про вітчизняні реалії, але тим не менш глобальні тренди достатньо чітко вказують на те, що правила гри змінюються. І операції з сировинними товарами та традиційною продукцією важкої промисловості не є виключенням. Вони все частіше опиняються під «прицілом» фіскальних органів, в тому числі в сусідніх країнах.

Ці тренди рано чи пізно можуть стати реаліями і в Україні.

Вкрай показовим є рішення Арбітражного суду Самарської області РФ від 06 вересня 2018 року у справі № А55-1621/2018, що стосується спору органу Федеральної податкової служби РФ (далі – ФНС) з ПАО «Тольяттиазот» щодо трансфертного ціноутворення при експорті аміаку.

Зокрема, рішення розглядає два важливих аспекти, які стосуються структур експорту товарів через трейдера з реєстрацією в Швейцарії:

• визнання «незалежного» трейдера пов’язаною особою;


• аналізу ТЦУ: неприйняття методу чистого прибутку в якості належного обґрунтування цін та застосування 1-го методу – порівнюваної неконтрольованої ціни.

Рішення суд прийняв на користь фіскального органу. І хоча не з усіма висновками суду можна погодитися (принаймні, не володіючи достатніми знаннями російського ТЦУ), рішення не з жанру «ты виноват уж тем, что хочется мне кушать». На 75-ти сторінках ґрунтовно розглянуті доводи сторін і підстави винесеного рішення.

Нижче ми зупинимося на найбільш важливих моментах рішення.

Визнання «незалежного» швейцарського трейдера пов’язаною особою

...

Повний текст статті доступний лише передплатникам сайту.

Прокоментувати